Ухвала суду № 88302205, 17.03.2020, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/575/20

У Х В А Л А

17.03.2020 року Здолбунівський районний суд Рівненської області у складі судді Чорного І.А., вивчивши заяву ОСОБА_1 про зменшення розміру судових витрат (звільнення від їх сплати) у справі за позовом ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за законом,

в с т а н о в и в:

03 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за законом.

Ухвалою судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04.03.2020 року вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, який починає рахуватися з дня отримання позивачем даної ухвали, шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви.

12 березня 2020 року до суду надійшла заява позивача про звільнення від сплати судових витрат, у якій позивач просила звільнити її від сплати судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище, зокрема зазначила, що вона ніде не працює, має на утриманні малолітню дитину, а тому її майновий стан не дозволяє їй сплатити судовий збір у розмірі 10510 гривень. На підтвердження вказаного надала довідки із Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації.

Дослідивши обґрунтованість поданої позивачем заяви, суд дійшов висновку, що у її задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як роз`яснено в п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Отже, відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно, наданих позивачем довідок Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області №270 та №271 від 06.03.2020 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення та їй призначено допомогу при народженні дитини, розмір якої з грудня 2019 року по лютий 2020 року становив 860 грн. щомісячно.

Однак, вказані довідки не свідчать про неможливість сплати ОСОБА_1 судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, оскільки із них не вбачається, що допомога при народженні дитини є єдиним її джерелом доходів за попередній календарний рік.

Також, вказані довідки не є беззаперечним та єдиним документом, який підтверджує майновий стан позивача. Інших доказів (наприклад, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо) позивачем не надано.

За таких обставин, суд позбавлений можливості оцінити майновий стан позивача, а тому не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки звільнення від сплати судового збору допускається лише у виключних випадках. При цьому, суд бере до уваги, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

Таким чином, за результатами розгляду даної заяви, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність обставин для звільнення її від сплати судового збору, з огляду на що підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви відсутні.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи викладене, заява про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Частиною другою статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви, вказаний в ухвалі Здолбунівського районного суду Рівненської області.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 127, 136 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суддя,

п о с т а н о в и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Продовжити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.А.Чорний