Ухвала суду № 88295744, 19.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 березня 2020 року Справа 160/2291/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Златіна С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду по адміністративній справі № 160/2291/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження ВП № 60459293 від 30.10.2019 року.

Позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом. Клопотання обгрунтовано тим, позивач фактично довідався про існування оскаржуваної постанови у грудні 2019 року. Однак ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 року № 160/1374/20 та від 21.12.2019 року № 160/12682/19 позовну заяву позивача про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження ВП № 60459293 від 30.10.2019 року повернуто позивачу. Позивач вважає, що повернення позовної заяви не позбавляє його права на право звернення з позовом до суду.

Позивач, відповідач, третя особу у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач у надав суду разом із відзивом на позовну заяву копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 60459293, у яких містяться докази направлення та отримання позивачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 60459293 від 30.10.2019 року саме 06.11.2019 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд, дослідивши клопотання позивача, встановив наступне.

Суд під час відкриття провадження у адміністративній справі не вирішував питання про визнання поважними причин пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Предметом позову є вимога: визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження ВП № 60459293 від 30.10.2019 року.

Чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Частина 2 статті 287 КАС України встановлює строк для подання позовної заяви до суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця – у десятиденний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.

Судом встановлено, що у копіях матеріалів виконавчого провадження ВП № 60459293 містяться докази направлення та отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 60459293 від 30.10.2019 року саме 06.11.2019 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач декілька разів звертався з позовом до суду про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження ВП № 60459293 від 30.10.2019 року. Однак ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 року № 160/1374/20 та від 21.12.2019 року № 160/12682/19 позовну заяву позивача повернуто останньому.

З позовом позивач звернувся до суду 24.02.2020 року, що підтверджується штампом відділення поштового зв`язку на конверті, який міститься у матеріалах справи.

Таким чином, позивач пропустив строк звернення з позовною вимогою до суду

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

Стаття 5 КАС України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

На підставі викладеного, для забезпечення позивачу права на судовий захист, враховуючи завдання адміністративного судочинства, передбачене ч.1 ст. 2 КАС України, застосовуючи строк звернення з позовом до суду з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, приймаючи до уваги те, що строк звернення з позовом до суду, передбачений статтею 287 КАС України є коротким, то суд вважає причини пропуску строку звернення з позовною заявою до суду поважними, а строк звернення до суду таким, що підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 256 КАС України суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду – задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк звернення з позовом до адміністративного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до статті 256 КАС України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.