Рішення № 88304969, 11.03.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/287/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; ідент. код 20602681)

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків (61037, вул. Мефодіївська 11, м. Харків, 61037; ідент. код 31557119)

трета особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 31396,38 грн.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Танчак Н.В. (довіреність № 38-2072/470 від 10.05.2012), Розуван В.В. (довіреність № 40-1065/27 від 11.03.2019)

третя особа - ОСОБА_1 (особисто)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення 31396,38 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 17.07.2019 року у м. Харкові на вул. Жилярди, 92 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: "Екскаватор 703322", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . на момент ДТП транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_1 ; "ГАЗ 3302", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_2 ; «ГАЗ 322132», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , перебував під керуванням ОСОБА_3 . Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 03.09.2019 р. ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована на підставі договору укладеного у формі полісу № АО/3882165 від 23.05.2019 р. між ПрАТ "УПСК" та КП "Харківські теплові мережі". Позивач відповідно до умов договору страхування № АО/3882165 від 23.05.2019 р. відшкодував 31396,38 грн. потерпілим. Тому на підставі ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 1172, 1187 ЦК України просить суд стягнути дані кошти з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2020 відкрито провадження у справі № 922/287/20, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 11.03.2020 р. о 10:00. Цією ж ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено ОСОБА_1 .

03.03.2020 року відповідачем до матеріалів справи надано відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено, що позивачем було виплачено постраждалим грошові кошти (страхові виплати) на підставі ремонтних калькуляції, а не експертом у встановленому законом порядку, як того вимагають приписи ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092; позивачем не надано до матеріалів справи жодного доказу невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу Екскаватора існуючим вимогам Правил дорожнього руху, що виключаю підставність посилань позивача на приписи ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в обґрунтування позовних вимог.

У наданій до суду 11.03.2020 р. відповіді на відзив (вх. 6379) позивач посилається на безпідставність заперечень відповідача.

У судовому засіданні 11.03.2020 представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа заперечує проти позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

17.07.2019 року у м. Харкові на вул. Жилярді, 92 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю :

1. «Екскаватор 703322», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_1 ;

2. «ГАЗ 3302», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , на момент ДТП транспортний засіб перебував під керуванням ОСОБА_2 ;

«ГАЗ 322132», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який перебував під керуванням ОСОБА_4 .

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 03.09.2019р. ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована на підставі договору укладеного у формі полісу № АО/3882165 від 23.05.2019 р. між ПрАТ "УПСК" (позивач) та КП "Харківські теплові мережі" (відповідач).

06.09.2019 року ПрАТ "УПСК" здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 15070,34 грн. власнику ТЗ «ГАЗ 3302», державний реєстраційний № НОМЕР_2 . Розрахунок виплати страхового відшкодування проводився на підставі ремонтної калькуляції № 98-0/57/7 від 17.08.2019 року, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу на замінені складники (0,7) складає 20 484.41 грн. Оскільки виплата страхового відшкодування відбувалася на рахунок власника пошкодженого ТЗ, з суми страхового відшкодування був утриманий ПДВ 20%. Також з суми страхового відшкодування виплаченого власнику ТЗ «ГАЗ 3302», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була вирахувана франшиза у сумі 2000.00 грн., що передбачена договором № АО/3882165 від 23.05.2019 р. Розрахунок страхового відшкодування наведений в страховому акті № ОЦ/231/000/19/0026 від 06.09.2019 року.

06.09.2019 року ПрАТ "УПСК" здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 16326,04 грн. власнику ТЗ «ГАЗ 322132», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Розрахунок виплати страхового відшкодування проводився на підставі ремонтної калькуляції № 4669УУ від 12.08.2019 року, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу на замінені складники (0,7) складає 21991,25 грн. Оскільки виплата страхового відшкодування відбувалася на рахунок власника пошкодженого ТЗ, з суми страхового відшкодування був утриманий ПДВ 20%. Також з суми страхового відшкодування виплаченого власнику ТЗ «ГАЗ 322132», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 була вирахувана франшиза у сумі 2000.00 грн., що передбачена договором № АО/3882165 від 23.05.2019 р. Розрахунок страхового відшкодування наведений в страховому акті № ОЦ/231/000/19/0027 від 06.09.2019 року.

Тобто загальна сума страхового відшкодування виплачена позивачем за договором № АО/3882165 від 23.05.2019 р. складає 31 396,38 грн.

Зважаючи на той факт, що власником (джерела підвищеної небезпеки) транспортного засобу «Екскаватор 703322», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та роботодавцем водія зазначеного транспортного засобу - ОСОБА_1 , якого було визнано винним у ДТП, є КП «Харківські теплові мережі», то відповідач, на переконання позивача, відповідно до ст. 1172 ЦК України повинен відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

06.11.2019 р. року ПрАТ "УПСК" звернулося з претензійним листом № 4499/17 до Відповідача, в якому було викладено вимогу про сплату 31 396,38 грн., проте а ні відповіді на претензію, а ні вказаних грошових коштів позивач не отримав.

Зважаючи на такі обставини, посилаючись на пп. г) пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою унормовано, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, а також норми ст.ст. 1172, 1187 ЦК України, звернувся до суду за захстом своїх майнових прав шляхом стягнення з КП "Харківські теплові мережі" виплачену суму страхового відшкодування в розмірі 31396,38 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що склались між сторонами, суд керується наступним.

У відповідності з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності зі ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Поряд з цим, згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У відповідності з ч. 4 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно з приписами статей 22, 36 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У відповідності до статей 979, 993 Цивільного кодексу України та статей 16, 27 Закону України "Про страхування", за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з позовної заяви та зазначалося представником позивача у судових засіданнях, позивач звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди, на підставі приписів ст.ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України та в порядку приписів ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За приписами п.п. г п. 38.1.1. ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якого страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортні засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

ДТП, яка була скоєна 17.07.2019 у м. Харкові на вул. Жилярди , 92 сталася за участю "Екскаватор 703322", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким на момент ДТП керував ОСОБА_1 , у зв`язку з виконання ним своїх трудових обов`язків як працівником КП "Харківські теплові мережі", що не заперечується сторонами спор та, відповідно, що свідчить про обґрунтованість посилань позивача на те, що відповідач, як роботодавець ОСОБА_1 , є особою, за рахунок якої підлягає задоволенню набуте позивачем право вимоги у розумінні ст. 1172 ЦК України.

Згідно п. 31.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР), технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Як на доказ невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу - "Екскаватор 703322", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вимогам Правил дорожнього руху та доказ вини застрахованої особи ОСОБА_1 , позивач посилається на постанову Київського районного суду м. Харкова від 03.09.2019 р., в якій визначено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3. (б) Правил дорожнього руху України, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу, оскільки перед виїздом ОСОБА_1 не переконався в технічному стані транспортного засобу, у зв`язку з чим на шляху прямування у екскаватора стався розрив гідравлічного шлангу, що призвело до недієздатності гальмівної системи, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем ГАЗ 3302 та ГАЗ 322132, внаслідок чого транспортним засобам завдані пошкодження та матеріальні збитки.

При цьому, у вказаній постанові, як на доказ вчинення адміністративного правопорушення вказано посилання на зміст протоколу про адміністративне правопорушення серія НОМЕР_5 від 17.07.2019 р.

Разом з тим, судом при дослідженні обставин справи та первісних правовідносин, які призвели до виникнення страхового випадку, з відкритих джерел, які визнані судом загальновідомими та не потребують доказування, встановлено, що саме рух екскаватор «ЭО-3322» забезпечується системою гидродпиводів, натомість для зупинки екскаватора використовуються барабанні гальма з пневматичним, а не гідравлічним управлінням. При цьому стисле повітря включає гальма і коробку передач, та гальмо стоянки. Гальмування відбувається за допомогою гальмівних камер, шток яких повертає гальмівні кулаки і за допоюю гальмівних колодок відбувається гальмування маточним мостів екскаватора.

А відтак, вихід з ладу шлангу гідравліки, яка (гідравлічна системи екскаватора) призначена для руху екскаватора та виконання робочих операцій, не відповідає принципу роботи гальмівної системи вказаного екскаватора, та не може стати причиною несправності гальм.

Таким чином, з матеріалів справи неможливо встановити, що саме стало причиною виникнення спірної порожньо - транспортної пригоди, в відтак і встановити наявність вини водія транспортного засобу та наявність причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та поведінкою відповідача (водія ТЗ).

Натомість, з "Подорожнього листа № 869 будівельної машини ЄО 3322 Д", вбачається, що 17.07.2019 екскаватор під керуванням ОСОБА_1 виїхав з гаража о 8-00 год. технічно справним після огляду механіка КП "Харківські теплові мережі".

Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких підстав, враховуючи відсутність достатніх доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу і розривом гідравлічного шлангу як причини недієздатності гальмівної системи, відсутність доказів на підтвердження того, що відповідач міг якимось чином завадити обставинам щодо виникнення ДТП, та відповідно відсутністю вірогідних доказів вини відповідача, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З огляду на викладене та враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача щодо транспортного засобу «Екскаватор 703322», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі Полісу № АО/3882165 від 23.05.2019 р. була застрахована у ПрАТ "УПСК" (позивач), то саме останнє і є особою, яка прийняла на себе обов`язки страхувальника, який завдав шкоди, у зв`язку з чим позовні вимоги у даній справі, що заявлені до страхувальника, задоволенню не підлягають.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "16" березня 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков