Рішення № 88297597, 17.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 березня 2020 р. № 520/13567/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання – Єрьомкіній К.І.,

за участі:

представника позивача – не прибув,

представника відповідача – не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування вимоги, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2019 року №Ф 00000123306 у сумі 159099,18 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення №00000923306 від 25.09.2019р. про застосування штрафних санкцій у сумі 29751,57 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

Позивачем, в обґрунтування зазначеного позову, зазначено що, контролюючий орган при проведенні перевірки вдався до неаргументованого розрахунку витрат позивача. При цьому в основу такого розрахунку покладено відомості приросту вартості залишків ТМЦ в цінах реалізації на кінець відповідних податкових періодів. Вважає прийняті рішення протиправними, у зв`язку з чим просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 17 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень та вимоги обумовлено порушенням податкового законодавства, а також Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що виявлене під час перевірки, а тому рішення та вимога є правомірними та не підлягають скасуванню.

Представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якої ним підтримані позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі документи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 75.1 статті 75, статті 77, статті 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, статті 13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 15.07.2019р. № 4828, плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно- перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області Радомською Ю.С. проведена документальна планова перевірка діяльності платника податків ОСОБА_1 , місце проживання (податкова адреса) згідно з свідоцтвом про держреєстрацію: АДРЕСА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиного внеску), валютного та іншого законодавства: за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта, за наслідками якого складено акт № 2896/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 23.08.2019 року (т.2, а.с. 196-220).

Згідно акту перевірки встановлені наступні порушення:

- пункту 177.2, підпункту 177.4.5 пункту 177.4 , підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ зі змінами та доповненнями, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 130172,05 грн., у тому числі: за 2016р. у сумі 39245,10 грн., за 2017р. у сумі 34759,68 грн., за 2018р. у сумі 56167,27грн.;

- підпунктів 1.2, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, а саме заниження податкових зобов`язань зі сплати військового збору на загальну суму 10847,68 грн., у т.ч. 2016р. – 3270,43 грн., 2017р. – 2896,64 грн. та 2018р. – 4680,61 грн.;

- абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, а саме заниження єдиного внеску фізичної особи-підприємця від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 159099,18 грн., в т.ч. за 2016р. – 47966,24 грн., за 2017р. – 42484,06 грн. та за 2018р. – 68648,88 грн.;

- порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 (г) ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р., із змінами та доповненнями встановлено їх заниження на загальну суму ПДВ 192875,00 грн.;

- порушення п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України №2755-VІ із змінами та доповненнями, а саме не реєстрація у 2018 році податкових накладних на загальну суму ПДВ 192875 грн.;

- порушення п. 120 1.1 ст. 120 1 Податкового Кодексу України, встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у сумі ПДВ 5559,85 грн.;

Позивачем подано заперечення на акт перевірки.

Листом від 23.09.2019 №1003/ФОП/20-40-33-06 позивача повідомлено про те, що висновки акту документальної планової виїзної перевірки №2869/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 23.08.2019р. залишено без змін (т.2, а.с.221 – 223).

На підставі зазначеного акту перевірки, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 00000123306 від 25.09.2019 року та прийнято рішення № 00000923306 від 25.09.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (т.2, а.с. 194, 195).

З метою здійснення господарської діяльності позивачем було укладено договори на постачання товарів з ПП «Гал-Євро-Контракт», ПП «ВОМОНД», ТОВ «КАПСУЛАР», ТОВ «СІЛЬВЕР ФУД», КП «Продтовари», ТОВ «Арриба Трейд», ТОВ «ІНТЕРПРОДСЕРВІС», ТОВ «С.Е.Б. БЛЮ ДРІНК».

Надання послуг з постачання товарів підтверджено видатковими накладними та оплата підтверджується банківськими виписками (довідками).

Витрати на придбання товарів, у відповідності до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України є витратами, безпосередньо пов`язаними із отриманням доходу від реалізації товарів.

Дохід від реалізації товарів, який надходив протягом 2016 – 2018 років відображався позивачем у Книзі обліку доходів і витрат за підсумками дня, в якому отримано дохід, у відповідності до п.5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, що підтверджено наданою її копією до матеріалів справи.

Витрати відображалися позивачем у Книзі обліку доходів і витрат у відповідності до вимог чинного законодавства, під отримання відповідного доходу, що підтверджується видатковими накладними, банківськими виписками.

Витрати, внесені до Книги обліку доходів і витрат, є безпосередньо пов`язаними з отриманням доходу, оплачені позивачем станом на дату отримання доходу та документально підтвердженні видатковими накладними та банківськими виписками з рахунку.

Так, протягом 2016 – 2018 років витрати позивачем відображалися у Книзі обліку доходів і витрат за підсумками дня, в якому було отримано дохід. Вказані витрати були безпосередньо пов`язані із отриманням вказаного доходу та їх отримання підтверджено первинними документами.

Витрати на придбання товарів, які відповідач вважає неправомірно віднесеними до складу витрат, насправді цілком правомірно віднесено позивачем до витрат у 2016 – 2018 років.

Такі витрати є безпосередньо пов`язаними з отриманим доходом, документально підтвердженні та вірно й своєчасно відображені у Книзі обліку доходів і витрат у період з жовтня 2016 -2018 років.

Крім того, актом №2896/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 23.08.2019р. не встановлено порушень щодо обліку доходів та витрат у книзі обліку доходів та витрат (п.2 Акту).

Відповідно до вимог п.177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Суд вказує, що згідно з ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.1.2 п.16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу – загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Як вбачається з матеріалів перевірки підстави для збільшення позивачу зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску та військового збору ґрунтуються на одних і тих же висновках про заниження позивачем у 2016-2018 роках чистого оподатковуваного доходу, як бази оподаткування вказаними податками і зборами.

Також, у акті №2896/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 23.08.2019р. знайшло своє підтвердження, що фахівцями ДПС не встановлено порушень позивача при формуванні показників загального оподаткованого доходу в перевірених податкових періодах (п.2 Акту).

Натомість, виходячи із висновків акту перевірки та доводів ГУ ДПС у Харківській області, у вказаних періодах позивач завищив витрати, що призвело до заниження чистого доходу.

Оцінюючи такі доводи, слід вказати, що п.177.4 ст.177 ПК України визначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (тобто собівартість придбаних для подальшої реалізації товарів); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи підприємця (Підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 в редакції Закону №1797-VIII від 21.12.2016р.); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Суд зазначає, що згідно з п.177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи – підприємці зобов`язані мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця:- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; - витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків – фізичними особами, затвердженого Наказом Мінфіну від 14.03.2013р. №395, акт документальної перевірки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Пункт 1.5 Порядку визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з п.1.7 Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Розділом ІІ Порядку встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акту письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

У висновках акту документальної перевірки зазначається, зокрема, узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Однак, акт перевірки не містить посилання на будь-які відомості первинних чи розрахункових документів позивача, які б обґрунтовували висновки про протиправність віднесення до витрат вартості тих чи інших товарів (що свідчило б про порушення вимог п.177.4 ст.177 ПК України), формування витрат не пов`язаних з провадженням господарської діяльності скаржником чи відсутність підтверджуючих документів щодо походження товарів (що свідчило б про порушення вимог п.177.10, п.п.177.4.5 ст.177 ПК України).

Суд вказує, що в основу розрахунку витрат покладено відомості приросту вартості залишків ТМЦ в цінах реалізації на кінець відповідних податкових періодів. Однак, норма ст. 177 ПК України жодним чином не вказує на вплив приросту вартості залишків ТМЦ в цінах їх реалізації на чистий дохід як об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Зазначений висновок міститься у Постанові Верховного суду від 19.03.2019 року по справі №813/5073/17.

Відповідно до п.177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1025, який діяв до 18.10.2013р., було затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, в якій фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування вели залишок товарних запасів, а саме заповнювали гр.2 «Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на початок звітного періоду» та гр.11 «Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на кінець звітного періоду».

Натомість, формою Книги обліку доходів і витрат та порядком її ведення, які затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481, що набрав чинності з 18.10.2013р., не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Відповідно до п.5 Порядку, записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. У графі 6 «сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня (п.6 Порядку).

З огляду на це, обов`язок ведення залишку товарних запасів у підприємців на загальній системі оподаткування взагалі відсутній, відомості щодо такого обліку не є обліковими документами та не підлягають відображенню у податковій звітності фізичної особи – підприємця. Тому будь-які відомості щодо залишку товарних запасів для податкового обліку позивача до уваги не беруться та не можуть свідчити про обставини господарської діяльності для визначення об`єктів оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що акт перевірки не містить належних і обґрунтованих нормами податкового законодавства доводів про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у 2016 – 2018 роках. Акт перевірки не містить систематизованого викладу фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, а його зміст полягає у самостійному математичному розрахунку витрат позивача, який не ґрунтується на відомостях первинних документів платника податків.

У відповідності до п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань.

Наведене вказує, що дані перевірки результатів діяльності господарської діяльності за 2016-2018 роки, які оформлені актом №2896/20-40-13-06-08/ НОМЕР_1 від 23.08.2019 року не свідчать про заниження позивачем чистого доходу та сум його податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску та військового збору за 2016-2018 роки.

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242– 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування вимоги – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2019р. №Ф00000123306 у сумі 159099,18 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення №00000923306 від 25.09.2019р. про застосування штрафних санкцій у сумі 29751,57 грн. за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46; код ЄДРПОУ 43143704) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 1888,51 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім гривень 51 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 19 березня 2020 року.

Суддя Кухар М.Д.