Рішення № 88305076, 19.03.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2020 року м. ЧернігівСправа № 927/127/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/127/20, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО"

(змінене найменування Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО")

вул. Гонча, буд. 40, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка

вул. Гетьмана Полуботка, буд. 53, м. Чернігів, 14013

Про стягнення 15289,91 грн

За участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Публічним акціонерним товариством "Чернігівобленерго" подано позов до Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка про стягнення 15289,91 грн, у тому числі: 12211,03 грн боргу за активну електроенергію; 2183,27 грн пені; 711,94 грн інфляційних нарахувань та 183,67 грн 3% річних.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018 в частині своєчасної і повної оплати вартості спожитої електричної енергії.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначено на 19.03.2020 о 10:00. Визнано обов`язковою явку в судове засідання повноважних представників сторін.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 24.02.2020: №1400047442810 (позивачу) та №1401305013763 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 19.03.2020 не направили.

До початку судового засідання від відповідача надійшов лист №11-01/ від 18.03.2020, у якому відповідач зазначає, що позов визнає повністю, заперечення відсутні та просить суд розглянути справу без його участі.

Від позивача, також до початку судового засідання, надійшло письмове клопотання №734 від 18.03.2020 про розгляд справи без участі представника за наявними у справі документами, у зв?язку з неможливістю явки повноважного представника у судове засідання.

Клопотання відповідача, викладене у листі №11-01/ від 18.03.2020 про розгляд справи без участі його представника та клопотання позивача №734 від 18.03.2020 про розгляд справи без участі представника за наявними у справі документами, задоволені судом, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Заяв та клопотань, у тому числі в порядку ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, від сторін до суду не надходило.

Ухвалою суду від 24.02.2020 відповідач був попереджений, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні 19.03.2020 не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, а тому рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 12211,03 грн боргу за активну електроенергію; 2183,27 грн пені; 711,94 грн інфляційних нарахувань та 183,67 грн 3% річних, за неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018 у частині своєчасної і повної оплати вартості спожитої електричної енергії.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин, виконання позивачем умов договору щодо постачання електричної енергії та відповідно неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати за спожиту активну електричну енергію.

Позивач посилається на те, що 22.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Чернігівобленерго" (постачальник) та Чернігівським національним педагогічним університетом імені Т.Г. Шевченка (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №52-Т/18.

Як вбачається із наданого до матеріалів справи витягу із статуту Акціонерного товариства "Чернігівобленерго", рішенням загальних зборів від 16.04.2019 змінено найменування ПАТ "Чернігівобленерго" на АТ "Чернігівобленерго". Відповідно до п.1.4. статуту товариство по всьому майну, правам та обов?язкам є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго", яке у свою чергу є правонаступником Державного енергетичного підприємства та Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго" (а.с.9-11).

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань зареєстровано зміну найменування Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" на Акціонерне товариство "Чернігівобленерго", що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань (а.с.3-4).

Згідно з витягом з офіційного веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємцем, повне нове найменування відповідача у даній справі - Національний університет "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка, ідентифікаційний код юридичної особи 02125674 (а.с.5-8).

Відповідно до додаткової угоди від 21.09.2018 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018, у зв`язку з перейменуванням Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка на Національний університет "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка, на виконання наказу Міністерства освіти і науки України №1510 від 21.11.2017 «Про перейменування Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, вважати Національний університет "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка повним правонаступником прав і обов`язків Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка за договором про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018.

Таким чином, сторонами у спірному договорі про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018 та позивачем у даній справі слід вважати Акціонерне товариство "Чернігівобленерго", а відповідачем - Національний університет "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі договору постачання електричної енергії споживачу, що укладається між електропостачальником та споживачем.

Розділом 1 договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018 передбачено, що постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 1627 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатку №13 «Порядок визначення вартості електричної енергії споживачам, які здійснюють закупівлю за державні кошти».

Точка продажу електричної енергії встановлюється згідно додатків №2/1-№2/8 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до цього договору. Приєднана потужність у точці підключення становить 1627 кВт.

У відповідності до ст.276 Господарського кодексу України, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі.

Пунктом 2.1. договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018 сторони погодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Згідно з п. 2.2.2. договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018, постачальник зобов`язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №5 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатками №2/1-№2/8 до цього договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

За приписами п.9.4. договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2018. В разі якщо жодна із сторін протягом 10 календарних днів до дати закінчення дії договору не повідомить іншу сторону про свій намір його розірвати, цей договір автоматично вважається продовженим на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у додатку №13 до цього договору «Порядок визначення вартості електричної енергії споживачам, які здійснюють закупівлю за державні кошти», якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Договір можу бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018, який по своїй правовій природі є договором поставки. Доказів припинення чи розірвання договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018 сторони суду не надали.

Згідно з ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 7.5. договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018, на підставі показів засобів обліку електричної енергії, умов додатка №4 до цього договору "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та замірів електричної потужності, проведених в установлені нормативними документами періоди максимального навантаження енергосистемами України, оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції); акт результатів замірів електричної потужності. За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

У відповідності до додатку №4 до договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018 сторони погодили, що фактичні обсяги електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду фіксуються споживачем за показами розрахункових засобів обліку 22 числа кожного місяця та заносяться в «Акт - звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії», який не пізніше наступного дня за підписом уповноваженої (відповідальної) посадової особи та печатки споживача надається постачальнику, після чого споживач отримує від постачальника рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та Акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду. Постачальник має право самостійно, у вищевказаний термін, проводити зйом показів розрахункових приладів обліку, заносити в „Акт - звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії" та надавати на погодження відповідальній посадовій особі споживача. Споживач не пізніше наступного дня отримує від постачальника рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та Акт про використану (спожиту) електричну енергію. Акт про використану (спожиту) електричну енергію підписується споживачем та повертається постачальнику протягом 3 робочих днів від дня його отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, обсяг спожитої відповідачем активної електричної енергії за грудень 2018 по договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018 становить 146359 кВтгод, що підтверджується Актом про використану електричну енергію від 22.12.2018, який підписано уповноваженими представниками сторін та копія якого додана до матеріалів справи (а.с.63).

Пунктом 2.2.4. договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018 передбачено обов`язок постачальника надавати споживачу рахунки на оплату спожитої електроенергії та інших платежів за розрахунковий період у терміни визначені в додатку №3 до договору «Порядок розрахунків».

Позивачем, відповідно до п.2.2.4. договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018, було виставлено рахунок №203_12-2018 від 22.12.2018 за активну електроенергію на суму 212210,03 грн, який був отриманий споживачем (відповідачем) 22.12.2018, що підтверджується підписом головного інженера Приступи І.В. на рахунку (а.с.61-62).

Частинами 6,7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до п. 2.3.3. договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018 споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії за діючими у цей період тарифами по класах напруги, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з умовами додатку №3 до цього договору «Порядок розрахунків», додатку №13 до цього договору «Порядок визначення вартості електричної енергії споживачам, які здійснюють закупівлю за державні кошти», додатку №4 до цього договору «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та діючого законодавства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком № 3 до договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018 сторони погодили, що споживач здійснює оплату електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 23 числа попереднього місяця по 22 число наступного місяця включно, один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії, у терміни проведення остаточного розрахунку. Остаточний розрахунок - не пізніше перших 3-х операційних днів з дня отримання рахунку.

У рахунку №203_12-2018 від 22.12.2018 за активну електроенергію на суму 212210,03 грн сторони визначили строк оплати протягом п`яти робочих днів.

Відповідно, по рахунку №203_12-2018 від 22.12.2018 за активну електроенергію на суму 212210,03 грн (отриманому 22.12.2018) відповідач зобов`язаний був розрахуватись протягом п`яти робочих днів, як зазначено в рахунку на оплату, тобто до 28.12.2018 включно (оскільки 23.12.2018 є вихідним днем, строк оплати починається з першого робочого дня, тобто з 24.12.2018).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (споживач) за спожиту активну електричну енерію по рахунку №203_12-2018 від 22.12.2018 за активну електроенергію на суму 212210,03 грн, розрахувався частково, сплативши 199999,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2864 (#237733065326) від 22.12.2018, призначення платежу: оплата за спожиту активну електроенергію за грудень м-ц 2018р.

З урахуванням здійсненої відповідачем (споживачем) часткової оплати, станом на 20.02.2020 (дату звернення до суду), заборгованість відповідача за активну електроенергію по рахунку №203_12-2018 від 22.12.2018 за активну електроенергію на суму 212210,03 грн становить 12211,03 грн.

Заперечень щодо обсягів спожитої електроенергії по акту про використану електричну енергію від 22.12.2018 та суми заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 12211,03 грн від відповідача не надходило.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2183,27 грн за період з 26.12.2018 по 26.06.2019 за прострочку відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати за спожиту активну електроенергію по рахунку №203_12-2018 від 22.12.2018 за активну електроенергію на суму 212210,03 грн.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.2.1. договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018 сторони передбачили відповідальність споживача за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених в додатку №3 „Порядок розрахунків" до цього договору, у зв`язку з чим споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.67), суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 2147,13 грн за період з 29.12.2018 по 26.06.2019, оскільки позивачем при розрахунку пені не було враховано, що в рахунку №203_12-2018 від 22.12.2018 за активну електроенергію на суму 212210,03 грн (отриманому 22.12.2018) сторони визначили строк оплати протягом п`яти робочих днів, тобто до 28.12.2018 включно, а тому прострочка оплати, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати на суму 199999,00 грн починається з 29.12.2018.

Позовні вимоги в частині стягнення 36,14 грн пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позивач також просить стягнути з відповідача за прострочку оплати 3% річних за період з 26.12.2018 по 26.06.2019 в сумі 183,67 грн та інфляційні нарахування в сумі 711,94 грн за період з 26.12.2018 по 30.11.2019.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, зазначені нарахування носять компенсаційний характер і пов`язані із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, право стягнення яких передбачене безпосередньо в Цивільному кодексі України і не передбачається обов`язковості зазначення такого положення в договорі.

Приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку 3% річних не було враховано, що в рахунку №203_12-2018 від 22.12.2018 за активну електроенергію на суму 212210,03 грн (отриманому 22.12.2018) сторони визначили строк оплати протягом п`яти робочих днів, тобто до 28.12.2018 включно, відповідно прострочка оплати, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати на суму 199999,00 грн починається з 29.12.2018, а тому перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних за прострочення оплати активної електроенергії (а.с.65), суд доходить висновку, що 3% річних підлягають стягненню в сумі у сумі 180,66 грн за період прострочки оплати з 29.12.2018 по 26.06.2019.

Позовні вимоги в частині стягнення 3,01 грн 3% річних є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18; постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18; постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18; від 22.11.2018 у справі №761/43507/16-ц; від 31.07.2018 у справі №910/3692/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Позивач просить стягнути з відповідача 711,94 грн інфляційних нарахувань за період з 26.12.2018 по 30.11.2019 за прострочення оплати активної електроенергії.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань (а.с.66), суд доходить висновку, що інфляційні нарахування за період прострочки оплати з 29.12.2018 по 30.11.2019 підлягають стягненню в сумі 520,46 грн.

Позивачем безпідставно здійснено нарахування інфляційних втрат за грудень 2018, оскільки прострочка оплати виникла після 15 числа місяця, за який нараховується індекс інфляції, а також позивачем необґрунтовано виключено з нарахування періоди з 01 червня по 31 серпня 2019, в яких індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно вимоги позивача в частині стягнення 191,48 грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним повного та своєчасного розрахунку за спожиту активну електроенергію по договору про постачання електричної енергії №52-Т/18 від 22.02.2018, а тому такі дії відповідача є порушенням положень спірного договору та норм чинного законодавства, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.546,549,625 Цивільного кодексу України.

Частинами 1,2 та 4 статті 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Оскільки, позивач повністю виконав свої зобов`язання щодо поставки активної електроенергії відповідачу, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання повністю розрахуватись за спожиту активну електроенергію.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, за спожиту активну електроенергію своєчасно в повній сумі не розрахувався, а тому суд з урахуванням вищезазначеного доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 12211,03 грн боргу за активну електроенергію; 2147,13 грн пені; 520,46 грн інфляційних нарахувань та 180,66 грн 3% річних.

У частині стягнення 36,14 грн пені; 191,48 грн інфляційних нарахувань та 3,01 грн 3% річних, відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2070,29 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 178, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" (змінене найменування Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО") (вул. Гонча, буд. 40, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 22815333) до Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка (вул. Гетьмана Полуботка, буд. 53, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 02125674) про стягнення 15289,91 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка (вул. Гетьмана Полуботка, буд. 53, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 02125674) на користь Акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" (змінене найменування Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО") (вул. Гонча, буд. 40, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 22815333; рахунок №UA НОМЕР_1 в філії - Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 353553, код ЄДРПОУ 22815333) 12211,03 грн боргу за активну електроенергію; 2147,13 грн пені; 520,46 грн інфляційних нарахувань; 180,66 грн 3% річних та 2070,29 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" (змінене найменування Публічного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО") (вул. Гонча, буд. 40, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 22815333) до Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка (вул. Гетьмана Полуботка, буд. 53, м. Чернігів, 14013; код ЄДРПОУ 02125674) у частині стягнення 36,14 грн пені, 191,48 грн інфляційних нарахувань та 3,01 грн 3% річних, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 19.03.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко