Рішення № 88297789, 18.03.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року справа № 580/504/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 22 липня 2019 року;

- зобов`язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розглянути скаргу ОСОБА_1 від 22 липня 2019 року та вчинити дії передбачені чинним законодавством.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 липня 2019 року направив скаргу до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання позивачеві неповної інформації сільським головою Білозірської сільської ради на запит позивача на отримання публічної інформації, однак станом на момент подачі позовної заяви відповідач не повідомив позивача про результати розгляду вказаного запиту, та не повідомив, які наслідки за результатами її розгляду були вчинені відповідачем, що є порушенням Закону України “Про звернення громадян”.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10 березня 2020 року відповідач подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що скарга позивача від 22.07.2019 (вх. № Д-10795.3/19 від 24.07.2019) Секретаріатом Уповноваженого була розглянута в порядку та строки встановлені частиною 1 статті 20 Закону України “Про звернення громадян”.

За результатами її розгляду позивачеві надано письмову відповідь листом Секретаріату Уповноваженого за підписом регіонального представника від 08.08.2019 № Д10795/84/вих.-19, яку направлено простим поштовим відправленням на поштову адресу позивача, що підтверджується витягом із журналу реєстрації вихідної кореспонденцій та скріншотом із системи електронного документообігу.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 22 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із скаргою, в якій просив ретельно з`ясувати обставини викладені у даній скарзі на протиправні дії сільського голови Білозірської сільської ради та скласти щодо нього протокол про адміністративне правопорушення встановленого статтею 212-3 КУпАП.

Як зазначає позивач, після спливу місячного терміну розгляду вказаної скарги позивачу не відомо результат її розгляду, та які наслідки за результатами її розгляду були вчинені відповідачем, а тому позивач вважає, що відповідач діяв не на підставі та не в межах визначених законом, а відтак бездіяльність відповідача є протиправною.

Під час вирішення спору по суті, суд виходить з такого.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі – Закон № 393/96-ВР). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 16 Закону № 393/96-ВР визначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 19 Закону № 393/96-ВР визначені обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Так, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як свідчать матеріали справи, що 22 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із скаргою, в якій просив ретельно з`ясувати обставини викладені у даній скарзі на протиправні дії сільського голови Білозірської сільської ради та скласти щодо нього протокол про адміністративне правопорушення встановленого статтею 212-3 КУпАП.

За результати розгляду даної скарги позивача, яка зареєстрована відповідачем 24.07.2019 за вх. № Д-10795.3/19, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за підписом регіонального представника надав Даценку О.І. відповідь № Д 10795/84вих.-19 від 08.08.2019, відповідно до якої скарга позивача розглянута та з`ясовано, що 18.04.2019 сільський голова, на звернення позивача від 15.04.2019 надав ОСОБА_2 О.І. відповідь з копією рішень Білозірської сільської ради від 28.03.2019 № 83-36/VII, підстав для вжиття заходів реагування не виявлено.

Вказану відповідь № Д 10795/84вих.-19 від 08.08.2019 направлено 08.08.2019 на зазначену в скарзі поштову адресу позивача простим поштовим відправленням, що підтверджується витягом із журналу реєстрації вихідної кореспонденції та скріншотом із системи електронного документообігу відповідача.

Отже, в даному випадку Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розглянув скаргу ОСОБА_1 та надав відповідь у термін, визначений статтею 20 Закону № 393/96-ВР, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір”, а відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач – Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8, код ЄДРПОУ 21661556).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 18.03.2020.

Суддя В.О. Гаврилюк