Постанова № 8829394, 18.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18.01.2010 р.                                                                                           № 2а- 43770/09/2070                                         Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання –Алексеенко О.В.,

за участі :

представника позивача - Мазура П.С.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Інтерфакт ЛТД"

до Міністерства навколишнього природного середовища України

провизнання нечинним наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Інтерфакт ЛТД»(далі за текстом –позивач, ТОВ або ТОВ «НВФ «Інтерфакт ЛТД») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинним наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.08.2009р. №451 в частині анулювання виданого ТОВ «НВФ «Інтерфакт ЛТД»спеціального дозволу на користування надрами №1898 від 08.06.1999р. та зобов’язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України внести зміни у ліцензію (спеціальний дозвіл) на користування надрами №1898 від 08.06.1999р. в частині географічних координат ділянки Чугуївського родовища суглинків у відповідності до державного акту на право постійного користування землею №88 від 29.03.1999р.

          В обгрунтування заявлених вимог указав, що після виділення земельної ділянки, отримання державного акту на право постійного користування, проходження погоджень та одержання ліцензії ТОВ «НВФ «Інтерфакт ЛТД»приступило до розробки кар’єру глини для виробництва цегли. Роботи по використанню надр здійснювались в межах земельного відводу. При оформленні ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами №1898 від 08.06.1999р. Державним комітетом України по геології і використанню надр була допущена помилка в частині географічних координат ділянки. Вини ТОВ «НВФ «Інтерфакт ЛТД»в цій похибці не має. Однак, це не було враховано відповідачем, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України при винесенні рішення про анулювання ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами №1898 від 08.06.1999р. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

          Відповідач, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України просив у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування заперечень проти позову вказав, що згідно з п.6 ст.26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі, якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами. Окрім того, в поданих проти позову письмових запереченнях просив розглядати справу за відсутності представника Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на підставі наданих доказів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Інтерфакт ЛТД» , пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб’єкта господарювання –юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з ідентифікаційним номером 21238131.

Згідно з ч.1 ст.13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни. Позивач наведеному визначенню відповідає.

08.06.1999р. Державним комітетом України по геології та використанню надр позивачу було видано ліцензію (спеціальний дозвіл) №1898 на видобування (експлуатацію) Чугуївського родовища в межах ділянки за географічними координатами: т.1 49052I03IIПШ 36042I38IIСхД, т.2 49052I00IIПШ 36042I43IIСхД, т.3 49051I33IIПШ 36042I16IIСхД, т.4 49051I30IIПШ 36042I17IIСхД.

02.04.2009р. Донецькою територіальною інспекцією державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр була здійснена перевірка діяльності позивача. Результати перевірки оформлені актом від 02.04.2009р. Згідно з висновками даного акту позивач - ТОВ «НВФ «Інтерфакт ЛТД»після отримання спеціального дозволу №1898 від 08.06.1999р. до користування надрами не приступив, що кваліфіковано контролюючим органом як порушення п.6 ст.26 Кодексу України про надра.

Наказом від 27.08.2009р. №451 відповідач - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України з посиланням як на правову підставу для прийняття цього наказу на п.п.19 і 20 Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 року №608, анулював виданий позивачу - ТОВ «НВФ «Інтерфакт ЛТД»спеціальний дозвіл №1898 від 08.06.1999р.

Як з’ясовано судовим розглядом та підтверджено копією переліку спеціальних дозволів на користування надрами, які підлягають анулюванню і копією листа Державної геологічної служби від 04.09.2009р. №25/09-3-763 за підписом в.о. голови Д.Мормуль, фактичною підставою для прийняття означеного наказу слугував викладений в акті від 04.06.2009р. висновок Донецької територіальної інспекції державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр про те, що після отримання спеціального дозволу №1898 від 08.06.1999р. ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД»до користування надрами не приступило.

Оскільки рішення по справі жодним чином не може вплинути на права та охоронювані законом інтереси Донецької територіальної інспекції державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр, не встановить для цього суб’єкта права жодних обов’язків, то суд не вбачає правових підстав для доручення згаданої особи до участі у справі.

Перевіряючи наведений висновок контролюючого органу та винесений на його підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки правовідносини з приводу припинення права користування надрами упорядковані ст.26 Кодексу України про надра, то суд вважає за необхідне при вирішенні спору керуватись, насамперед, приписами цієї норми матеріального права.

Так, згідно з п.6 ст.26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами.

          Дослідження судом змісту складеного Донецькою територіальною інспекцією державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр акту від 04.06.2009р. та матеріалів попередніх перевірок діяльності ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД»показало, що позивач здійснював користування надрами в межах Чугуївського родовища суглинків відповідно до акту І-ХР №003976 від 29.03.1997р.

Суд відзначає, що наведені реквізити відповідають державному акту на право постійного користування землею, який був виданий позивачу –ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД»29.03.1999р. Головою Кочетокської сел.. Ради народних депутатів та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №88. Наявності підстав для користування позивачем іншою земельною ділянкою в межах Чугуївського родовища суглинків судом при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з’ясування всіх обставин по справі не виявлено. Вказана обставина об’єктивно унеможливлює оформлення позивачем будь-яких документів щодо видачі ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами на іншу земельну ділянку в межах Чугуївського родовища суглинків, ніж зазначена в державному акті від 29.03.1999р. №88.

Частиною 1 ст.28 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Плата за користування надрами справляється у вигляді:

1) платежів за користування надрами;

2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

3) збору за видачу спеціальних дозволів;

4) акцизного збору.

Згідно з ч.1 ст.14 закону України «Про систему оподаткування»збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та збір за спеціальне використання природних ресурсів віднесені до загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів).

На вимогу суду позивачем були надані копії документів обов’язкової податкової звітності, з відомостей яких випливає, що протягом 2007-2009 років ТОВ НВФ «Інтерфакт»самостійно декларувало платежі по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та по платі за користування надрами для видобування вугілля кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини. До матеріалів справи судом приєднані докази оплати таких платежів. Вказані обставини підтверджені також довідкою за підписом директора ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД»від 14.12.2009р. №135.

Суд бере до уваги, що згідно з п.п.3.1 розділу 3 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (затверджена наказом Комітету України з питань геології та використання надр та ДПА України від 23.06.1999р. №105/309, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.07.1999р. за №474/3767; далі за текстом –Інструкція 1) об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг видобутих корисних копалин - для нафти, конденсату, газу природного, у тому числі і метану вугільних родовищ, торфу, сапропелю, сировини для виготовлення оптичної та п'єзооптичної продукції, сировини ювелірної і ювелірно-виробної, підземних вод (прісних, мінеральних, термальних, промислових), ропи, мінеральних грязей і мулу та обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин - для інших корисних копалин.

Аналізуючи положення наведеної норми Інструкції 1, суд доходить висновку, що збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, сплачується лише в разі фактичного використання надр.

Підпунктом 3.1 розділу Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин (затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30 грудня 1997 р. N 207/472/51/157 (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства праці та соціальної політики Українивід 13.06.2000р. №51/128/307/128, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.1998р. за №20/2460) визначено, що плата за користування надрами для видобування корисних копалин (далі - плата) справляється за обсяги погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяги видобутих) корисних копалин. Об'єктом справляння плати є, зокрема, обсяги фактично погашених балансових і позабалансових запасів корисних копалин - для вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини. З положень Інструкції 2 слідує, що такий платіж як плата за користування надрами для видобування корисних копалин обчислюється і сплачується тільки в разі фактичного користування надрами. Отже, самостійне узгодження ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД»в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зобов’язань по платі за користування надрами для видобування корисних копалин та по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету доводить факт користування позивачем –ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД»надрами. Факт розробки ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД»Чугуївського родовища суглинків з 1999 року підтверджується також довідкою Голови Чугуївської районної ради Харківської області від 08.12.2009р. №03-17/651.

Стосовно координат земельної ділянки, в межах якої позивачу було надано право на користування надрами і до використання якої позивач повинен був приступити, суд відзначає, що листом Харківської обласної державної адміністрації за підписом заступника голови В.С. Возного від 18.12.1998р. №01-45/3000 підтверджено, що такими координатами є: т.1 49051I29IIПШ 36042I17IIСхД, т.2 49051I35IIПШ 36042I15IIСхД, т.3 49051I40IIПШ 36042I22IIСхД, т.4 49051I50IIПШ 36042I25IIСхД. Наявності причин, які б залежали від волі позивача і у зв’язку з якими до ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами №1898 від 08.06.1999р. були внесені інші координати, тобто наявності вини позивача в цьому діянні, судом не встановлено.

З матеріалів перевірок діяльності позивача –ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД», які оформлені актами Донецької територіальної інспекції державного геологічного контролю за веденням та використанням надр від 14-15.05.2002р. та від 28-29.09.2006р., випливає, що зазначена в ліцензії (спеціальному дозволі) на користування надрами №1898 від 08.06.1999р. ліцензійна площа взагалі виходить за межі Чугуївського родовища суглинків, а тому суд доходить висновку, що позивач об’єктивно не міг приступити до користування надрами в межах ліцензійної площі.

Частиною 6 ст.26 Кодексу України про надра передбачено, що право користування надрами припиняється у разі якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами.

          З приписів наведеної норми кодексу слідує, що питання про припинення права користування надрами згідно з п.6 ст.26 Кодексу України про надра може вирішуватись виключно за наявності такої кваліфікуючої ознаки як неповажність причин, через які особа не приступила до користування надрами.

          Вивчивши зміст складеного Донецькою територіальною інспекцією державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр акту від 04.06.2009р., спірного наказу відповідача (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.08.2009р. №451, переліку спеціальних дозволів на користування надрами, які підлягають анулюванню, заперечень відповідача проти позову, суд зауважує, що в жодному з перелічених документів не наведено мотивів, з яких відповідач дійшов судження про неповажність причин, у зв’язку з якими ТОВ НВФ «Інтерфакт»не приступило до користування надрами в межах земельної ділянки згідно з координатами, зазначеними у спеціальному дозволі №1898 від 08.06.1999р. Відтак, висновок відповідача про наявність підстав для припинення права позивача –ТОВ НВФ «Інтерфакт»на користування надрами суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, так як був зроблений без дослідження всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

          Окрім того, судом в ході розгляду справи було також встановлено, що приймаючи спірне рішення, відповідач не дотримався процедури, визначеної ч.2 ст.26 Кодексу України про надра.

          Так, ч.2 ст.26 згаданого кодексу передбачено, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

          Доказів звернення до позивача з питання отримання згоди на припинення права користування надрами і отримання такої згоди відповідач –Міністерство охорони навколишнього природного середовища України до суду не подав, про наявність таких доказів не зазначив. Судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з’ясування всіх обставин по справі ознак існування таких доказів не виявлено.

          Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Аналогічна вимога до рішень суб’єктів владних повноважень закріплена також п.1 ч.3 ст.2 КАС України.

          Відповідач вказаної вимоги не дотримався, через що спірне рішення не узгоджується з положеннями ч.2 ст.26 Кодексу України про надра.

          Разом з тим, оскільки вимога про визнання нечинним правового акту індивідуальної дії має на меті втрату юридичної сили таким актом, що є тотожнім за своїми наслідками вимозі про скасування правового акту індивідуальної дії, то судова колегія, керуючись ст.ст.11 і абз.2 ч.2 ст.162 КАС України, вважає за необхідне задовольнити цю вимогу у спосіб скасування наказу відповідача в оспореній частині.

          Вирішуючи спір в частині вимоги про зобов’язання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України внести зміни до ліцензії (спеціального дозволу) №1898 від 08.06.1999р. в частині виправлення координат земельної ділянки, колегія суддів виходить з такого.

          Судовим розглядом встановлено, що внесення до ліцензії (спеціального дозволу) №1898 від 08.06.1999р. неправильних координат відбулось не з вини позивача. Обов’язку ініціювати процедуру внесення змін чинним законодавством на користувача надрами не покладено. Вказане підтверджено матеріалами перевірок діяльності ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД», які оформлені актами Донецької територіальної інспекції державного геологічного контролю за веденням та використанням надр від 14-15.05.2002р., від 28-29.09.2006р., від 04.06.2009р. та не містять посилання на норми чинного законодавства, що зобов’язують позивача звернутись до особи, яка видала ліцензію (спеціальний дозвіл), з питання виправлення координат. Відтак, за невиконання неіснуючого обов’язку користувач надрами не може бути притягнутий до юридичної відповідальності.

Пунктом 15 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (затверджено постановою КМУ від 02.11.2006р. №1524) зазначено, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування ділянками надр та у випадках, передбачених законодавством, проводить ліцензування відповідних видів господарської діяльності.

          За таких обставин, суд вважає, що обов’язок по внесенню змін до ліцензії (спеціального дозволу) №1898 від 08.06.1999р. в частині наведення координат земельної ділянки відповідно до державного акту на право постійного користування землею №88 від 29.03.1999р., а саме: т.1 49051I29IIПШ 36042I17IIСхД, т.2 49051I35IIПШ 36042I15IIСхД, т.3 49051I40IIПШ 36042I22IIСхД, т.4 49051I50IIПШ 36042I25IIСхД. слід покласти на відповідача як на особу, до повноважень якої чинним законодавством віднесено проведення роботи з видачі ліцензій (спеціальних дозволів).

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, то поданий ТОВ НВФ «Інтерфакт ЛТД»позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

          Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

п о с т а н о в и в :

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Інтерфакт ЛТД»до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання наказу нечинним та зобов’язання вчинити дії –задовольнити.

Скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.08.2009р. №451 в частині анулювання виданого ТОВ «НВФ «Інтерфакт ЛТД»спеціального дозволу на користування надрами №1898 від 08.06.1999р..

Зобов’язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України внести зміни у ліцензію (спеціальний дозвіл) на користування надрами №1898 від 08.06.1999р. в частині географічних координат ділянки Чугуївського родовища суглинків у відповідності до державного акту на право постійного користування землею №88 від 29.03.1999р.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми "Інтерфакт ЛТД" (місцезнаходження –63524, Харківська область, Чугуївський район, землі Есхаровської селищної ради, зона №10, комплекс будівель №5; ідентифікаційний код - 21238131) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн.. 40 коп.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 22.01.2010р.

Головуючий суддя          А.В. Сліденко

судді Л.М. Волкова

Л.В. Тацій