Рішення № 88300980, 13.03.2020, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/6531/17

Провадження № 2/362/145/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Л.М.Кравченко,

за участі секретаря судового засідання – Н.М. Яренко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває вказана цивільна справа, в якій позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 1100,00 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 2500,00 грн., а також судові витрати у справі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09.07.2017 р. під час обстеження земельної ділянки позивачем виявлено, що витоптано посіви 0,04 га моркви та 0,07 га капусти, у зв`язку з чим позивачу заподіяно збитки в розмірі 110,00 грн., виходячи з вартості моркви по 10 грн./кг та капусти по 5 грн./кг, вважаючи, що позивачем могло бути зібрано 60 кг моркви та 100 кг капусти. Оскільки відповідач відмовляється добровільно сплатити завдану шкоду, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Ухвалою від 23.07.2019 р. вказана справа прийнята до провадження судді Кравченко Л.М. та вирішено розглянути її у порядку спрощеного провадження, без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про призначення судового засідання у спрощеному провадженні з викликом сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, відповідачу право на подання заперечень на відповідь на відзиви. Про винесену ухвалу сторін було повідомлено належним чином.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, однак подав до суду заяву, в якій просить залишити позов без розгляду або в задоволенні позову відмовити за недоведеністю.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, дійшов наступних висновків.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, розглянувши наявні у справі докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України забезпечення доведеності вини є однією із засад судочинства.

Судом достовірно встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,6185 га для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Сичівка Малинського району Житомирської області (а.с.5-7).

Відповідно до акту обстеження сільськогосподарської культури (овочів) від 10.07.2017 р., складеного депутатом сільської ради Панічук Н.В., 10.07.2017 р. було проведено обстеження сіфлськогоподарської культури гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . При обстеженні було виявлено, що було витоптано посіви моркви площею 0,04 га та капусти 0,07 га на земельній ділянці гр. ОСОБА_1 . На ділянці виявлено чіткі сліди тваринного походження (сліди кіз) (а.с.10).

Вартість моркви в розмірі 10 грн./кг та капусти в розмірі 5 грн./кг підтверджується довідкою Підприємства облспоживспілки «Малинський кооперативний ринок» №129 від 23.09.2017 р. (а.с.9).

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на висновок старшого дільничного офіцера Малинського ВП Коростишівського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області капітана поліції Савченко А.А., яким закінчено перевірку за зверненням ОСОБА_1 .

Обставини справи, відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, висновок дільничого офіцера не є належним доказом вини відповідача у завданні шкоди позивачу.

Згідно частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони.

Відповідно до п. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Проте позивач, звертаючись до суду, не надав доказів вини саме ОСОБА_2 за завдання шкоди, доказів належності тварин, які пошкодили урожай – саме йому. Так само не надано доказів на підтвердження кількості пошкодженого урожаю саме в обсязі 60 кг моркви та 100 кг.

Таким чином, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження неправомірних дій відповідача та вартості отриманих збитків, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз`яснено в п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте, зважаючи на відсутність доказів, які б підтверджували факт завдання відповідачем позивачу майнової шкоди, та її розміру, суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 263, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди, – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М. Кравченко