Рішення № 88295678, 16.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Справа № 185/8991/16-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов`язати відповідача зарахувати період знаходження на інвалідності з 19.08.2003 по 21.07.2016 до пільгового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням часу знаходження на інвалідності з 22.07.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 17 липня 2003 року йому було призначено пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. 22 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах. При розрахунку стажу для пенсії за віком відповідач не зарахував період знаходження на інвалідності на пільгових умовах у і пільгових розмірах, не застосував коефіцієнт кратності пільгового стажу, чим порушив його право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 5 грудня 2019 року у справі №185/8991/16-а (2-а/185/49/17) касаційну скаргу Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області задоволено частково; постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що судами не надано оцінки, що стаж позивача на посаді, що дає право на призначення пенсії при 20 роках стажу разом з урахуванням періоду перебування на пенсії по інвалідності становить менше 20 років. Крім того, висновки суду щодо зарахування стажу роботи позивача перевірити неможливо, оскільки в матеріалах справи відсутні копії всіх сторінок трудової книжки та відсутні уточнюючі довідки, що підтверджують пільговий стаж.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справа №185/8991/16-а передана на розгляд судді Царіковій О.В..

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2020р. прийнято до провадження адміністративну справу №185/8991/16-а та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

31.01.2020р. представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до канцелярії суду відзив на адміністративний позов (вх. №7190/20), в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 22.07.2016р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 17.07.2003р. по дату звернення із заявою про призначення йому пільгової пенсії, позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Зазначає, що основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу відповідно до роз`яснення Міністерства соцзахисту населення України від 20.01.1992р. №8, є наявність 10-річного стажу роботи на провідних професіях, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно наданих заявником документів станом на 22.07.2016р. загальний стаж роботи позивача складає 25 років 04 місяці 10днів, стаж по ст. 14-25 – 4 роки 11 місяців 15 днів, стаж по ст.14-20 – 3 роки 2 місяці 8 днів, час знаходження на інвалідності – 12 років 11 місяців 3 дні, що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах. Отже, зарахувати час знаходження на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання з 17.03.2003р. по 21.07.2016р. в кратному обчисленні (за кожний повний рік на провідних роботах додатково 3 місяці пільгового стажу) немає законних підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020р. здійснено заміну відповідача - Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, і.к 40382828).

18.02.2020р. позивач подав відповідь на відзив (вх. №11590/20), в якій вказав, що його пільговий стаж складає 25 років 00 місяців 26 днів, що достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.04.2003 року отримав трудове каліцтво, що підтверджується копією акту про нещасний випадок №25, який міститься в матеріалах справи.

З 17 липня 2003 року ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 займав наступні пільгові посади:

- 10.04.1995р. прийнятий учнем підземного гірничого робочого з повним робочим днем в шахті (запис № 6);

- 17.04.1995р. направлений на курси підземного гірничого робочого (запис №7);

- 02.06.1995р. після закінчення курсів переведений підземним гірничо робочим 3 розряду з повним робочим днем в шахті (запис №8);

- 08.12.1997р. звільнений за власним бажанням (запис №9);

- 11.12.1997р. прийнятий підземним гірничо робочим 3 розряду з повним робочим днем в шахті (запис №10);

- 11.07.2000р. переведений підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті (запис №11);

- 19.08.2003р. переведений столяром 3 розряду ремонтно-будівельної дільниці (запис №12).

22 липня 2016 року позивач звернувся до Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 02.08.2016 за №4900/05/18 Павлоградське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність підстав для переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, посилаючись на те, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний стаж, встановлений статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач зазначив, що пільговий стаж позивача за статтею14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (25 років) складає 4 роки 11 місяців 15 днів, стаж за статтею14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (20 років) складає 3 роки 2 місяці 8 днів, час знаходження на інвалідності 12 років 6 місяців 4 дні, а загальний стаж роботи складає 25 років 04 місяці 10 днів. Період знаходження на інвалідності внаслідок трудового каліцтва не може бути зараховано у кратних розмірах (ст. 14-20), оскільки у нього відсутній 10-річний стаж роботи на провідних професіях.

Позивач вважає таку відмову пенсійного органу протиправною, що й стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступне.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 01.01.2016р.) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» знижується на 1 рік.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Відповідна гарантія встановлена і положеннями частини 4 статті 9 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Отже, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідачем зараховано пільговий стаж згідно статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за роботи, зайнятість у яких потребує не менше 25 років - 4 роки 11 місяців 15 днів; за роботи, зайнятість у яких потребує не менше 20 років - 3 роки 2 місяці 8 днів.

Нещасний випадок на виробництві підтверджений актом №25 від 21.07.2003р. про нещасний випадок.

Як встановлено судом, згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 в період роботи до нещасного випадку (до 21.07.2003р.), працював на шахті «Самарська» об`єднання «Павлоградвугілля» з 10.04.1995р. по 10.07.2000р. підземним гірничо робочим з повним робочим днем; з 11.07.2000р. по 18.08.2003р. працював підземним прохідником з повним робочим днем.

З копії довідки від 31.01.2016р. №241 про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній видно, що ОСОБА_1 працював на посаді підземного гірничого робочого повний робочий день на шахті «Західно-Донбаська», яка відноситься до Списку №1; на посаді підземного прохідника з повним робочим днем в шахті, яка відноситься до Списку №1. Вказані професії підтверджені атестацією робочого місця відповідно до наказу №1311/к від 24.11.1994р., №1228/к від 24.11.1999р.

З 11.07.2000 р. по 18.08.2003 р. позивач працював на посаді підземного прохідника, що надавало право на призначення пільгової пенсії при наявності не менше 20 років стажу.

Як вже встановлено судом, з 17 липня 2003 року ОСОБА_1 призначено та він отримує пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

Таким чином, суд доходить висновку, що час знаходження позивача на інвалідності з 19.08.2003р. по 21.07.2016р. (12 років 6 місяців 4 дні) підлягає зарахуванню до пільгового стажу на посаді, яку обіймав позивач до встановлення інвалідності, для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і у пільговому розмірі.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням часу знаходження на інвалідності з 22.07.2016 суд вважає за потрібне зазначити таке.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням часу знаходження на інвалідності з 22.07.2016р. віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов`язувати його призначити позивачу пенсію за віком.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, подану 22.07.2016р., з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

Стосовно розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.11.2016р. позивачу відстрочено сплату судового збору до моменту ухвалення судового рішення у справі. На момент ухвалення рішення у справі позивачем судовий збір не сплачено, а тому судовий збір у розмірі 551,20 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, і.к. 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період знаходження на інвалідності з 19.08.2003 по 21.07.2016 до пільгового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розгляну заяву ОСОБА_1 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, подану 22.07.2016р., з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_2 ) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів – УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37989253, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA238999980313131206084004008, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - *;101 _____(код платника за ЄДРПОУ для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом ____ (назва позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд) судовий збір у розмірі 551,20 грн..

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 16 березня 2020 року.

Суддя О.В. Царікова