Рішення № 88297546, 19.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 р. № 520/1499/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 3776446061057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24) у поверненні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) паспорту громадянина РФ для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 3776446061057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) паспорти громадян РФ для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відмова Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області у поверненні ОСОБА_1 паспорту громадянина РФ для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 незаконною та такою, що порушує його права та законні інтереси, у зв`язку з чим просить суд зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повернути ОСОБА_1 паспорти громадян РФ для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 06.02.2020 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 27.02.2020 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що позивачу відповідачем було роз`яснено, що до завершення розгляду заяви про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, національний паспорт та інші документи перебувають на зберіганні у відповідному підрозділі ДМС та є згідно з описом документів, що знаходяться в особовій справі заявника - складовою частиною цієї особової справи, а отже відповідач діяв в межах чинного законодавства України.

04.03.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , 16 квітня 2019 року у відповідності до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту та в день звернення отримав довідку про звернення за захистом в Україні.

До заяви про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту позивачем було надано уповноваженій посадовій особі Державної міграційної служби України в Харківській області національний паспорт громадяна РФ, паспорт громадяна РФ для виїзду за кордон, водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_1 .

01 серпня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою в якій просив відповідача повернути посвідчення водія, та паспорт громадяна РФ для виїзду за кордон на своє ім`я у зв`язку з неможливості відкриття банківських рахунків по Довідці за зверненням за захистом в Україні, працевлаштуванні, наданням нотаріально посвідчених довіреностей, та інше.

Також судом під час розгляду справи встановлено, що 06.08.2019 року відповідачем було повернуто позивачу посвідчення водія. 23 серпня 2019 року позивач отримав відповідь Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області якою було відмовлено позивачу в задоволенні заяви та зазначено, що на підставі наказу МВС №649 та статті 11 Закону України 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, національний паспорт та інші документи перебувають на зберіганні у відповідному органі ДМС та можуть бути повернені лише у випадках: надання заявнику письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; припиненням за відповідним клопотанням заявника розгляду його заяви, про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Крім того судом під час розгляду справи встановлено, що 03 січня 2020 року позивачем було отримано повідомлення із Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області, яким проінформовано, що прийнятим рішенням Державною міграційною службою України № 417-19 від 05.12.2019 року, за заявою про визнання біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту, у визнанні біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту - відмовлено.

Відповідно до перевірки комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що 08.01.2020 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив суд: - визнати неправомірним та скасувати рішення Державної міграційної служби України (код ЄДРПОУ 37508470, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9) від 05 грудня 2019 року № 417-19 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ; - зобов`язати Державну Міграційну службу України (код ЄДРПОУ 37508470, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9) повторно розглянути заяву про визнання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог чинного законодавства; - зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про надання громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 статусу визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року адміністративну справу № 520/152/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії передано до Львівського окружного адміністративного суду.

Згідно супровідного листа від 24.02.2020 року адміністративну справу № 520/152/20 було надіслано до Другого апеляційного адміністративного суду для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу ХОАС від 13.01.2020 року.

На даний час справа № 520/152/20 до Харківського окружного адміністративного суду не поверталась.

Позивач, вбачаючи в відмові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 23.08.2019 року у поверненні ОСОБА_1 паспорту громадянина РФ для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 , порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового захисту або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.

Частиною сьомою статті сьомої Закону встановлено, що до заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника (у разі їх наявності), а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до підпункту "д" пункту 3.1 розділу ІІІ Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом МВС України від 07.09.2011 № 649 у разі відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС приймає заявника на зберігання документи: національний або інший документ, який посвідчує особу заявника, а також документи, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що оформлюється розпискою (додаток 9 до наказу № 649) та на підставі підпункту "е" пункту 3.1. розділу ІІІ оформлює особову справу згідно з описом документів, що знаходяться в особовій справі заявника (додаток 10 до наказу № 649).

На час попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або: особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 11 Закону довідка про звернення за захистом в Україні вилучається та особі повертаються національний паспорт та інші документи, що перебувають на зберіганні у разі використання особою права на оскарження письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У разі невикористання особою права на оскарження протягом п`яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі національний паспорт та інші документи (якщо такі є в особовій справі заявника), що перебувають на зберіганні.

Тобто, до завершення розгляду заяви про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, національний паспорт та інші документи перебувають на зберіганні у відповідному підрозділі ДМС та є згідно з описом документів, що знаходяться в особовій справі заявника - складовою частиною цієї особової справи.

У разі визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, її національний паспорт та інші документи залишаються в особовій справі заявника.

Зазначені документи можуть бути вилучені з особової справи заявника та повернуті заявникові лише у випадках: надання заявнику письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; припинення за відповідним клопотанням заявника розгляду його заяви ; про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на час звернення позивача з заявою про повернення паспорта громадянина РФ для виїзду за кордон, а саме на 01.08.2019 року рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту прийнято не було, а отже відповідач відмовляючи позивачу в поверненні паспорту громадянина РФ для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 , діяв в межах чинного законодавства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.