Рішення № 88297831, 18.03.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2020 року Чернігів Справа № 620/252/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати пункт № 8 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 08 листопада 2019 № 150, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини;

- зобов`язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому III групи інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням попередніх виплат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є інвалідом ІІІ групи починаючи з 11.09.2019 з причин поранення, що пов`язане з захистом Батьківщини, а тому відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. З метою реалізації права на одноразову грошову допомогу, позивач подав необхідні документи, однак відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги (протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 08.11.2019 за № 150), з підстави встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Відмова в призначенні одноразової грошової допомоги на думку позивача є неправомірною.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Відповідач в установлений судом строк подав відзив, в якому проти задоволення позову заперечив, оскільки позивачу під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 5% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Дата встановлення втрати працездатності відповідно до довідки МСЕК серії АГ №0003435 є 17.02.2015. У зв`язку з втратою працездатності Міністерством оборони України позивачу виплатили 4263,00грн. В подальшому під час повторного огляду органами МСЕК позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. Дата встановлення ІІІ групи інвалідності відповідно до довідки МСЕК серії 12ААБ № 498091 є 11.09.2019. Отже, керуючись п. 4 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку №975 комісія Міністерства оборони України правомірно відмовила у виплаті одноразової грошової допомоги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу – старшому сержанту в запасі ОСОБА_1 , якого 10.03.2015 звільнено з військової служби та 17.02.2015 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 5% втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що сталося 31.07.2014 (довідка МСЕК серія АГ №0003435 від 17.02.2015), а 11.09.2019 під час огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІII групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12ААБ № 498091 від 11.09.2019).

У зв`язку з втратою 5% працездатності Міністерством оборони України позивачу виплачено 4263,00 грн.

Пунктом 8 Протоколу № 150 засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, який був затверджений т.в.о. Міністра оборони України 13.11.2019, позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності (а.с.33).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №2011-ХІІ дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 1 ст. 16 Закону №2011- ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Тобто, Закон пов`язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону №2011- ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.7 отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 16-3 цього Закону (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Окрім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що додається (далі - Порядок №975).

Згідно п. 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З огляду на викладене, законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Матеріали справи свідчать, що позивачу за наслідками первинного огляду від 17.02.2015 встановлено 5% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у зв`язку з цим, виплачена допомога в сумі 4263,00 грн. Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання одноразової допомоги у випадку часткової втрати працездатності, передбаченим ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Після спливу дворічного терміну, встановленого Законом, а саме: з 11.09.2019 за наслідками повторного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини.

Отже, позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.

Таким чином, оскільки законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту її первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а тому суд відхиляє доводи позивача, що він набув відповідне право, оскільки між встановленням 5% втрати працездатності та встановленням ІІІ групи інвалідності минуло більше 2-х років.

Суд не приймає до уваги доводів позивача, в обґрунтування позовних вимог на те, що норми законодавства, які діяли на час встановлення йому ІІІ групи інвалідності, та які передбачають, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми здійснюється за умови, що зміна групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, не можуть на нього розповсюджуватись, оскільки позивач набув відповідного статусу ще на час дії норм, які не передбачали зазначені обмеження в часі, а тому незалежно від часу зміни групи інвалідності, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, з урахуванням отриманої сум.

Так, редакція ч. 4 ст. 16-3 №2011- ХІІ як на час встановлення позивачу ступеня втрати працездатності, так і на час встановлення групи інвалідності, передбачає обмеження у виплаті різниці в розмірі одноразової допомоги дворічним терміном з моменту первинного встановлення або інвалідності, або ступеня втрати працездатності.

Верховний Суд висловлював аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм права у схожих справах (постанови Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18, від 20.02.2020 у справі №806/714/18 та від 04.03.2020 у справі №240/5765/18) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки зміна підстав для призначення позивачу одноразової допомоги відбулась після спливу дворічного строку, визначеного п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на зазначене, приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, в зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відсутні.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність судових витрат позивача, їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 березня 2020 року.

Суддя О.Є. Ткаченко