Рішення № 88297806, 19.03.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/104/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2582 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. 27.01.2020 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А2582 (далі – відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2582 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26 грудня 2017 року;

- зобов`язати Військову частину А2582 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26 грудня 2017 року.

1.2. 28.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. На підставі наказу командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №78 від 19.11.2017 року згідно підпункту “ї” пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» капітана Рєзнікова Артема Юрійовича, заступника командира 2 десантно-штурмової роти – інструктора з повітряно-десантної підготовки, звільненого з військової служби у запас.

2.2. Наказом командира Військової частини А2582 (по стройовій частині) від 26.12.2017 року №161 ОСОБА_1 з 26 грудня 2017 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення; виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пункту 38.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260; зазначено, що щорічну відпустку за 2017 рік використано частково; виплачено грошову компенсацію за не використану відпустку в кількості 22 доби за 2017 рік; констатовано, що грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік отримав.

2.3. Разом з цим, позивач вказує, що грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2015-2017 роки даним наказом не передбачено та йому сплачено не було.

2.4. З такою бездіяльність позивач не згідний, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

3.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 19.07.2003 року по 26.12.2017 року проходив службу у Збройних Силах України. При цьому, у період з 07,10.2013 року по 26.12.2017 року проходив службу у військовій частині А 2582 м. Чернівці.

3.2. Вказує, що під час проходження служби у військовій частині А 2582, з 19 березня 2015 року набув статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.

3.3. Відповідно до ст. 12 закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” із врахуванням змін, внесених законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни” від 14.05.2015 № 426-VІІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

3.4. Зазначає, що відповідно до довідки військової частини А2582 від 13.01.2020 р. №12 йому за весь період проходження військової служби у частині А2582 відпустка як особі, яка має статус учасника бойових дій не надавалась. При цьому, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасника бойових дій за весь період служби в частині не надавалась, про що свідчить зміст вищезазначеного наказу командира військовій частині А2582 від 26.12.2017 р. № 161, в якому відсутні відомості про таку компенсацію.

3.5. Вважає таку бездіяльність військової частини А2582 протиправною та такою, що порушує його право на належний соціальний захист.

3.6. Окрім цього, позивач робить посилання на рішення Верховного Суду від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 та Постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у зразковій справі № 620/4218/18, як на такі, що стосуються спірних правовідносин.

Позиція відповідача

3.7. 19.02.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо позову та просить суд відмовити у його задоволенні. Зокрема, представник відповідач вказує, що пунктом 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: - використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

3.8. Тобто, виходячи із норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

3.9. Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Зазначений «особливий період» розпочався з 17.03.2014, з моменту оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 і триває на даний час. Тобто на даний час в Україні діє особливий період.

3.10. Статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено порядок надання військовослужбовцям відпусток. Пунктом 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені п. 17 (в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію) і п. 18 (в особливий період під час дії воєнного стану) цієї статті, Інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

3.11. Таким чином, представник відповідача вказує, що надання військовослужбовцю - учаснику бойових дій пільги у вигляді додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати протягом 14 календарних днів припинено та поставлено в залежність від наявності або відсутності дії «особливого періоду».

3.12. Окрім цього зазначає, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Виплата грошової компенсації за невикористані дні за іншими видами додаткових відпусток ст. 24 Закону не передбачена.

3.13. Заперечуючи проти позову представник позивача робить посилання на правові висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 13.06.2018 в адміністративній справі №545/1881/16-а про те, що додаткова відпустка, яка надається учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (статті 10-12 Закону України «Про відпустки»). Ця відпустка надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу та має бути використана працівником протягом календарного року. Така відпустка не замінюється грошовою компенсацією та у разі звільнення працівника, який має право на зазначену відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки, оскільки працівник, який змінює місце роботи в поточному році, матиме право на цю відпустку за новим місцем роботи за умови, що він не використав її за попереднім місцем роботи.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в місті Києві (а.с. 5-7).

5.2. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 19.03.2015 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (а.с.13).

5.3. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що згідно наказу командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №78 від 19.11.2017 року згідно підпункту “ї” пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» капітана Рєзнікова Артема Юрійовича, заступника командира 2 десантно-штурмової роти – інструктора з повітряно-десантної підготовки, звільненого з військової служби у запас.

5.4. Наказом командира Військової частини А2582 (по стройовій частині) від 26.12.2017 року №161 ОСОБА_1 з 26 грудня 2017 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Окрім цього, вказаним наказом визначено наступне:

«Виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пункту 38.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260.

Щорічну відпустку за 2017 рік використав частково. Виплатити грошову компенсацію за не використану відпустку в кількості 22 доби за 2017 рік. Грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік отримав.

Календарна вислуга років на “26” грудня 2017 рік становить 14 років, 05 місяців, 07 днів.

Припинити доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю за формою 3.

За період з "01” січня 2017 року по “26” грудня 2017 року капітан ОСОБА_1 стрибків з парашутом не здійснював та відповідно до наказу Міністра оборони України від 25.02.2010 №82 (зі змінами), не має право на пільгове обчислення вислуги років на пенсію на пільгових умовах – один календарний місяць служби за півтора місяці за вказаний період. Службовим або постійним житлом не забезпечувався.» (а.с. 11).

5.5. Окрім цього, судом встановлено, що згідно довідки Військової частини А2582 №12 від 13.01.2020 року відпустка, як учаснику бойових дій, що передбачена Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” капітану запасу ОСОБА_1 за період служби в Військовій частині А2582 з 21.01.2014 року по 26.12.2017 року не надавалась (а.с. 12).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

6.1. Предметом цього позову є бездіяльність Військової частини А2582 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій. Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати такій бездіяльності оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права.

6.2. Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Закону України “Про відпустки” від 05.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР), Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-ХІІ(далі – Закон№3551-ХІІ), Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

6.3. Так, статтею 4 Закону 504/96-ВР встановлені види щорічних відпусток, а саме основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.

6.4. Згідно статті 16-2 Закону №504/96-ВР встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

6.5. Положеннями статті 12 Закону №3551-ХІІ встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них. Зокрема, учасникам бойових дій надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (пункт 12).

6.6. Згідно статті 10-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

6.7. Статтею 10 Закону №504/96-ВР розділу ІІ “Щорічні відпустки” регламентований порядок надання щорічних відпусток.

6.8. Згідно з пункту 8 частини 13 статті 10 Закону №504/96-ВР щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Вказані норми аналогічні нормам пункту 12 статті 12 Закону №3551-ХІІ.

6.9. Системний аналіз наведеного вище, дає підстави вважати, що позивачеві, який не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідачем повинно нараховуватись та виплачуватись компенсація за невикористану відпустку.

6.10. Слід зазначити, що Верховний Суд у рішенні від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 зазначив, що відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

6.11. Крім того, постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року, залишено без змін рішення Верховного Суду від 16.06.2019 року по зразковій справі №620/4218/18, та зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

6.12. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує правові позиції Верховного Суду , які викладені у рішенні від 16.06.2019 року та постанові від 21.08.2019 року по зразковій справі №620/4218/18 та не вбачає підстав для відступлення від них.

6.13. За таких обставин, суд вважає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військового комісаріату та всіх видів грошового забезпечення, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з 2015 року по 2017 рік.

6.14. При цьому, суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

7.2. Відповідачем не доведено суду правомірність своєї бездіяльності щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, а тому суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказану грошову компенсацію підлягають задоволенню у повному обсязі.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

8.2. Пунктом 7 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України – у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

8.3. Таким чином, суд не вирішує питання щодо судових витрат, оскільки позивач згідно посвідченням серії НОМЕР_3 від 19.03.2015 року має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, а тому його звільнено від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір». При цьому, інших витрат позивачем не понесено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А2582 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2582 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26 грудня 2017 року.

3. Зобов`язати Військову частину А2582 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26 грудня 2017 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Військова частина А2582 (58003, м. Чернівці, вул. Січових Стрільців, 6, код ЄДРПОУ 26606970).

Суддя О.В. Анісімов