Рішення № 88297412, 18.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2020 р. № 520/12156/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Т.В. (61003, м.Харків, м-н Конституції, 7) до Головного територіального управління юстиції в Харківській області (61002, м.Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512), третя особа - Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 40214227) про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Т.В., звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в Харківській області, третя особа - Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради, в якому просить суд скасувати наказ Головного територіального управління юстиції в Харківській області № 442/4 від 11.09.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.09.2019 року Головним територіальним управлінням юстиції в Харківській області на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 09.09.2019 року винесений наказ № 442/4, яким скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 47449657 від 21.06.2019 та тимчасово заблоковано доступ позивачу до Державного реєстру прав. Даний наказ позивач вважає протиправним, таким, що порушує його права.

Через канцелярію суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому з позовом не погоджується, зазначивши, що Головне територіального управління юстиції в Харківській області скасувало рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, що було прийнята з порушенням вимог чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав, з дотриманням прав позивача, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Т.В. відмовлено у державній реєстрації права власності за Дун М.С.

До Головного територіального управління юстиції у Харківській області 29.07.2019 року за вх. № 19111 надійшла за належністю від Міністерства юстиції України скарга ОСОБА_1 , в особі представника за довіреністю, адвоката Коваля Олександра Юрійовича, на рішення державного реєстратора Венглюк Т.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.07.2019 року.

Листом від 07.08.2019 року за № 19111/08.03.-07 Головного територіального управління юстиції у Харківській області запропоновано Венглюк ОСОБА_2 надати письмові пояснення по суті скарги.

14.08.2019 року державним реєстратором Венглюк Т.В. відповідачу надано письмові пояснення, у яких зазначила, що підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 в особі її представника від 09.07.2019 року відсутні.

В порядку підготовки до розгляду скарги комісією витребувано у Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради інформацію про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 станом на 01.01.2013 року.

На виконання вказаної вимоги, листом від 22.08.2019 року № 10489/04-08/19 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" надано витребувану інформацію.

З наданих документів комісією встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 станом на 31.12.2012 зареєстровано КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.1998 року, посвідченого біржею нерухомості та основних фондів "Україна" р. №Н10-1116 за ОСОБА_3

09.09.2019 року комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області за наслідком розгляду скарги складено відповідний висновок за наслідком розгляду скарги ОСОБА_1 в особі представника Коваля О.Ю. на рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.07.2019 року, яким рекомендовано задовольнити скаргу заявника.

На підставі п.п. "б" та "г" п. 2 частини 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 12 Порядку № 1128 Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області прийнято рішення у формі наказу № 442/4 від 11.09.2019 року про задоволення скарги ОСОБА_1 в повному обсязі та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Т.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 47449657 від 21.06.2019 року, проведено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на нежитлові приміщення цокольного поверху № 105-1-:-105-5 загальною площею 51,6 кв. м. в житловому будинку літ. "А-62 по АДРЕСА_3 за заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34616944 від 19.06.2019 року, блокувати державному реєстратору прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Т.В. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два місяці.

Не погоджуючись з прийнятим наказом, позивач оскаржила його до суду.

Надаючи правову оцінку, суд зазначає наступне.

Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Стаття 37 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:

1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;

2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Частиною 4 ст. 37 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” передбачено, що днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Абзацом 1 ч. 7 ст. 37 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” передбачено, що рішення, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються.

Відповідно до ч. 8 ст. 37 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено пунктом 9 частини 1 статті 2 Закону, реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, на теперішній час в Україні затверджено систему реєстрації прав на нерухоме майно або титульну систему, а саме внесення відповідного запису до Державного реєстру речових права на нерухоме майно про факти виникнення, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

Дії державного реєстратора прав з державної реєстрації, насамперед, полягають у встановленні наявності або відсутності в поданих в процедурі державної реєстрації документах юридичних фактів виникнення, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та/або їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації згідно із Законом.

Як встановлено пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Державна реєстрація прав, відповідно до частини 1 статті 18 Закону проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Таким чином, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є правовою процедурою, що являє собою послідовність дій державного реєстратора прав або стадій, які змінюють одна одну, метою якої є встановлення наявності в поданих в такій процедурі документах юридичних фактів виникнення, припинення, переходу речових прав на нерухоме майно, та підтвердження таких юридичних фактів державою в особі державного реєстратора прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Перелік документів, які є підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, містить частина 1 статті 27 Закону України.

За змістом пункту 14 частини 1 статті 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Отже, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав належить відрізняти від документів-підстав державної реєстрації прав та інших речових прав. Вказаний перелік не є вичерпним.

Під час розгляду скарги по суті, беручи до уваги надані докази, Комісія встановила, що 19.06.2019 ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності, виданої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маліковою О.К. від 12.06.2019 № 1820, звернулася до Комунального підприємства “Харківське бюро технічної інвентаризації” з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності №34616944.

Згідно з вказаною заявою до державної реєстрації заявлено право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме на нежитлові приміщення літ. “А-6”, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 .

Того ж дня вказану вище заяву передано для подальшого розгляду державному реєстратору прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Венглюк Тетяні Василівні.

До заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності №34616944 від 19.06.2019 було додано наступні документи:

- витяг зі Спадкового реєстру №54135981 від 19.11.2018;

- довідка про коло спадкоємців, видана приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маліковою О.К. №163/02-14 від 12.06.2109 на ім`я ОСОБА_1 ;

- технічний паспорт, виданий КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” від 14.11.2013;

- договір купівлі-продажу трикімнатної квартири №1110-1116 від 01.10.1998, укладеного між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 ;

- декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ХК143133301147, зареєстрована Інспекцією ДАБК у Харківській області 27.11.2013;

- акт прийому в експлуатацію, виданий виконавчим комітетом Дзержинської районної ради м. Харкова від 20.01.2000;

- рішення Дзержинської районної ради від 22.06.1999 №119/9;

- рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради від 11.05.1999 №87/3;

- рішення виконавчого комітету Харківської міської ради про переведення з житлового до нежитлового фонду від 14.04.1999 №341, про що свідчить картка прийому заяви №170945536.

Комісія пересвідчилась, що сканкопїї вказаних вище документів наявні та доступні для перегляду в Державному реєстрі речових прав, як інформаційної системи.

Отже, до державної реєстрації було заявлено право власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна на підставі заяви спадкоємця.

Позивачем 21.06.2019 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 47449657, підставою слугувало те, що документ, що підтверджує факт набуття померлою особою права власності на нежитлові приміщення, що були переобладнанні з квартири АДРЕСА_1 до реконструкції, заявником не подано.

Також відповідачем встановлено, що правовою підставою ухвалення оскаржуваного рішення Позивачем визначено статтю 182 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Крім того, Позивач посилався на частину 2 статті 331 Цивільного процесуального України, якою встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва.

Крім того, позивач посилався на сукупність правових норм, а саме пункти 3 та 4 частини 1 статті 24 Закону, в яких йдеться про те, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом та подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Під час розгляду скарги відповідачем встановлено, що 01.10.1998 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 продали, а ОСОБА_3 купив трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 від 14.04.1999 № 341 переведено з житлового до нежитлового фонду.

Із декларації про початок виконання будівельних робіт №ХК083133040373, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Харківській області 31.10.2013, вбачається, що ОСОБА_3 задекларовано початок виконання реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху літ. “А-6” №105-1-:-105-5 по АДРЕСА_3 під магазин продовольчих товарів, код 1230.1, категорія складності III.

З декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ХК143133301147, зареєстрованою Інспекцією ДАБК у Харківській області 27.11.2013 вбачається, що ОСОБА_3 задекларовано закінченим будівництвом та готовим до експлуатації об`єкт будівництва, нежитлові приміщення цокольного поверху літ. “А-6” №105- 1-:-105-5 по АДРЕСА_3 під магазин продовольчих товарів, код 1230.1, категорія складності III.

Відповідно до рішення Дзержинської районної ради м. Харкова від 22.06.1999 №119/9 комісією виконавчого комітету обстежено квартиру АДРЕСА_1 . Обстежена трикімнатна квартира загальною площею 49,2 кв.м., житловою - 38, 1 кв.м. розташована в напівпідвальному поверсі шестиповерхового будинку.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 10.11.2019 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Згідно з витягом зі Спадкового реєстру №54135981 від 19.11.2018, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малікова О.К. відкрила спадкову справу №07/2018 після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 . №163/02-14 від 12.06.2019 ОСОБА_1 входить до кола спадкоємців померлого ОСОБА_3 із розміром частки спадщини 2/3 (дві/треті).

Слід зазначити, що копії перелічених документів було додано до скарги, та досліджено під час розгляду скарги по суті шляхом оголошення зазначених документів присутнім.

Отже, як зазначалось вище, для державної реєстрації заявлялось право власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна на підставі заяви спадкоємця.

Документи, які подаються в такому випадку регламентуються пунктами 45 та 66 Порядку № 1127.

Окремо слід зазначити, що відповідно до пункту 20 Порядку №1127 із наступними змінами, у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

У разі зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

При державній реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси не вимагається.

Крім того, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця, відповідно до пункту 66 Порядку № 1127 подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

У разі коли нерухоме майно розташоване в межах декількох територій - Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва чи м. Севастополя, державна реєстрація прав проводиться в межах однієї території, що обрана заявником.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до пункту 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно- будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Реєстрація, за визначенням пункту 3 вказаного Порядку, це прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Під час розгляду скарги по суті відповідачем встановлено, що редакція Закону, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не містить положення про те, що державна реєстрація прав проводиться, серед іншого, на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, на відміну від пункту 2 частини 2 статті 19 попередньої редакції, яка втратила чинність.

Отже, відповідач, з огляду на пункт 14 статті 27 Закону, прийшов до висновку, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована належним чином, є належним та достатнім юридичним документом, що визначає правовий режим об`єкту нерухомо майна, а саме містить інформацію про об`єкт прав, та його технічні характеристики, суб`єкта таких прав, визначає вид речового права, право власності, та є документом-підставою державної реєстрації права власності на новозбудований, реконструйований або капітально відремонтований об`єкт нерухомого майна. Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ХК143133301147, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Харківській області 27.11.2013, ОСОБА_3 за життя набув право власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху в літ “А-6” в будинку АДРЕСА_3 , як наслідок реконструкції належної зазначеній особі на праві приватної власності трикімнатної квартири за вказаною адресою.

Вказаний вище декларація про готовність об`єкта до експлуатації, не втратила своєї юридичної сили, здатності викликати правові наслідки, тож у ОСОБА_3 , за життя, виникло право власності на вказаний вище об`єкт нерухомого майна.

Таким чином, з огляду на підпункт “б” пункту 2 частини 6 статті 37 Закону, відповідачем, беручи до уваги встановлений факт, що документи, подані заявником в процедурі державної реєстрації, є належними та достатніми, за формою та змістом відповідають вимогам Закону, скаргу в частині вимог про проведення державної реєстрації заявленого права (право власності) також було задоволено.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком відповідача, що у позивача були відсутні достатні правові та фактичні підстави для ухвалення рішення про відмову у державній реєстрації.

Крім того, спірним наказом Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 11.09.2019 року № 442/4, заблоковано позивачу доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці.

З цього приводу, суд зазначає, що спірний наказ є правовим актом індивідуальної дії по відношення до позивача в частині блокування реєстратору доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці, в ньому встановлений чіткий строк блокування, який сплив на час звернення до суду та розгляду справи, отже даний наказ в цій частині, вичерпав свою дію в часі, а тому не є таким, що порушує права позивача.

Окремо, суд звертає увагу, що з пункту 3 оскаржуваного позивачем наказу вбачається, що наказом, зокрема, проведено Державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 .

Тобто, оспорюваний наказ, в цій частині взагалі поширюється не на позивача та не впливає на його права чи обов`язки, оскільки державна реєстрація прав та обтяжень стосується інших осіб та не стосується позивача.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний наказ відповідачем винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, оскільки судом при розгулі справи не встановлено факту наявності порушення права, свободи чи інтересу позивача спірним наказом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Т.В. (61003, м.Харків, м-н Конституції, 7) до Головного територіального управління юстиції в Харківській області (61002, м.Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512), третя особа - Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 40214227) про скасування наказу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.