Рішення № 88297376, 18.03.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2020 р. Справа № 480/3947/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Адміністрації державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови в призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю та зобов`язання Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок захворювання під час виконання обов`язків військової служби. Позовні вимоги мотивує тим, що з 18.04.2018 р., перебуваючи на строковій військовій службі, у жовтні 2018 року у нього погіршилося самопочуття з наступним погіршенням стану здоров`я. Перебуваючи на стаціонарному лікуванні у в/ч 2522, йому діагностоване стійке захворювання, яке зумовлює обмежену придатність до військової служби, у зв`язку з чим направлено до медичний огляд ВЛК, під час якого встановлено: 1) діагноз захворювання; 2) захворювання пов`язане з проходженням військової служби; 3) непридатність до військової служби в мирний час, обмежена придатність у військовий час. Встановлено відсоток втрати працездатності – 25%.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби. Оскільки позивач отримав захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, він має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однак відповідач відмовив йому в призначенні такої допомоги. Вважає таку відмову відповідача протиправною та зазначає, що невиплата грошової допомоги внаслідок захворювання у період проходження військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, 13.03.2019 р. Сумська обласна медико-соціальна експертна комісія № 1 встановила позивачу 15% втрати працездатності внаслідок захворювання. Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975 (у редакції, чинній на час визначення позивачу ступеня втрати професійної працездатності), у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, зокрема, у розмірі, що визначається у відсотках від 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Таким чином, на день встановлення позивачу ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, не було передбачено право військовослужбовця строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги за захворювання. За таких обставин, відмовивши позивачу у виплаті грошової допомоги внаслідок захворювання у період проходження військової служби, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства і в межах наданих повноважень. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 18.04.2018 р. по 27.02.2019 р. позивач проходив строкову військову службу у 27 прикордонному загоні Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Під час перебування на стаціонарному лікуванні у в/ч 2522, позивачу діагностоване стійке захворювання, яке зумовлює обмежену придатність до військової служби, у зв`язку з чим направлено до медичний огляд ВЛК, під час якого встановлено:

1) діагноз захворювання;

2) захворювання пов`язане з проходженням військової служби;

3) непридатність до військової служби в мирний час, обмежена придатність у військовий час.

На підставі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності позивачу встановлено відсоток втрати працездатності – 25% (а.с.7,12).

Наказом начальника 27 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 27.02.2019 р. № 81-ОС позивача було звільнено зі служби за статтею 26 частиною 2 підпунктом "б" (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

На підставі ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач має право на одноразову грошову допомогу у разі отримання захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Рішенням № 83, затвердженим Головою Державної прикордонної служби України 23.04.2019 р., позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (а.с.8).

Суд вважає, що відмова відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є необґрунтованою та суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі – Закон).

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Закону України одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби.

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі – одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст), визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975 (далі – Порядок).

Відповідно до п. 7 Порядку у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, зокрема, у розмірі, що визначається у відсотках від 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Так, даним пунктом у редакції, чинній на час визначення позивачу ступеня втрати професійної працездатності, передбачалося, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, зокрема, у розмірі, що визначається у відсотках від 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності. Тобто на день встановлення позивачу ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, не було передбачено право військовослужбовця строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги за захворювання.

Разом з тим, позивач має право на отримання такої допомоги на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, як відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України

Так, відповідно до ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Отже, позивачу належить до виплати одноразова грошова допомога у разі отримання захворювання у період проходження ним строкової військової служби на підставі Закону.

Підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, визначені у статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Таких обставин судом не встановлено, відповідач про них не зазначає та доказів на їх підтвердження суду не надано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачу встановлено відсоток втрати працездатності – 25% (а.с.7). При цьому рішенні про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідач зазначає про відсоток втрати працездатності позивачем – 15%, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Таким чином, позивач має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, оскільки у призначенні такої допомоги йому було відмовлено.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, відмовивши позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок захворювання під час виконання обов`язків військової служби, не дотримався вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", таке рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов`язання Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок захворювання під час виконання обов`язків військової служби є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України 768,40 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.18).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26, код ЄДРПОУ 00034039) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок захворювання під час виконання обов`язків військової служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на користь ОСОБА_1 768,40 грн в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах