Рішення № 88304804, 05.03.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2020 справа № 914/2729/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ІМПУЛЬС.М», м. Мелітополь, Запорізька область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія», с. Сілець, Львівська область

про стягнення 230 808,80 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

24.12.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ІМПУЛЬС.М», м. Мелітополь, Запорізька область до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія», с. Сілець, Львівська область про стягнення 230 808,80 грн.

Ухвалою від 26.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2020.

20.01.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ІМПУЛЬС.М» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №3195/20 від 20.01.2020).

20.01.2020 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» надійшли відзив (вх. №3202/20 від 20.01.2020), клопотання про розгляд справи без представника відповідача (вх. №3203/20 від 20.01.2020) та клопотання про долучення доказів про зміну типу та перейменування відповідача (вх. №3204/20 від 20.01.2020).

Ухвалою суду від 20.01.2020 судове засідання відкладено на 03.02.2020.

03.02.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ІМПУЛЬС.М» надійшла відповідь на відзив (вх. №6044/20 від 03.02.2020).

03.02.2020 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» надійшло клопотання про розгляд справи без представника відповідача (вх. №6045/20 від 03.02.2020).

Ухвалою від 03.02.2020 суд відклав підготовче засідання на 24.02.2020, замінив у справі №914/2729/19 первісного відповідача Публічне акціонерне товариство «Шахта «Надія» на правонаступника - Приватне акціонерне товариство «Шахта «Надія».

24.02.2020 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» надійшло клопотання про розгляд справи без представника відповідача (вх. №9488/20 від 24.02.2020).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 24.02.2020 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.03.2020.

03.03.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ІМПУЛЬС.М» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №10843/20 від 03.03.2020).

05.03.2020 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №11394/20 від 05.03.2020).

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 03.08.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір №4416-03-08-196 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів UA-2018-06-21-000098-а, на виконання умов якого відповідачу згідно накладних №2483 від 17.10.2018 та №2917 від 18.12.2018 було передано у власність товар на загальну суму 249 451,20 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становить 230 808,80 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 230 808,80 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву. В своїх запереченнях зазначив, що у накладній №2483 від 17.10.2018 відсутнє посилання на договір, згідно якого було поставлено товар, а тому така накладна не може вважатися достатнім та необхідним доказом, який підтверджує факт поставки товару відповідно до договору №4416-03-08-196 від 03.08.2018. Також позивачем не долучено доказів на підтвердження часткової оплати вартості товару згідно вищевказаної накладної. Крім того, в накладній №2917 від 18.12.2018 зазначено, що товар поставлено згідно договору №28-07/98 від 26.07.2017. Таким чином, стягнення вартості товару згідно даної накладної не є предметом спору у даній справі, оскільки такий товар був поставлений на виконання умов іншого договору. Водночас, доказів внесення виправлення до вказаної накладної позивачем не надано. Відповідач додатково зазначив, що вищевказані накладні оформлені без зазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, позивачем не долучено копії довіреностей, які зазначені у накладних.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

03.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ІМПУЛЬС.М» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Шахта «Надія», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Шахта «Надія» (покупець) було укладено договір №4416-03-08-196 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів UA-2018-06-21-000098-а.

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язувався у 2018 році систематично поставляти і передавати у власність покупцю (відповідачу) певну продукцію, зокрема, рукава високого тиску, що за ДК 021:2015 (CPV) відноситься до групи товарів 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби; Уточнюючий: 44165300-7 Рукави, далі - товар, на умовах та кількістю узгоджених із замовником, по ціні за результатами аукціону, а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу згідно накладних №2483 від 17.10.2018 та №2917 від 18.12.2018 товар на загальну суму 249 451,20 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 14 календарних днів, але не пізніше 30 днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №98 від 12.12.2019 про оплату заборгованості у розмірі 230 808,80 грн. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 230 808,80 грн основного боргу.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, документ не може вважатися первинним документом якщо він не містить достатньої інформації про господарську операцію або взагалі не містить такої. Саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції та містять усі необхідні реквізити, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Тобто без наявності первинного документу бухгалтер не має права відображати господарську операцію в бухгалтерському обліку.

Як вбачається з накладних, на підставі яких було здійснено поставку товару, в них відображена інформація, яка передбачена ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Водночас, незважаючи на відсутність зазначення посади особи, уповноваженої відповідачем на отримання товару, у даних накладних зазначена інша інформація, яка дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій за цими накладними, а саме: прізвище, ініціали таких осіб та їх підписи - у накладній №2483 від 17.10.2018 - Цимко С.З., у накладній №2917 від 18.12.2018 - ОСОБА_1.

Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, яка регламентувала порядок реєстрації виданої, поверненої та використаної довіреності на отримання ТМЦ, втратила чинність з 01.01.2015. Таким чином, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Водночас, довіреність на отримання ТМЦ не є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вона не фіксує факт здійснення господарських операцій.

Відповідач не надав суду доказів, що працівник відповідача ОСОБА_1 не був уповноважений відповідачем на отримання товару згідно накладної №2917 від 18.12.2018, товар не був переданий ОСОБА_1 безпосередньо структурному підрозділу відповідача, відповідальному за облік та зберігання товару. Відповідачем не спростовано факту підпису ОСОБА_1 у накладній про отримання товару. Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 чи інші треті особи заволоділи таким товаром всупереч волі відповідача.

Як вбачається із долучених позивачем копій накладних №1950 від 07.09.2017, №367 від 13.02.2018, №1312 від 25.05.2018, на підставі яких відбувалася поставка товару на виконання умов договору №28-07/98 від 26.07.2017, у них також відсутнє зазначення посади особи, уповноваженої відповідачем на отримання товару, проте зазначено прізвище, ініціали такої особи та її підпис, а саме - ОСОБА_1. Вказані накладні відповідачем оплачені повністю, жодних зауважень щодо оформлення таких накладних відповідач позивачу не висловлював.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З наведеного вбачається, що доводи відповідача зводяться не до встановлення факту отримання/неотримання товару згідно накладної №2917 від 18.12.2018, а до виявлення неістотних недоліків в оформленні такої накладної, які, однак, не спростовують факту отримання ним товару згідно вищевказаної накладної.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що договір №4416-03-08-196 від 03.08.2018, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, визнаний судом недійсним.

Поставка товару згідно накладних №2483 від 17.10.2018 та №2917 від 18.12.2018 відбувалася після укладення договору №4416-03-08-196 від 03.08.2018. Щодо зазначення в накладній №2917 від 18.12.2018 реквізитів іншого договору, який було укладено сторонами раніше, а саме договору №28-07/98 від 26.07.2017, то як вбачається із п. 6.1. вказаного договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом календарного року. Таким чином, на момент поставки товару згідно накладної №2917 від 18.12.2018 строк дії договору №28-07/98 від 26.07.2017 закінчився, а з 03.08.2018 до 31.12.2018 діяв договір №4416-03-08-196 від 03.08.2018. Доказів укладення сторонами інших договорів в матеріалах справи немає. Наведене свідчить, що при виготовленні накладної №2917 від 18.12.2018 позивачем було допущено помилку. Також факт відсутності виправлення помилки може бути підставою для притягнення до відповідальності осіб, які склали та підписали ці документи (ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), проте, не може спростовувати дійсність такої господарської операції.

Як ствердив відповідач, зважаючи на відсутність посилання у накладній №2483 від 17.10.2018 на договір №4416-03-08-196 від 03.08.2018, така накладна не може вважатися достатнім та необхідним доказом, який підтверджує факт поставки товару відповідно до договору №4416-03-08-196 від 03.08.2018.

Як зазначалося судом вище, в ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено обов`язкові реквізити первинних документів. Проте, даною нормою необхідність зазначення посилання в первинному документі на договір, згідно якого здійснюється така поставка, не передбачена, а тому такі доводи відповідача, з огляду на те, що на момент поставки товару був чинним лише договір №4416-03-08-196 від 03.08.2018, між сторонами не було укладено інших правочинів на поставку товару та те, що асортимент товару згідно накладної відповідає предмету чинного договору, є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 230 808,80 грн основного боргу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія», с. Сілець, Сокальський район, Львівська область (ідентифікаційний код 00178175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ІМПУЛЬС.М», м. Мелітополь, 1-й провулок Фрунзе, буд. 6, Запорізька область (ідентифікаційний код 36319949) 230 808,80 грн основного боргу, 3 462,13 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 05.03.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 16.03.2020.

Суддя Мазовіта А.Б.