Ухвала суду № 88291044, 18.02.2020, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/542/20

Справа № 755/13128/18

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2020 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді - Галась І.А.

при секретарі - Стець Б.В.

у відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали справи за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Веста-10» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 вересня 2018 року цивільну справу №755/13128/18 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Веста-10» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 листопада 2018 року справа №755/13128/18 розподілена судді Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року прийнято до розгляду справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Веста-10» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Визначено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання по справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року у задоволені заяви про заміну сторони позивача в цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Веста-10» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства, відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, як встановлено ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частина 1ст. 223 ЦПК України передбачає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміст цієї норми закону свідчить про те, що вона є загальною відносно інших частин вказаної статті, де передбачені інші наслідки нез`явлення учасників справи.

Так, згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Наведена норма закону передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності позивача або його представника тільки за умови, якщо від нього надійшла відповідна заява, та подання цієї заяви не перешкоджає розгляду справи по суті за відсутності позивача чи його представника.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав передбачає його зацікавленість у розгляді справи в найкоротший строк, та покладає на нього обов`язок добросовісно користуватись своїми правами.

В судові засідання, 28.01.2019 року о 15 год. 30 хв., 18.03.2019 року о 10 год. 00 хв., 18.06.2019 року о 10 год. 00 хв., 08.08.2019 року о 16 год. 30 хв., 30.09.2019 року о 12 год. 00 хв., 18.10.2019 року о 14 год. 30 хв., 30.10.2019 року о 14 год. 00 хв., 24.12.2019 року о 16 год. 00 хв. та 18.02.2020 року об 11 год. 00 хв. сторона позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Веста-10» не з`являлась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, що стверджується матеріалами цивільної справи. Причини неявки суду не повідомлено, клопотань про розгляд справи у їх відсутність суду не направили.

Частиною 4 ст. 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно дост.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

А також, суд вважає за необхідне вказати на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалися розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони. (Рішення ЄСПЛ у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 р., п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996 р.).

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відтак, позивач, будучи ініціатором судового розгляду справи, в першу чергу має активно, не зловживаючи, використовувати свої процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані.

Приписами ст. 210 ЦПК України передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд розцінює неявку сторони позивача у судові засідання як втрату зацікавленості в кінцевому результаті й переслідуванні мети - максимально сприяти у розгляді справи.

Внаслідок таких дій, суд позбавлений змоги належним чином розглянути справу по суті у визначений законодавством України процесуальний строк. Неявка позивача у судове засідання перешкоджає розгляду справи, оскільки сторона позивача жодного разу не надала пояснення щодо свого позову.

Враховуючи наведене, та те що, від позивача, її представника не надійшла заява про розгляд за їх відсутності, дослідження обставин справи є неможливим без участі позивача, а тому позовну заяву слід залишити без розгляду, при цьому суд враховує те, що причини неявки позивача тричі поспіль до суду процесуального правового значення не мають. Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №6-24063 ск15.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Окрім цього суд враховує, що позивачем жодного разу не представлено доказів поважності його не прибуття до суду, що в свою чергу також призводить до затягування розумних строків розгляду справи.

Отже, враховуючи, що позивач не з`явився до суду тричі поспіль, що підтверджується матеріалами справи, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, і їх неявка перешкоджає вирішенню спору, то суд дійшов висновку, що подальше відкладення судового засідання призведе до затягування прийняття рішення у розумні строки та суттєво вплине на дотримання судом процесуальних строків.

За вищевикладених обставин суд вважає, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства позов підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання, яким не надано будь яких заяв і доказів на підтвердження підстав неявки, відповідно яких суд міг би з`ясувати поважність причин такої неявки, та відсутність заяви про розгляд справи без позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 223, 257, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Веста-10» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення,

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак з врахуванням п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: