Рішення № 88297798, 19.03.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року справа № 580/486/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – Головне управління, позивач) подало позов до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі – міжрегіональне управління, відповідач), в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн від 23.01.2020 за ВП № 60771084.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки державним виконавцем не враховано, що листом від 20.12.2019 № 108071/08-02 Головне управління повідомило державного виконавця про виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження у добровільному порядку та в межах повноважень покладених на органи Фонду до відкриття виконавчого провадження.

Позивач наголосив, що на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановлено факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними в розумінні Закону України “Про виконавче провадження” можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення.

Позивач стверджує, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування з Державного бюджету, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року позовну заяву Головного управління залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки.

21 лютого 2020 року до суду надійшла заява Головного управління з додатками.

24 лютого 2020 року до суду надійшла заява Головного управління до якої позивачем додане платіжне доручення № 403 від 21.02.2020.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року позовну заяву Головного управління залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки.

03 березня 2020 року до суду надійшла заява Головного управління з додатками на виконання вимог ухвали суду від 27 лютого 2020 року.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 16.03.2020.

16 березня 2020 року представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами справи.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті та вирішено розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі № 580/1498/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 25 квітня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 , обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на 1 січня відповідного року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили 07.10.2019, видано виконавчий лист, який був звернутий до виконання через органи ДВС - відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області та 04.12.2019 відкрито виконавче провадження № 60771084.

Державному виконавцеві відділу ДВС позивач направив, зокрема, листа від 20.12.2019 № 108071/08-02 про виконання рішення суду, який отриманий відповідачем 24.12.2019 та відповідно до якого Головне управління повідомило державного виконавця, що ОСОБА_1 перерахована пенсія, однак її виплата буде здійснюватися відповідно до вимог Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22.08.2018 № 649.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23.01.2020 у виконавчому провадженні № 60771084 на боржника за невиконання рішення суду накладено штраф на користь держави в розмірі 5100,00 грн на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”.

Оскаржувану постанову від 23.01.2020 відповідач направив до Головного управління супровідним листом № 1711, яка отримана позивачем 27.01.2020.

Позивач вважає зазначену постанову протиправною у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі – Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу вказаних норм можливо дійти висновку про те, що Законом № 1404-VІІІ встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником рішення суду.

Як свідчать матеріали справи, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі № 580/1498/19 набрало законної сили 07.10.2019.

Отже, відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону № 1404-VІІІ рішення є обов`язковим та підлягає виконанню на всій території України.

Матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача 14.11.2019 у зв`язку з чим розмір пенсії ОСОБА_1 становить з 25.4.2019 – 4303,32 грн, а з 01.12.2019 – 5896,80 грн.

Щодо виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі № 580/1498/19 в частині виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії, суд зазначає таке.

Аналіз статей 63, 75 Закону № 1404-VІІІ свідчить, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин.

Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Тобто, виплата пенсії здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статей 113 і 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Постанови Кабінету Міністрів України відповідно до положень частини 1 статті 4 Бюджетного Кодексу України є частиною бюджетного законодавства. Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються статтею 23 Бюджетного кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

На підставі аналізу зазначених норм суд дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення Головним управлінням в частині виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а.

Як свідчать матеріали справи, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23.01.2020 у виконавчому провадженні № 60771084 на боржника – Головне управління, за невиконання рішення суду та вимог, передбачених постановою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, накладено штраф на користь держави в розмірі 5100,00 грн. на підставі статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”.

На момент винесення оскаржуваної постанови від 23.01.2020 у виконавчому провадженні № 60771084 у державного виконавця були пояснення позивача щодо причин невиконання рішення суду (а саме лист Головного управління від 20.12.2019 № 108071/08-02, отриманий відповідачем 24.12.2019).

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що позивачем рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі № 580/1498/19 не виконано Головним управлінням з об`єктивних причин, які унеможливили виконання рішення божником та які не залежать від власного волевиявлення Головного управління.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова про накладення на Головне управління штрафу, як рішення суб`єкта владних повноважень, не відповідає вимогам та принципам, передбаченим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята необґрунтовано та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За вказаних обставин, враховуючи положення пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки Головне управління є суб`єктом владних повноважень та враховуючи, що у справі позивач не поніс жодних судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, тому у даному випадку підстави для відшкодування судових витрат позивачеві відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 23.01.2020 у виконавчому провадженні № 60771084.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Учасники справи:

1) позивач – Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538);

2) відповідач – Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602).

Рішення складене в повному обсязі та підписане 19.03.2020.

Суддя В.О. Гаврилюк