Ухвала суду № 88304780, 19.03.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року Справа № 913/337/18

Провадження №15/913/639/19

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» про відвід судді Господарського суду Луганської області Смоли С.В. від розгляду справи №913/337/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (кв.Гайового, буд.35-а, м.Луганськ, 91021)

до відповідача-1 - Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул.Симона Петлюри, буд.25, м.Київ, 01032),

відповідача-2 - Комунального підприємства «Попаснянський районний водоканал» (вул.Дніпровська, буд.89, м.Попасна Луганської області, 93304),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1) Військово-цивільна адміністрація сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області (вул.Різдвяна, буд.52, с.Нижня Вільхова, Станично-Луганський район, Луганська область, 93641);

2) Вовчоярівська селищна рада Попаснянського району Луганської області (вул.Поштова, буд.23, смт.Вовчоярівка, Попаснянський район, Луганська область, 93315);

3) Гірська міська рада Попаснянського району Луганської області (вул.Центральна, буд.7, м.Гірське, 93292);

4) Військово-цивільна адміністрація міста Золоте та села Катеринівка Попаснянського району Луганської області (кв.Сонячний, буд.8а, м.Золоте, Попаснянський район, Луганська область, 93295);

5) Мирнодолинська селищна рада Попаснянського району Луганської області (вул.Освіти, буд.1, смт.Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93321);

6) Малорязанцівська селищна рада Попаснянського району Луганської області (вул.Центральна, буд.122а, смт.Малорязанцеве, Попаснянський район, Луганська область, 93313);

7) Нижнєнська селищна рада (вул.Центральна, буд.11а, смт.Нижнє, Попаснянський район, Луганська область, 93290);

8) Нижньотеплівська сільська рада Станично-Луганського району Луганської області (с.Нижньотепле, вул.Центральна, буд.1, Станично-Луганський район, Луганська область, 93632);

9) Військово-цивільна адміністрація селища Новотошківське та села Жолобок Попаснянського району Луганської області (вул.Партизанська, буд.7, смт.Новотошківківське, Попаснянський район, Луганська область, 93891);

10) Попаснянська міська рада (вул.Мічуріна, буд.1, м.Попасна, Луганська область, 93300);

11) Розквітненська міська рада Станично-Луганського району Луганської області (вул.Шкільна, буд.2, с.Розквіт, Станично-Луганський район, Луганська область, 93625);

12) Тошківська селищна рада (вул.Миру, буд.33, смт.Тошківка, Попаснянський район, Луганська область, 93280);

13) Станично-Луганська селищна рада Станично-Луганського району Луганської області (вул.Центральна, буд.52, смт.Станиця Луганська, Станично-Луганський район, Луганська область, 93600),

про зобов`язання припинити дії,

Без повідомлення (виклику) учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

1.Судові процедури.

1.1. Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (далі - ТОВ «ЛЕО») звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача-1 - Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго»), та відповідача-2 - Комунального підприємства «Попаснянський районний водоканал» (далі - КП «Попаснянський районний водоканал») (враховуючи заяву про зміну предмету позову від 08.10.2018 за вих.№01-19/2/161) про:

- зобов`язання ДП «НЕК «Укренерго» припинити дії по відмові ТО «ЛЕО» здійснювати відключення ПС 110 кВ ЗФС-1 та ЗФС-2 , які належать КП «Попаснянський районний водоканал», від ПС 220 кВ Ювілейна, яка знаходиться на балансі Відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» ДП «НЕК «Укренерго», з підстав виникнення ризиків технологічних порушень та з використанням норм Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», оскільки такі дії порушують право ТОВ «ЛЕО» на відключення від електропостачання об`єктів КП «Попаснянський районний водоканал» - ПС 110 кВ ЗФС-1 та ЗФС-2;

- зобов`язання КП «Попаснянський районний водоканал» забезпечити безперешкодний доступ представникам ТОВ «ЛЕО» до електричних установок КП «Попаснянський районний водоканал» для здійснення відключення та обмеження споживання електричної енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-2 зобов`язань за договором про постачання електричної енергії від 01.07.2015 №2 в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за спожиту електричну енергію, позивач неодноразово звертався до Відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» ДП «НЕК «Укренерго» з листами - повідомленнями про обмеження постачання електричної енергії КП «Попаснянський районний водоканал». Проте зазначені повідомлення були залишені ДП «НЕК «Укренерго» без відповіді. Відповідно до пп.3 п.10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, п.3 Порядку обмеження електричної енергії споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 №93, пп.2.3.20 договору відповідач-2 зобов`язаний за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію самостійно обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю припинити у разі відсутності такої. В порушення зазначених норм законодавства та умов договору відповідач-2 за умови несплати за спожиту електричну енергію, відсутності аварійної чи екологічної броні самостійно не припинив власне електроспоживання. У зв`язку з тим, що частина живлень відповідача-2 здійснюється від мереж позивача, останній має технічну можливість самостійно частково відключити відповідача-2 від поставки електричної енергії. Втім, відповідач-2 в порушення норм пп.15 п.10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, умов п.2.3.11 договору, не допустив представників позивача до своїх електроустановок для виконання відключення та обмеження електропостачання.

1.2. Рух справи.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 позов задоволено повністю: зобов`язано ДП «НЕК «Укренерго» припинити дії по відмові ТОВ «ЛЕО» здійснювати відключення ПС 110 кВ ЗФС-1 та ЗФС-2 , які належать КП «Попаснянський районний водоканал», від ПС 220 кВ Ювілейна, яка знаходиться на балансі Відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» ДП «НЕК «Укренерго», з підстав виникнення ризиків технологічних порушень та з використанням норм Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», оскільки такі дії порушують право ТОВ «ЛЕО» на відключення від електропостачання об`єктів КП «Попаснянський районний водоканал» ПС 110 кВ ЗФС-1 та ЗФС-2; зобов`язано КП «Попаснянський районний водоканал» забезпечити безперешкодний доступ представникам ТОВ «ЛЕО» до електричних установок КП «Попаснянський районний водоканал» для здійснення відключення та обмеження споживання електричної енергії; стягнуто з ДП «НЕК «Укренерго», на користь ТОВ «ЛЕО», витрати на судовий збір у сумі 1 762 грн 00 коп.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 11.10.2019 постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та рішення Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 у даній справі скасовано; справу №913/337/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2019 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2019 прийнято справу №913/337/18 до провадження; визначено розглядати її за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначене на 19.12.2019.

Ухвалою господарського суду від 08.01.2020 позов залишено без розгляду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 скасовано ухвалу Господарського суду Луганської області від 08.01.2020 та справу №913/337/18 передано на розгляд до Господарського суду Луганської області.

Ухвалою господарського суду від 04.03.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження по 22.04.2020 (включно); підготовче засідання призначено на 01.04.2020.

2. Подання заяви про відвід судді, аргументи заявника.

17.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об?єднання» (далі - ТОВ «ЛЕО») звернулось до суду із заявою від 13.03.2020 №01-19/2/50 про відвід судді.

В обґрунтування заяви про відвід судді ТОВ «ЛЕО» зазначило, що суддя Смола С.В. не може брати участі у розгляді справи №913/337/18 і підлягає відводу оскільки, на думку позивача, наявні обставини, які викликають сумнів у його неупередженості та об`єктивності.

Позивач вважає, що в ухвалі суду від 08.01.2020 суддею жодним чином не мотивовано як саме неявка позивача в судове засідання перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами. Суддя формально підійшов до розгляду справи і, скориставшись першою ліпшою можливістю, вирішив залишити позов без розгляду.

Також ТОВ «ЛЕО», зазначило, що у судовому засіданні 19.12.2019 відповідач-1 просив суд продовжити строк для надання відзиву, оскільки відповідач-1 не встиг підготувати і подати такий відзив. Суддя Смола С.В. врахував вказану заяву відповідача-1 та продовжив строк для подання відзиву.

У той же час клопотання позивача про відкладення судового засідання, призначеного на 08.01.2020 у зв`язку із обмеженням грошових коштів на відрядження працівників ТОВ «ЛЕО» та порушення справи про банкрутство ТОВ «ЛЕО», суд визнав необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами.

Таким чином, на думку ТОВ ЛЕО», очевидне неоднозначне та упереджене ставлення судді Смоли С.В. до учасників процесу, яке призвело до залишення позовної заяви без розгляду.

3. Висновок суду із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд виходив із того, що вирішення питання про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву за клопотанням представника відповідача, присутнього у підготовчому судовому засіданні, є процесуальною дією, яка істотно відрізняється і абсолютно не пов`язана із вирішенням питання про залишення без розгляду позовної заяви позивача, який не забезпечив обов`язкової явки у підготовче судове засідання свого представника.

З огляду на що, на думку суду, припущення позивача про упередженість та необ`єктивність судді Смоли С.В. за наслідками вчинення суддею цих процесуальних дій є безпідставним.

За оцінкою суду, про обставини, які ТОВ «ЛЕО» вказує у заяві про відвід, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду, він дізнався, отримавши 15.01.2020 ухвалу суду від 08.01.2020, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення (а.с.27 т.7).

Остання ухвала суду від 04.03.2020 про призначення підготовчого засідання у даній справі на 01.04.2020 була отримана позивачем 06.03.2020, що також підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням №6102230987210.

Водночас, із даною заявою про відвід судді Смоли С.В. ТОВ «ЛЕО» звернулось лише 13.03.2020, тобто з пропуском встановленого, ч.3 ст.38 ГПК України строку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано та не доведено обставин, які викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді Смоли С.В., з огляду на що суд прийшов до висновку про те, що заявлений ТОВ «ЛЕО» відвід судді Смоли С.В. є необґрунтованим.

4. Висновок суду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.03.2020 року ухвалено:

« 1.Відвід судді Смоли С.В. визнати необґрунтованим.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об?єднання» від 13.03.2020 №01-19/2/50 про відвід судді Смоли С.В. від розгляду справи №913/337/18 передати для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.32 ГПК України, та розгляду відповідно до ч.3 ст.39 ГПК України.»

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про відвід судді Смоли С.В. за вх. №348/20 від 18.03.2020 року передано для розгляду судді Тацій О.В.

Відповідно до ч.ч. 1,3,7,8 та 11 ст. 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Проаналізувавши зміст заяви про відвід судді суд не вбачає підстав для розгляду питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, а тому вирішує його у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

За ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В ст. 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» законодавець визначив завданням суду здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.

Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.

У відповідності до ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Положеннями ст. 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

З аналізу вищезазначеної статті вбачається, що законом передбачено вичерпний перелік підстав для відводу судді.

Крім цього, приписами ст. 36 ГПК України визначено випадки недопустимість повторної участі судді у розгляді справи.

Перш ніж перейти до з`ясування питання щодо наявності або відсутності підстав для відводу судді Господарського суду Луганської області Смоли С.В. від розгляду справи №913/337/18 суд відзначає, що суддя Смола С.В. в ухвалі суду від 18.03.2020 року зробив висновок про необґрунтованість та недоведеність тверджень позивача, викладених у заяві про відвід судді, та констатував свою неупередженість та об`єктивність під час розгляду справи №913/337/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява №7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів.

В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).

Таким чином, вирішуючи питання про те, чи мала місце відсутність безсторонності судді під час розгляду справи, суд вважає необхідним і доцільним з`ясувати такі обов`язкові складові даної гарантії, як суб`єктивний та об`єктивний критерії.

Стосовно суб`єктивного критерію, суд відначає, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 також зазначено, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Більш того, як було вказано вище, сам суддя констатував факт своєї безсторонності під час розгляду справи №913/337/18.

Щодо об`єктивного критерію, суд звертає увагу на те, що за змістом п. 52 рішення від 09.11.2006 року "Справа "Білуха проти України"" (заява № 33949/02), Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про наявність об`єктивного критерію безсторонності, рекомендує визначати, чи існують переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність суду. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя буде небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п.44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy) від 7 серпня 1996 року, п. 58).

Твердження позивача про упередженість і необ`єктивність судді фактично зводяться до його непогодження з процесуальними діями останнього під час розгляду справи.

Тобто, в даному випадку, заявлений позивачем відвід судді Смоли С.В. зводиться до незгоди з процесуальними рішеннями судді під час розгляду справи № 913/337/18.

У зв`язку з цим суд зауважує, що розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя), судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.

Крім того, суд відзначає, що нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне оскарження судових рішень, що може бути реалізовано у передбаченому чинним господарським процесуальним законодавством порядку у разі непогодження з процесуальними рішеннями судді.

Тому у даному випадку, зважаючи на процесуальну самостійність судді під час судового розгляду справи та можливість оскарження прийнятих ним процесуальних рішень у порядку апеляційного та касаційного провадження, суд не вбачає конкретних, об`єктивних та переконливих фактів, які могли б свідчити про упередженість, необ`єктивність і як наслідок безсторонність суду.

Як визначено ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Досліджуючи наведені критерії оцінки безсторонності в межах даної справ, суд стверджує, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного, однак, в даному випадку позивачем в заяві про відвід судді не наведено обґрунтованих та переконливих доводів, які б вказували на вчинення суддею процесуальних дій, які б у свою чергу свідчили про певну упередженість при розгляді справи, або наявність зацікавленості в результаті розгляду справи.

Більш того, у постанові Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 року, якою було скасовано ухвалу Господарського суду Луганської області від 08.01.2020 про залишення позову без розгляду, також не зазначено жодних висновків щодо неупередженості судді Смоли С.В. у розгляді справи №913/337/18.

Суд вважає, що подана позивачем заява про відвід судді від участі у розгляді справи № 913/337/18 ґрунтується виключно на припущеннях заявника не підтверджених доказами та його помилковому трактуванні положень процесуального закону.

Таким чином, з огляду на вищевикладене суд відзначає, що заявником не наведено жодної належної, обґрунтованої обставини для відводу судді в розумінні статей 35, 36 ГПК України, як і не подано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на їх підтвердження, якими підтверджувалася б неупередженість судді Смоли С.В. під час судового розгляду справи №913/337/18.

За таких обставин, дослідивши зміст заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об?єднання» про відвід судді Госпрдарського суду Луганської області Смоли С.В. від розгляду справи №913/337/18 та викладені у якості її обґрунтування мотиви і твердження заявника, суд вважає її не обґрунтованою та не доведеною належним і допустимими доказами, а тому приходить до висновку про відмову в її задоволенні.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об?єднання» про відвід судді Господарського суду Луганської області Смоли С.В. від розгляду справи №913/337/18 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суд доводить до відома учасників судового процесу, що вони можуть отримувати інформацію у справі, що розглядається за офіційною вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України - https://court.gov.ua/fair/

Ухвалу суду складено та підписано 19.03.2020 року.

Суддя О.В. Тацій