
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11 березня 2020 року Справа № 903/890/19
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Аграрний фонд”
до відповідача: Державного підприємства “Луцький комбінат хлібопродуктів №2”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне агентство резерву України
про стягнення 685 1580,08 грн.
суддя Вороняк А.С.
секретар судового засідання Хвищук Н. В.
за участю представників сторін:
від позивача: Пронін О.А. - адвокат, довіреність № 411-02/20 від 23.12.2019,
від відповідача: н/з,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вавренюк О.А.- адвокат, довіреність № 819/0/4-19 від 07.03.2019.
Встановив: Публічне акціонерне товариство “Аграрний фонд” звернулись з позовом до Державного підприємства “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” про стягнення 685158,08 грн., з них 352235 грн. основна заборгованість, 87539,16 грн. – пеня, 31656,45 грн. – штраф, 45684,39 грн. - 3% річних, 168043,05 грн. – втрати від інфляції.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов біржового контракту №02/07-6 від 02.07.2015 в частині оплати товару.
Ухвалою суду від 13.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.12.2019.
Ухвалою суду від 04.12.2019 підготовче засідання відкладено на 03.01.2020.
Ухвалою суду від 03.01.2020 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Державне агентство резерву України, повідомлено сторони та третю особу про те, що підготовче засідання відбудеться 22.01.2020 о 14:30 год.
В судовому засіданні 22.01.2020 було оголошено перерву до 06.02.2020 на 14:30 год.
В судовому засіданні 06.02.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2020 на 14:30год.
Ухвалою суду від 11.02.2020 повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться 04.03.2020 о 12:30 год.
В судове засідання 04.03.2020 представник відповідача не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4302201448876 від 10.02.2020.
В судовому засіданні 04.02.2020, яке проводилось в режимі відеоконференції, виникли технічні проблеми, що унеможливлювали подальше проведення судового засідання, тому дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи по суті на підставі п. 3 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 04.03.2020 було повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться на 11 березня 2020 р. на 16:30 год.
В судове засідання 11.03.2020 представник відповідача не прибув. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4302201448310.
Представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити повністю.
Представник третьої особи просив суд застосувати строк позовної давності та у задоволенні позову відмовити.
Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -
встановив:
02.07.2015 між Публічним акціонерним товариством “Аграрний фонд” (далі-продавець) та Державним підприємством “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” (далі-покупець) було укладено біржовий контракт №02/07-6 (а.с. 11-14).
Відповідно до р. 1 біржового контракту продавець збов`язується передати у власність покупця товар, вказаний в цьому контракті, а покупець зобов`язується прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму, передбачену контрактом.
Предметом цього контракту є наступний товар: борошно пшеничне першого гатунку ДСТУ46.004-99, (надалі - «товар»).
Кількість товару, що продається за цим контрактом становить 107, 675 тонн. Тип контракту – спот.
Відповідно до р. 2 контракту ціна цього контракту складається з ціни товару, що продається згідно цього контракту.
Ціна однієї тонни (одиниці) товару: 3 500,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 700,00 грн., загалом разом з ПДВ 4200,00грн. Загальна ціна товару, що продається згідно цього контракту на товар, що продається згідно цього контракту встановлюється сторонами 376 862,50 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 75 372,50 грн., загалом разом з ПДВ 452 235 грн.
Пунктом 4.1 контракту, сторони узгодили, що покупець повинен протягом 7 (семи) календарних днів після укладання та реєстрації контракту на Українській універсальній біржі оплатити товар.
Згідно п.п. 7.1. - 7.3 контракту, цей контракт набирає чинності після підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та його реєстрації Українською універсальною біржею.
Реєстрація контракту здійснюється не пізніше наступного за укладанням контракту (здійсненням угоди) дня. Строк дії цього контракту розпочинає свій перебіг з моменту набрання чинності контрактом та припиняється 31.12.2015.
Як слідує з матеріалів справи, контракт №02/07-6 від 02.07.2015 зареєстрований на Українській універсальній біржі – 02.07.2015.
Згідно дозволу на переоформлення від 03.07.2015 №06/2893 ДП “Луцький КХП № 2” надано дозвіл на переоформлення борошна пшеничного вищого гатунку у кількості 107,675 тонн (а.с.15).
03.07.2015 між ПАТ “Аграрний фонд” та ДП “Луцький КХП № 2” підписано видаткову накладну №3258 (а.с.16), якою засвідчено факт прийняття ДП “Луцький КХП № 2” борошна пшеничного вищого ґатунку обсягом 107,675 тонн на загальну суму 452235 грн.
У відповідності до п. 4.1 біржового контракту від 02.07.2015 № 02/07-6 кінцевий строк оплати товару - 09.07.2015.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з банківської виписки від 07.07.2015, відповідач частково перерахував позивачу кошти за товар в сумі 100000 грн. (а.с.20).
З метою досудового врегулювання спору, ПАТ “Аграрний фонд” 12.08.2015 надіслав на адресу ДП “Луцький КХП №2” вимогу від 12.08.2015 №02/1933, яка залишено відповідачем без реагування.
На день розгляду справи заборгованість відповідача становить 352235 грн.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.03.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” за заявою СПП “Рать” і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Волинської області від 10.04.2017 припинено процедуру розпорядження майном ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2”, визнано ДП “Луцький КХП №2” банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та надано строк для заявлення грошових вимог кредиторів до боржника.
ПАТ “Аграрний фонд” 08.06.2017 подано заяву про майнові вимоги до боржника №02-08/8/1014 від 07.06.2017 (а.с. 24-29), що підтверджується відбитком штемпеля органу поштового зв`язку у справі № 903/123/15 (а.с. 73, том 10, справа № 903/123/15), яка залишилась не розглянутою Господарським судом Волинської області від 18.07.2017 у справі № 903/123/15 (а.с.45).
Арбітражним керуючим Михайловським С.В. визнано ПАТ “Аграрний фонд” кредитором ДП “Луцький КХП № 2” та надано відповідь від 21.06.2017 №02-27/620 на заяву про вимоги боржника (а.с.30-31).
Господарський суд Волинської області ухвалою від 07.11.2018 у справі № 903/123/15 закрив провадження у справі про банкрутство ДП “Луцький КХП № 2”, яка залишена без змін постановлю Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та постановою Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2019.
Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі біржового контракту № 02/07-6 від 02.07.2015.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Беручи до уваги укладення між сторонами контракту, відсутність рішення суду про визнання його недійним, належне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань згідно умов контракту та не проведення належним чином відповідачем оплати у встановленому контрактом порядку і розмірі, суд прийшов до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення із відповідача суми заборгованості в розмірі 352235 грн.
Крім суми заборгованості в розмірі 352235 грн. позивач просить суд стягнути із відповідача 87539,16 грн. пені за період з 10.07.2015 по 07.01.2016, 31656,45 грн. штрафу у відповідності до п. 8.4. контракту, 168 043,05 грн. інфляційних втрат за період з 10.07.2015 по 04.11.2019 та 45684,39 грн. процентів річних за період з 10.07.2015 по 04.11.2019.
Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача 168 043,05 грн. інфляційних втрат за період з 10.07.2015 по 04.11.2019 та 45684,39 грн. процентів річних за період з 10.07.2015 по 04.11.2019 суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та відсотків річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
Суд перевіривши розрахунок нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, вважає, що останні підставні та підлягають до стягнення і відповідача в повному обсязі.
При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".
Щодо вимоги позивача про стягнення 87539,16 грн. пені за період з 10.07.2015 по 07.01.2016 та 31656,45 грн. штрафу у відповідності до п. 8.4. контракту суд зазначає наступне.
Згідно п. 8.4. біржового контракту за порушення покупцем строків оплати товару відповідно до п. п. 2.3. та 4.1. цього контракту, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день такого прострочення та штраф в розмірі 7 (семи) відсотків загальної ціни товару.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (частина 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частини 1, 5 статті 254 Цивільного кодексу України).
Публічне акціонерне товариство “Аграрний фонд” дізналося про порушення свого права 10.07.2015 - в перший день прострочення виконання зобов`язання відповідачем з оплати отриманого товару (п. 4.1. біржового контракту).
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц.
Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.03.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” за заявою СПП “Рать” і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Волинської області від 10.04.2017 припинено процедуру розпорядження майном ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2”, визнано ДП “Луцький КХП №2” банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та надано строк для заявлення грошових вимог кредиторів до боржника.
ПАТ “Аграрний фонд” 08.06.2017 подано заяву про майнові вимоги до боржника №02-08/8/1014 (а.с.24-29), яка залишилась нерозглянутою Господарським судом Волинської області у справі № 903/123/15.
Арбітражним керуючим Михайловським С.В. визнано ПАТ “Аграрний фонд” кредитором ДП “Луцький КХП № 2” та надано відповідь від 21.06.2017 №02-27/620 на заяву про вимоги до боржника (а.с.30-31).
Господарський суд Волинської області ухвалою від 07.11.2018 у справі № 903/123/15 закрив провадження у справі про банкрутство ДП “Луцький КХП № 2”, яка залишена без змін постановлю Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та постановою Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2019.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.05.2018 по справі № 663/2070/15-ц, новий строк переривається і починає свій перебіг наступного дня після пред`явлення позову.
Суд дійшов до висновку, що позовна давність щодо звернення позивача до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за біржовим контрактом, перервалась у зв`язку із пред`явленням ПАТ “Аграрний фонд” 08.06.2017 заяви про майнові вимоги до боржника, тому позовну давність щодо стягнення заборгованості за контрактом було перервано 08.06.2017, тобто з дати пред`явлення позову у справі про банкрутство.
Оскільки після переривання перебіг позовної давності починається заново та час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, то суд прийшов до висновку, що строк позовної давності почався заново з наступного дня після пред`явлення майнової вимоги до боржника, а саме з 09.06.2017.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач з позовом до суду звернувся 06.11.2019, що підтверджується відбитком штемпеля органу поштового зв`язку на конверті (а.с. 82).
Беручи до уваги строк позовної давності в один рік для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, суд прийшов до висновку про підставність їх нарахування, проте з пропуском в частині стягнення 87539,16 грн. пені за період з 10.07.2015 по 07.01.2016 та 31656,45 грн. штрафу позовної давності.
Що стосується доводів відповідача про пропуск строку позовної давності в 3 роки в частині стягнення основної суми заборгованості, 3% річних та інфляційних, то вони не приймаються судом, беручи до уваги переривання строку позовної давності, тобто почався заново з 09.06.2017 та який відповідач не пропустив звернувшись з позовом до суду 06.11.2019.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що його відповідач перебував у банкрутстві і протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо, оскільки статтею 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.
Справу про банкрутство Державного підприємства “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” порушено 10.03.2015, то на момент укладення біржового контракту (02.07.2015), заборгованість за яким та інші нарахування у зв`язку з неналежним його виконанням, є предметом розгляду даної справи, підприємство знаходилось в процедурі банкрутства та вело господарську діяльність, отже, заборгованість за даним біржовим контрактом є поточною, а тому, дія мораторію на неї не розповсюджується.
Тобто, мораторій підлягає застосуванню до конкурсної заборгованості та не поширюється на поточну заборгованість боржника перед кредиторами.
Щодо доводів відповідача про недійсність правочину, то в матеріалах справи відсутні докази, що біржовий контракт, укладений між сторонами, визнано недійсним. Крім того даний контракт виконувався відповідачем, що стверджується банківською випискою від 07.07.2015 про часткову оплату в сумі 100000 грн. (а.с.20), тому доводи відповідача в цій частині не приймаються судом.
Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 565962,44 грн., з них: 352235 грн. основної заборгованості, 168043,05 грн інфляційних втрат, 45684,39 грн. процентів річних. У задоволенні 119195,61 грн, з них: 87539,16 грн. пені та 31656,45 грн. штрафу відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 8489,43 грн. судового збору, в іншій частині (1787,94 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.73-79, 86, 123, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” (45650, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова,4, код ЄДПОУ 00953065) на користь Публічного акціонерного товариства “Аграрний фонд” (03151, м. Київ, вул. Очаківська, провулок Очаківський 5/6, код ЄДРПОУ 38926880) 565962,44 (п`ятсот шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві гривні сорок чотири копійки), з них: 352235 грн. основної заборгованості, 168043,05 грн. інфляційних втрат, 45684,39 грн. 3% річних, 8489,43 витрат позивача пов`язаних з оплатою судового збору.
3. У задоволенні позову в частині стягнення 119195,61 грн., з них: 87539,16 грн. пені та 31656,45 грн. штрафу - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.03.2020
Суддя А. С. Вороняк
Судове рішення № 88303791, Господарський суд Волинської області було прийнято 11.03.2020. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 903/890/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: