Постанова № 8830350, 10.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.03.10 місто СевастопольСправа №2а-327/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі колегії:

головуючого суддіПрохорчук О.В.,

суддів: Єфременко О.О.,

Майсак О.І.,

секретар судового засідання Іванов Д.Б.,

за участю:

представника відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі Лашкевич Світлана Петрівна, довіреність № 231/2/1 від 23.02.2010,

представника відповідача - Державної судової адміністрації України у місті Севастополі Лашкевич Світлана Петрівна, довіреність № 11-628/10 від 08.02.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, треті особи: Севастопольський апеляційний господарський суд, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, про зобовязання вчинити певні дії та стягнення заборгованості з щомісячного грошового забезпечення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом доТериторіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі,Державної судової адміністрації України,Державного казначейства Українипро зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості з щомісячного грошового забезпечення. Просить зобовязати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 109367,00 грн., стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі та Державної судової адміністрації України заборгованість з щомісячного грошового забезпечення за 2006-2009 роки у розмірі 109367,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка - суддя Севастопольського апеляційного господарського суду протягом 2006-2009 років отримувала значно меншу заробітну плату, оскільки отримувала її з обмеженням, встановленим пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”, тобто виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні, чим порушені її конституційні права на оплату праці суддів.

Свою правову позицію позивачка обґрунтовує посиланням на статті 126, 130 Конституції України, статтю 44 Закону України «Про статус суддів», статтю 14 Закону України «Про судоустрій України», постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 «Про оплату праці суддів».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18.02.2010 відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Севастопольський апеляційний господарський суд, Міністерство фінансів України, Кабінет Міністрів України.

Іншою ухвалою суду від 18.02.2010 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Розпорядженням в.о. голови Окружного адміністративного суду міста Севастополя змінено склад судової колегії, суддю Кириленко О.О. замінено на суддю Майсак О.І.

У судове засідання позивачка, представники відповідача - Державного казначейства України та третіх осіб не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать підписи уповноважених осіб на поштових повідомленнях. Позивачка надала клопотання про розгляд справи у її відсутність. Міністерство фінансів України та Державне казначейство України надіслали заперечення на позов, у яких представник Міністерства фінансів України просить у позові до Міністерства фінансів України відмовити, представник Державного казначейства України просить відмовити в задоволенні позовних вимог до Державного казначейства України, справу розглянути за його відсутністю.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У звязку з цим суд вважає можливим розглянути справу у відсутність незявившихся осіб за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідачів Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі та Державної судової адміністрації України у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що Державна судова адміністрація України та її територіальні управління є державними органами виконавчої влади, у своїй роботі керуються законами та, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” № 865, та не можуть порушувати норми законів України, якими встановлюється Державний бюджет України на відповідний рік. Вважає, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі взагалі не може бути відповідачем у даній справі, оскільки основним завданням територіальних управлінь є організаційне забезпечення діяльності загальних місцевих судів, яке становлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів»від 03.04.2005 № 608/2005 та наказу голови Севастопольського апеляційного господарського суду “Про призначення на посаду” № 27-К від 26.04.2005 ОСОБА_3 призначено з 26.04.2005 на посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів»№ 625-V від 08.02.2007 ОСОБА_3 обрано на посаду судді безстроково.

Згідно з довідкою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2010 № 5038-5219 ОСОБА_3 дійсно з 26.04.2005 і по цей час працює на посаді судді Севастопольського апеляційного господарського суду.

Відповідно до статей 1, 3, 11 Закону України “Про статус суддів” судді знаходяться на публічній службі із здійснення правосуддя в Україні, держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення судів та суддів. Судді мають право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.

Заробітна плата є видом матеріального забезпечення та однією з гарантій незалежності суддів.

Згідно зі статтями 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно до частин 7, 8 статті 14 Закону України “Про судоустрій України” гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, серед іншого, особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом, та належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Заробітна плата судді, як складова його матеріального та соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Відповідно до статті 44 Закону України “Про статус суддів” заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

03.09.2005 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Про оплату праці суддів” № 865 (з 01.03.2008 назву постанови викладено у наступній редакції - “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”), якою затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів.

Згідно з додатком 4 до вказаної постанови посадовий оклад судді апеляційного суду у місті Севастополі становить 8,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною першої статті 3 Закону України “Про оплату праці” визначено поняття мінімальної заробітної плати це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Відповідно до частини другої статті 9 цього Закону мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України у законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Загальновідомим фактом, який не потребує доведення є те, що за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року мінімальний розмір заробітної плати неодноразово підвищувався.

Кабінетом Міністрів України 31 грудня 2005 року прийнято постанову “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865” № 1310. Серед іншого, вказану постанову доповнено пунктом 41, згідно з яким розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.

Таким чином, щорічне поетапне збільшення розміру мінімальної заробітної плати, що передбачається законами про Державний бюджет України, не призводить до збільшення розміру заробітної плати суддів.

Пункт 41 постанови № 865 визнано незаконним постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 і набрала законної сили.

Згідно з довідками Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.01.2010 № 5038-155, № 5038-64, № 5038-93, № 5038-125, підписаними першим заступником голови суду та начальником фінансово-економічного відділу суду, позивачці за період роботи з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року сума донарахованої заробітної плати складає 5066,00 грн.; за період роботи з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року 15998,00 грн.; з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року 35803,00 грн., з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року 52500,00 грн.

Таким чином, сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_3 у період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року становить 109367,00 грн. (5066,00 грн. + 15998,00 грн. + 35803,00 грн. + 52500,00 грн.).

Відповідно до статті 120 Закону України “Про судоустрій України”, Положення про Державну судову адміністрацію України Державна судова адміністрація України з 01.01.2003 здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

Статтею 126 вказаного Закону встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частинами 2, 3 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, при розгляді справи “Кечко проти України”(заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 “Бурдов проти Росії”).

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Оскільки правові положення, які передбачають виплату грошового забезпечення суддям є чинними, не зупинені та не змінені, тому позивачка має право на його одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Право на отримання грошового забезпечення не залежить від наявності бюджетного фінансування, а має безумовний характер.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Державної судової адміністрації України суми заборгованості у розмірі 109367,00 грн. на користь позивачки підлягають задоволенню.

Зазначена сума заборгованості вказана без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів. Оскільки справляння податку і сплата податків та інших обовязкових платежів є обовязком роботодавця та працівника, тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів без визначення їхнього розміру у рішенні суду.

Стосовно строку звернення до суду, про пропущення якого вказується у запереченнях Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі та Державного казначейства України, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то застосуванню підлягають строки звернення до суду, визначені Кодексом законів про працю України.

Відповідно до частини другої статті 233 цього Кодексу у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, позивачкою не пропущено строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 109367,00 грн. суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 48 Бюджетного Кодексу України та пункту 3 Положення про Державне казначейство України, останнє здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Частиною восьмою статті 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобовязання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України; 2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 120 Закону України “Про судоустрій України” функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ; Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.

Державній судовій адміністрації законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлюються бюджетні видатки за показником згідно з класифікацією видатків та кредитування державного бюджету “Виконання рішень судів на користь суддів”. Тобто, головному розпоряднику коштів передбачена можливість здійснювати необхідні заходи для погашення заборгованості суддям.

Пунктом 1.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу" встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до частини четвертої статті 22, частини другої статті 32, статей 34, 35, 36, 47, 51 Бюджетного кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 N 1837, постанов Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 965 "Про затвердження Порядку спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів", від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 296-р "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів", наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574 "Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за № 3/6291.

Відповідно до пункту 1.2. цей Порядок регулює взаємовідносини між Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів (далі - головний розпорядник коштів) та центральними органами виконавчої влади та урядовими органами державного управління (далі - відповідальні виконавці) у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету за кодом відомчої класифікації видатків 350 "Міністерство фінансів України" (далі - КВКВ 350) відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 № 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження".

Пункт 1.3. Порядку встановлює, що статус відповідальних виконавців та особливості їх участі в бюджетному процесі визначено Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 N 574, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за N 3/6291.

Згідно з пунктом 1.4 Порядку до системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить вісім відповідальних виконавців, а саме: Державне казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232 , якою затверджено "Положення про Державне казначейство України", Державне казначейство України (далі Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням. Основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. . Казначейство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Згідно зі статтею 9.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлені бюджетні видатки за програмою “Виконання рішень судів на користь суддів” на 9500,0 тис. грн.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню у частині позовних вимог, заявлених до Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України.

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі з Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі судова колегія зазначає наступне. Оскільки Законом України “Про судоустрій України” функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів загальної юрисдикції (за винятком судів касаційної інстанції та Конституційного Суду України) покладено саме на Державну судову адміністрацію України, то сума заборгованості має бути стягнута саме з цього органу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Державне казначейство України (01014, м Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою „Виконання рішень судів на користь суддів” у сумі 109367,00 грн. (сто девять тисяч триста шістдесят сім гривень) для виплати судді Севастопольського апеляційного господарського суду Котляровій Олені Леонідівні.

3.Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, місто Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь ОСОБА_3 (99007, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів) по заробітній платі у розмірі 109367,00 грн. (сто девять тисяч триста шістдесят сім гривень).

4. У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддяО.В. Прохорчук

СуддіО.О. Єфременко

О.І. Майсак Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 15 березня 2010 року.