Рішення № 88304594, 12.12.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2019Справа № 910/1037/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОМ ТРЕЙД»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб»

про стягнення 736774,64 грн.,

Представники:

від позивача Здоренко В.Є. (за дов.)

від відповідача Симбірцев Є.В. (за дов.), Балан С.М. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛОМ ТРЕЙД» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб» про стягнення 736774,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свій обов`язок за договором № 25/17 про надання послуг із стимулювання продажу продукції, укладеним 01.12.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛОМ ТРЕЙД» (партнером) та товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Торговий дім «Київхліб» (постачальником) (далі - Договір), щодо оплати винагороди позивача у розмірі 736774,64 грн. за надані послуги у березні 2018 року. Позивачем було надіслано відповідачу для підписання відповідні акти про надання послуг (акт № 7 від 31.03.2018 на суму 695259,51 грн., акт № 7/1 від 31.03.2018 на суму 27896,20 грн. та акт № 7/2 від 31.03.2018 на суму 13618,93 грн.), відповідач вказані акти не підписав, винагороду не сплатив.

Суд своєю ухвалою від 11.02.2019 відкрив провадження у справі № 910/1037/19, постановив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач позовні вимоги відхилив з огляду на таке:

- у березні 2018 року перелік торгових точок клієнтів (ТОВ «Гравійол» та ТОВ «Новінол»), послуги зі стимулювання продажу продукції у яких повинен був надавати відповідач, визначався специфікацією № 2 до Договору, що була підписана 01.03.2018. З визначених цією специфікацією 278 торгових точок у березні 2018 року фактично позивачем послуги надано у 88 торгових точках, що становить 32% від загальної кількості торгових точок, що, на думку відповідача, відповідно до п. 6.1 Договору є підставою для відмови в оплаті послуг;

- сума винагороди за підтвердженими документально даними щодо реалізації і повернення продукції складає 213544,3 грн.;

- перевищено розмір повернутої продукції, що передбачений п. 3.12 Договору (1,5 % від загального обсягу поставленої продукції), фактичний відсоток повернення складає 2,12, що також, відповідно до п. 6.1 Договору, є підставою для відмови в оплаті послуг;

- позивача не забезпечив наявність у торгівельній (дилерській) мережі мінімального обов`язкового асортименту продукції відповідача;

- на кінець березня 2018 року була наявна заборгованість ТОВ «Гравійол» перед відповідачем, що також є підставою для відмовим у виплаті винагороди.

14 березня 2019 року суд постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Суд своєю ухвалою від 03.06.2019 відмовив позивачеві в поновленні строку на подання відповіді (заперечень) на відзив та прийняття його до розгляду.

Під час розгляду справи позивач подав низку клопотань, а саме:

про витребування доказів (т. 2 а.с. 177-181) - копій товарно-транспортних накладних за березень 2018 року, виписаних відповідачем на ТОВ «Гравійол» та ТОВ «Новінол» за 92-ма адресами. Після ознайомлення з наданими відповідачем документами позивач підтримав клопотання в частині витребування копій товарно-транспортних накладних за 14-ма адресами. Фактично при розгляді цього клопотання спірним залишилось витребування документів за 13-ма адресами, стосовно чого відповідач заперечив з підстав відсутності постачання товарів за ними у березні 2018 року. У свою чергу, позивач не навів обставин, які би свідчили про те, що відповідачем здійснювалось постачання товарів на ці адреси у березні 2018 року, тобто не зазначив підстав, з яких випливає, що ці докази має відповідач (п. 3 ч. 2 ст. 81 ГПК України). З огляду на це суд відмовив у задоволенні цього клопотання;

про призначення судової економічної експертизи (т. 3 а.с. 4-5), для з`ясування, чи відповідає розрахунок винагороди позивача умовам Договору. Відповідач заперечив проти призначення експертизи. Суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи, оскільки перевірка розрахунку винагороди не потребує спеціальних знань. Про відмову 13.06.2019 суд постановив протокольну ухвалу.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01 грудня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛОМ ТРЕЙД» (партнер) та товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб» (постачальник) уклали договір № 25/17 про надання послуг із стимулювання продажу продукції (далі - Договір), згідно з п. 2.1 якого партнер надає постачальнику послуги з стимулювання продажу продукції, а постачальник оплачує такі послуги.

Продукцією за Договором є хліб та хлібобулочні вироби, у тому числі високорентабельна хлібобулочна продукція (п. 1.4 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору послугами з стимулювання продажу продукції є послуги, які спрямовані на підтримання стійкого споживчого попиту на продукцію та полягають у: передпродажній підготовці продукції; залученні клієнтів; забезпеченні ритмічного та безперебійного надходження продукції до торговельних (дилерських) мереж клієнтів; викладенні та розміщенні продукції у торгових залах з метою стимулювання кінцевих споживачів до придбання продукції відповідно до реалізаційних стандартів постачальника; моніторингу споживчого попиту на продукцію; доведення інформації про продукцію до споживача; наданні інформації постачальнику щодо поліпшення асортименту, зміни ціни, вдосконаленні пакування продукції; наданні інформації та контролю щодо поповнення запасів продукції у торговельних (дилерських) мережах; контролю за збереженням товарного вигляду, упаковки, цілісності; участь у проведенні рекламних акцій, як короткотермінових заходів для заохочення споживачів до купівлі конкретного виду продукції; інші послуги з просування продукції.

Умови стимулювання продажу продукції, порядок сплати та розрахунок суми винагороди визначається у специфікації № 1 до Договору, яка є невід`ємною частиною Договору (п. 2.2 Договору).

Відповідно до специфікації № 1 сума винагороди за надані послуги зі стимулювання продажу продукції визначається (розраховується) за формулами, зазначеними у ній, і має пряму залежність від загальної суми реалізованої продукції у відсотковому значенні. Тобто, винагорода, яка має бути сплачена на користь позивача, має прямо пропорційне відношення до фактично отриманих коштів відповідачем від реалізації продукції за відповідний звітний місяць.

За п. 3.1 Договору партнер використовує власну або торгову (дилерську) мережу клієнтів. Клієнт вважається залученим партнером у разі включення його до розділу «Торгова (дилерська) мережа клієнта» специфікації № 2 до цього договору, а також виконання клієнтом обсягу закупівель продукції та розрахункових обов`язків покупця. При цьому клієнт повинен укласти прямий договір поставки з постачальником.

Специфікація № 2 до Договору визначає перелік торгових мереж (торгових точок) позивача або клієнтів (залучених партнером контрагентів, що придбавають продукцію з метою розповсюдження її кінцевим споживачам через роздрібну торговельну мережу) і є його невід`ємною частиною.

На час укладення Договору такий перелік був визначений специфікацією № 2, що також була підписана 01.12.2017.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Його зміст становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погодженні ними (ст. 628 ЦК України). Виходячи з врегульованого законом (ст. 207 ЦК України) порядку фіксації таких умов при вчиненні договору у письмовій формі - вони можуть бути викладені в одному або кількох документах.

Отже умови, які наведені у специфікації № 2, є складовими умовами Договору як зобов`язального правовідношення, основний текст якого викладений сторонами 01.12.2017.

01.03.2018 сторони підписали нову редакцію специфікації № 2, змінивши (зменшивши) перелік торгових мереж (торгових точок), в яких надаються послуги зі стимулювання продажу продукції. За своїм правовим статусом специфікація № 2 від 01.03.2018 є договором про зміну умов Договору щодо переліку торгових мереж, в яких надаються послуги зі стимулювання продажу продукції, а тому з 01.03.2018 саме умови специфікації № 2 від 01.03.2018 визначають договірні торгові точки для надання послуг.

В рамках надання послуг зі стимулювання продажу продукції позивач зобов`язався забезпечити переміщення продукції з місць поставки до місць роздрібного продажу та її розміщення у торгівельній (дилерській) мережі (п. 3.4 Договору), активно просувати продукцію та забезпечувати постійну присутність продукції у торговельній (дилерській) мережі (п. 3.5 Договору), в ході реалізації продукції вживати заходів до недопущення змішування продукції з аналогічними продуктами інших виробників, а також реалізацію виробів інших виробників під знаком для товарів і послуг, належних відповідачу (п. 3.6 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору за надання партнером послуг із стимулювання продажу постачальник виплачує винагороду. Розмір (сума) винагороди зазначається в порядку та на умовах вказаних у специфікації №1, якає невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору умовою нарахування винагороди є належне виконання партнером (клієнтом) перед постачальником своїх обов`язків, зокрема, за умови відсутності будь-якої простроченої заборгованості партнера (клієнта), перед постачальником незалежно від підстав її виникнення, за будь-якими договорами між ними. У випадку невиконання партнером (клієнтом) даної умови, постачальник має право не зараховувати та не сплачувати винагороду за цим Договором до моменту погашення партнером (клієнтом) даної заборгованості.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що розмір винагороди розраховується та вказується в актах приймання-передачі результатів послуг.

Вирішуючи питання настання у відповідача обов`язку сплатити винагороду за надані у березні 2018 року позивачем в рамках виконання Договору послуги суд виходить з такого.

Виходячи з умов Договору (п. 3.8), звітнім періодом надання послуг є місяць, і їх результати оформлюються сторонами таким спільним документом як акт приймання-передачі послуг (п. 3.7 Договору). Акт підлягав врученню позивачем відповідачу не пізніше 10 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавались послуги. В свою чергу, відповідач зобов`язався протягом п`яти днів з дня отримання акту розглянути його та підписати або направити свої заперечення.

31 березня 2018 року позивач склав три акти здачі-прийому робіт (надання послуг) за період з 01.03.2018 по 31.03.2018, а саме:

- акт № 7, в якому зазначено, що позивачем було розповсюджено 350 030,46 кг хлібобулочної продукції (за винятком повернень черствої продукції) на за нагальну суму 5 517 932,58 грн., з яких булочних, здобних, елітних та виробів покращеної якості реалізовано 129 999,37 кг, що у співвідношенні до загального обсягу розповсюджених хлібобулочних виробів склало 35,43%. Винагорода склала 12,6 %, що становить 695 259,51 грн;

- акт № 7/1, в якому зазначено, що позивачем було розповсюджено 17401,43 кг хлібобулочної продукції (за винятком повернень черствої продукції) на за нагальну суму 278962,62 грн. Винагорода склала 10 %, що становить 27 896,2 грн;

- акт № 7/2, в якому зазначено, що позивачем було розповсюджено 11 405,03 кг хлібобулочної продукції (за винятком повернень черствої продукції) на за нагальну суму 194 556,06 грн. Винагорода склала 7 %, що становить 13 618,93 грн.

Додатками до актів є звіти по обсягах послуг, що містять дані про торгові точки (їх місцезнаходження), в яких розповсюджувалась хлібобулочна продукція, обсяги реалізації та обсяги повернення цієї продукції, а також розмір чистої реалізації у ваговому та грошовому вираженні.

Матеріали справи не містять доказів щодо дати вручення чи надсилання вказаних вище актів позивачем відповідачу. Водночас, відповідач визнає їх отримання 13.04.2018, про що зазначає у відзиві.

4 та 5 квітня 2018 року відповідач склав односторонні акти, зазначивши порушення, які, на його думку, мали місце зі сторони позивача при виконанні Договору у березні 2018 року: відсоток повернення продукції склав 2,12 %, замість передбаченого 1,5%, не було поставок продукції до значної частини торгових точок, не забезпечено у торговельній мережі мінімального обов`язкового асортименту продукції.

Акти № 7, № 7/1 та № 7/2 відповідачем не підписані.

Оскільки умовою оплати послуги є факт її надання, не підписання актів відповідачем само по собі не є обставиною, що зумовлює ненастання обов`язку з оплати. З огляду на це при вирішенні спору підлягає встановленню достовірність зазначених у актах № 7, № 7/1 та № 7/2 даних та наявність обставин, які, за Договором, надають право відповідачу відмовити в оплаті послуг.

За умовами Договору (в редакції специфікації № 2 від 01.03.2018) позивач зобов`язався надавати послуги зі стимулювання продажу продукції у 278 торгових точках.

У звіті до акту № 7 позивач вказав, що у березні 2018 року ним послуги надані у 88 торгових точках, у звіті до акту № 7/1 - у 8 торгових точках, у звіті до акту № 7/2 - у 5 торгових точках.

Відповідно до звіту до акту № 7/1 у березні 2018 року у 8 торгових точках було реалізовано 17 549,14 кг продукції та повернуто 147,71 кг, а згідно зі звітом до акту № 7/2 у березні 2018 року у 5 торгових точках реалізовано 11 658,46 кг продукції та повернуто 253,43 кг.

Торгові точки і обсяги надання послуг, що зазначені у звітах до акту № 7/1 та до акту № 7/2, визнаються сторонами та не є спірними, що відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.

У звіті до акту № 7 позивач зазначив, що у березні 2018 року у 88 торгових точках обсяг реалізації продукції склав 354 598,325 кг, а повернення - 4567,865 кг.

Водночас, у звіт до акту № 7 позивач включив 11 торгових точок, які не передбачені специфікацією № 2 (в редакції від 01.03.2018), як такі, в яких надаються послуги зі стимулювання продажу продукції. Зокрема:

- вул. Алексєєва, 60, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, обсяг реалізації продукції у якій склав 13 224,87 кг;

- вул. Грушевського, 47, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, обсяг реалізації продукції у якій склав 30 656,67 кг;

- вул. Обухова, 48, м. Золотоноша, Черкаська область, обсяг реалізації продукції у якій склав 165 617,03 кг;

- вул. Сосновського, 38, м. Коростень, Житомирська область, обсяг реалізації продукції у якій склав 24 117,14 кг;

- вул. Шкільна, 1, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, обсяг реалізації продукції у якій склав 20 646,67 кг;

- вул. Порика Василя, 26, м. Хмільник, Вінницька область, обсяг реалізації продукції у якій склав 43 337,99 кг;

- Хмельницьке шосе, 55-А, с. Лукашівка, Вінницька область, обсяг реалізації продукції у якій склав 78,01 кг;

- вул. Грушевського, 58-А, м. Калинівка, Вінницька область, обсяг реалізації продукції у якій склав 165,575 кг;

- вул. Європейська, м. Пирятин, Полтавська область, обсяг реалізації продукції у якій склав 26 658,84 кг;

- вул. Ярослава Мудрого, 360, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, обсяг реалізації продукції у якій склав 32 352,44 кг;

- Немирівське шосе, 62, м. Вінниця, Вінницька область, обсяг реалізації продукції у якій склав 110,17 кг.

Загальна кількість реалізованої продукції у цих торгових точках склала 207 965,4 кг.

Виходячи з того, що надання послуг зі стимулювання продажу продукції у цих 11 торгових точках не є предметом регулювання Договору, відсутні правові підстави для врахування обсягу і вартості реалізованої у них продукції при визначенні винагороди позивача за Договором.

Отже, фактично у березні 2018 року позивачем в рамках Договору було надано послуг зі стимулювання продажу продукції у 90 торгових точках: у 77 за актом № 7, у 8 за актом № 7/1 та у 5 за актом № 7/2.

Одним із обов`язків позивача за Договором є обов`язок забезпечувати ритмічне та безперебійне надходження до торговельної (дилерської) мережі продукції (п. 5.4.2 Договору). Водночас, порядок визначення розміру винагороди за надані послуги (специфікація № 1) має пряму залежність від загальної суми реалізованої продукції у відсотковому значенні, і жодним чином не пов`язаний з кількістю торгових точок, у яких надані послуги. А тому надання послуг в частині торгових точок, а не у всіх, що передбачені Договором, не є тією обставиною, що надає відповідачу право відмовитися від оплати отриманих послуг.

Також не є підставою для відмови в оплаті наданих послуг відсутність у торгівельній (дилерській) мережі мінімального обов`язкового асортименту продукції відповідача, оскільки за умовами Договору (п. 6.5) таке невиконання є підставою виключно для не нарахування додаткового відсотку стимулювання.

Однією з умов настання обв`язку у відповідача оплати отриманих послуг є розмір повернутої продукції, який не може перевищувати 1,5%. Зокрема, п. 3.12 Договору сторони передбачили, що оплата послуг за цим Договором здійснюється на умовах та в порядку, визначеному в Договорі виключно, якщо розмір провернутої продукції (з будь-яких причин) постачальнику (незалежно від підстав її повернення) становить 1,5% і не більше відсотків від загального обсягу поставленої продукції за звітній період (календарний місяць).

У додатковій угоді № 2 від 29.12.2017 до Договору сторони дійшли згоди, що при реалізації хлібобулочних виробів та при перевищенні відсотку повернення, що складе понад 1,5% та згідно з пунктом Договору 3.12 «Оплата послуги за цим договором здійснюється на умовах та в порядку, визначеному в договорі, виключно, якщо розмір повернутої продукції (з будь-яких причин) постачальнику (незалежно від підстав її повернення становить до 1,5% і не більше відсотків від загального обсягу поставленої продукції за звітний період (календарний місяць)», постачальник має право не нараховувати та не сплачувати винагороду за цим договором та не приймати черству продукцію, відсоток по якій перевищує понад 1,5%, і не більше відсотків від загального обсягу поставленої продукції за звітний період (календарний місяць), тому відшкодування збитків утримується через акт виконаних робіт про надання послуг із стимулювання продажу продукції за відповідний період.

Загальна кількість реалізованої продукції у березні 2018 року у 90 торгових точках (77 за актом № 7, 8 за актом № 7/1 та 5 за актом № 7/2), що узгоджені умовами Договору, як такі, в яких позивачем надаються послуги зі стимулювання реалізації, склала 175 840,53 кг:

146 632,93 кг відповідно до звіту до акту № 7 (від загальної кількості реалізації, зазначеної у цьому звіті (354 598,324 кг), слід відняти 207 965,4 кг реалізації у 11 торгових точок, які не передбачені специфікацією № 2); а

17 549,14 кг відповідно до звіту до акту № 7/1;

11 658,46 кг відповідно до звіту до акту № 7/2.

Загальна кількість повернутої у березні 2018 року з 90 торгових точок склала 4210,935 кг, а саме:

3 809,795 кг відповідно до звіту до акту № 7 (від загальної кількості повернутої продукції, зазначеної у цьому звіті (4 567,865 кг), слід відняти 758,07 кг повернутої продукції 11-ма торговими точками, які не передбачені специфікацією № 2);

147,71 кг відповідно до звіту до акту № 7/1;

253,43 кг відповідно до звіту до акту № 7/2.

Виходячи з цього, відсоток повернутої продукції у березні 2018 року становить 2,39% (4210,935 кг х 100% : 175 840,53 кг).

Згідно з п. 6.1 Договору сторони дійшли взаємної згори, що постачальник має право відмовити партнеру в оплаті послуг, які надані з порушенням умов цього Договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, оскільки об`єм повернутої продукції перевищує 1,5%, відповідач правомірно відмовив в оплаті послуг, наданих у березні 2018 року.

З огляду на це позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «СОЛОМ ТРЕЙД» у позові до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб».

Судові витрати покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛОМ ТРЕЙД».

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».

Повний текст рішення складено 18.03.2020.

Суддя С. А. Ковтун