Рішення № 88295845, 12.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року Справа № 160/250/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняСітайло О.В. за участі: Позивача Степаненко ОСОБА_1 М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування висновку та наказу про звільнення, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» складений у 2019 році відносно начальника Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області ОСОБА_2 та затверджений Наказом Укртрансбезпеки від 02.12.2019 №2044-к «Про затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державних службовців Державної служби України з безпеки на транспорті, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В» у 2019 році»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.12.2019 року № 2069-к «Про звільнення ОСОБА_3 ».

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач з 29.04.2016 року займає посаду начальника Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області, що є посадою державної служби категорії «Б». 18.11.2019 року позивач пройшов оціночну співбесіду, внаслідок якої було складено висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності позивача за 2019 рік, яким визначена негативна оцінка службової діяльності позивача у 2019 році. Наказом Укртрансбезпеки від 09.12.2019 року №2069-к звільнено позивача з посади у зв`язку із отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності у 2019 році. Позивач вважає дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11.02.2020 року о 10:00.

11.02.2020 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про виклик свідка – ОСОБА_4 Трудова.

11.02.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції та продовження строку для направлення відзиву.

28.02.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому вказує, що оцінювання позивача проводилось відповідно до вимог законодавства. Жодного порушення при проведенні оцінювання позивача не було виявлено. Позивач отримав оцінку негативно, а саме – «2», про що було складено відповідний наказ від 05.12.2018 року №2701-к, яким затверджено висновок щодо результатів оцінювання. Внаслідок цього позивача було звільнено з займаної посади на законних підставах, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

06.03.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність відзиву відповідача та ставить під сумнів достовірність фактів наведених у відзиві відповідача.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові. Зазначили, що у 2018 році за результатом оцінювання службової діяльності позивач отримав негативну оцінку «2,00» та не був звільнений з посади, у зв`язку з проведенням повторного оцінювання, яке було передбачено постановою КМУ від 23.08.2017 року №640 в редакції, чинній на момент проведення оцінювання у 2018 році. Просив застосувати постанову КМУ від 23.08.2017 року №640 в попередній редакції та провести повторне оцінювання.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Свідок у судовому засідання виклав обставини, на яких також ґрунтуються позовні вимоги та зазначив, що ОСОБА_2 отримав позитивну оцінку «2,75» за оцінювання службової діяльності державних службовців Державної служби України з безпеки на транспорті, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В», у 2019 році та зауважив, що негативна оцінка «2,00» ОСОБА_2 була спеціально сфальсифікована керівництвом Укртрансбезпеки.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, судом встановлені наступні обставини.

29.04.2016 року ОСОБА_2 призначений на посаду начальника Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області, як такий, що успішно пройшов стажування на даній посаді відповідно до Наказу №719-к від 22.04.2016, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

18.11.2019 року позивач пройшов оціночну співбесіду, внаслідок якої, згідно Результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2019 рік, ОСОБА_2 отримав середній бал «2», що є негативною оцінкою. Негативна оцінка, отримана позивачем, стала наслідком виконання позивачем поставних завдань на неналежному рівні та наявності негативних відгуків з боку громадськості.

19.11.2019 року Станіслав Трудов – координатор Дніпропетровського представництва громадської ради при Державній службі України з безпеки на транспорті в Дніпропетровській області звернувся до Національного агентства з питань державної служби з заявою, в якій зазначив, що ОСОБА_5 була надана позитивна оцінка, а саме «2,75» роботи начальника Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Степаненка О.М. Проте процедура оформлення результатів оцінювання по начальнику Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області проводилася з недотриманням норм чинного законодавства, а саме 19.11.2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 прибули до Державної служби України з безпеки на транспорті для підписання результатів щорічного оцінювання, але начальник відділу кадрів відмовилась надати підготовлений 18.11.2019 року документ результатів оцінювання ОСОБА_2 , посилаючись на те, що ОСОБА_2 необхідно зустрітись з ОСОБА_5 . Під час зустрічі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 став свідком фальсифікації з боку ОСОБА_5 оголошених 18.11.2019 року результатів оцінювання з позитивної оцінки «2,75» на негативну оцінку «2,00» та вимагання від ОСОБА_2 підписати протокол результатів оцінювання з негативною оцінкою «2,00».

02.12.2019 року Державною службою України з безпеки на транспорті видано Наказ №2044-к, яким затверджено висновок щодо оцінювання результатів діяльності державних службовців Державної служби України з безпеки на транспорті, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В», у 2019 році.

06.12.2019 року ОСОБА_2 звернувся із скаргою до Голови Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просив утворити комісію для перевірки викладених у скарзі фактів та провести службове розслідування та за результатом службового розслідування скасувати прийнятий щодо ОСОБА_2 висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» у 2019 році, посилаючись на те, що він 18.11.2019 року внаслідок оціночної співбесіди отримав позитивну оцінку, а саме «2,75», проте 19.11.2019 року управління роботи з персоналом Укртрансбезпеки повідомило йому про отримання негативної оцінки, а саме «2,00». Також зазначив, що з моменту повідомлення про отримання позитивної та негативної оцінки, зі змістом висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності за 2019 рік ознайомлений не був, мотиви та обґрунтування таких оцінок ОСОБА_2 не відомі, проте по жодному із завдань, щодо яких проводилося оцінювання ОСОБА_2 не було допущено порушень строку чи/або виконання було досягнуто із залученням до виконання завдання допомоги інших осіб.

09.12.2019 Наказом №2069-к Державної служби України з безпеки на транспорті звільнено позивача – начальника Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області ОСОБА_2 , з займаної посади у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеному у документі про тимчасову непрацездатність позивача.

19.12.2019 року Національне агентство з питань запобігання корупції розглянуло звернення ОСОБА_4 Трудова, яке надіслано листом від 16.12.2019 року № 9358/21-19 щодо можливих неправомірних дій в.о. Голови Державної служби України з безпеки на транспорті Дідьківського В.М. та зазначило, що у зверненні ОСОБА_7 не викладено обставини та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення зазначеною посадовою особою саме пов`язаних з корупцією правопорушень, які можуть бути перевірені Національним агентством відповідно до Закону та розгляд порушених у зверненні питань не належить до повноважень Національного агентства.

11.01.2020 року Державна служба України з безпеки на транспорті розглянула скаргу ОСОБА_2 від 06.12.2019 року та зазначила, що процедура оцінювання результатів службової діяльності державних службовців відбувалась згідно з нормами законодавства та правових підстав для скасування наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.12.2019 року № 2044-к не вбачається.

Відтак, позивач, вважаючи висновок щодо результатів оцінювання, який затверджений наказом від 02.12.2019 року №2044-к та наказ про звільнення від 09.12.2019 року №2069-к протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підстави, порядок проведення щорічного оцінювання службової діяльності державного службовці категорії «Б» і «В», а також процедура оскарження його результатів, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців» від 23.08.2017 року № 640, Методичними рекомендаціями «Щодо визначення результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», затвердженими наказом Національного агентства України з питань державної служби від 29.08.2018 року № 208-18 (в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Оцінювання результатів службової діяльності передбачено статтею 44 Закону України «Про державну службу».

Так, результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри (частина 1 статті 44).

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення) (частина 2 статті 44).

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу (частина 3 статті 44).

Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення (частина 4 статті 44).

За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням. У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення) (частини 5 та 6 статті 44).

Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону. Державний службовець має право висловити зауваження щодо оцінювання результатів його службової діяльності, які долучаються до його особової справи.

Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, стаття 44 Закону України «Про державну службу» чітко встановлює основні правила проведення оцінювання державного службовця та безумовну вимогу щодо звільнення державного службовця із служби у випадку отримання ним негативної оцінки.

Отже, видавши наказ № 2069-к від 09.12.2019 року «Про звільнення ОСОБА_3 » після проведення оцінювання ОСОБА_2 та отримання ним негативної оцінки, відповідач діяв в на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд не погоджується з твердженням позивача, що до нього повинна застосовуватися норма в попередній редакції, оскільки проходження державної служби він розпочав раніше, початку її дії норми в редакції від 19.09.2019 року, а вона погіршує його становище з огляду на таке.

Дійсно стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Також, суд додержується думки, що якщо процедури (в тому числі – процедури щодо вступу на державну службу, її проходження та припинення) розпочалися за правилами норми в одній редакції, то і завершуватися вони повинні за правилами такої норми незважаючи на її зміну.

Проте в даному випадку внесення 19.09.2019 року змін до статті 44 та статті 87 Закону України «Про державну службу» не потягнуло за собою пом`якшення або скасування відповідальності, а такі зміни відбулись без початку участі позивача в процедурі жодного із етапів оцінювання.

Пункт 9 Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців визначає, що оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню) і на момент внесення змін до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_2 не перебував в процедурі проведення вказаних етапів оцінювання.

Також, суд звертає увагу, що відповідачем під час визначення результатів виконання ОСОБА_2 завдань додержано вимоги Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 року № 640, щодо виставлення позивачу оцінки її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання.

За результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2019 р., ОСОБА_2 було отримано:

за виконання першого завдання 2 бали;

за виконання другого завдання 2 бали;

за виконання третього завдання 3 бали;

за виконання четвертого завдання 1 бал.

За загальним підсумком, середній бал позивача склав 2,00 бали, що відповідає оцінці - «негативна». Обґрунтування оцінки: завдання виконані на неналежному рівні. Наявні негативні відгуки з боку громадськості.

На підтвердження обґрунтованості виставленої оцінки відповідачем надано суду матеріали, які також були використані під час визначення результатів оцінювання, а саме – звіти начальника Управління нормативно-правового забезпечення Укртрансбезпеки за І, ІІ та ІІІ квартали 2019 року щодо результатів моніторингу виконання визначених завдань, ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності керівника Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області ОСОБА_2 , якими визначено стан виконання завдань як «не виконано», та наказ від 31.05.2019 року № 19-д «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким оголосили догану ОСОБА_2 відносно стану роботи з громадськістю.

Щодо порушення відповідачем процедури проведення оцінювання та отримання позивачем позитивної оцінки суд звертає увагу на таке.

Згідно ч.1 ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.4 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження отримання позивачем позитивної оцінки «2,75» за результатом виконання ОСОБА_2 завдань для державних службовців, які займають посаду державної служби категорії «Б» або «В», за 2019 рік. Доводи свідка та позивача про отримання позивачем позитивної оцінки не є переконливими та достатніми доказами, оскільки в своїх свідченнях свідок зазначив, що не був безпосереднім учасником оцінювання та проведеної співбесіди, а також не знаходився в кабінеті під час визначення результатів оцінювання.

Відповідно до Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців передбачено, що після проведення оціночної співбесіди керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні, а висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В”, в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

Таким чином, вказаним порядком визначено, що єдиною формою визначення результатів оцінювання являється документ за формою щодо результатів виконання завдань державним службовцем згідно з додатком 8, висновок якого (за формою згідно з додатком 5 порядку) повинен бути затверджений наказом (розпорядження).

Суд зазначає, що документами, наявними в матеріалах справи, підтверджено отримання позивачем негативної оцінки «2,00» за результатом виконання ОСОБА_2 завдань для державних службовців, які займають посаду державної служби категорії «Б» або «В», за 2019 рік.

Таким чином, суд критично ставиться щодо доводів позивача та свідка про отримання позивачем позитивної оцінки «2,75» та наявність факту протиправного зменшення оцінки позивача, не віднайшли свого підтвердження матеріалами справи та не можуть бути враховані судом при вирішенні справи по суті.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України № 2069-к від 09.12.2019 року про звільнення ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Згідно ч.6 ст.44 Закону України «Про державну службу» у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

Згідно ч.5 ст.87 Закону України «Про державну службу» наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

З огляду на вищенаведені норми, суд дійшов висновку про правомірність винесеного наказу Державної служби України № 2069-к від 09.12.2019 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області в період його тимчасової непрацездатності.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування висновку та наказу про звільнення - відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 17 березня 2020 року.

Суддя В.В. Горбалінський