Ухвала суду № 88288894, 16.03.2020, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/172/20

Провадження №2/603/140/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р. м. Монастириська

Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Іванчук В. М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «Тернопільвтормет» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Тернопільвтормет», в якому просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача в користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 21829,35.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 177 ЦПК України до позовної заяви позивач повинен додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як на підставу для звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», згідно якого від сплати судового збору звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

При цьому, постановою від 30.01.2019 № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за часвимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 05.11.2019 (справа №554/4854/19).

Таким чином, визначено, пільга щодо сплати судового збору при розгляді трудових спорів передбачена п .1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», на яку посилається позивач, не поширюється на позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд зазначає, що доступ до правосуддя в контексті пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

У справі Trukh v. Ukraine (dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов`язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду тощо. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень було свавільним чи невиправданим.

Таким чином, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання заявником певного процесуального алгоритму, що в даному випадку передбачений ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем справляється судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10510,00 грн.).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судовий збір», на підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Таким чином, за відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, позивачу слід оплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.

У відповідності до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, суд зазначає, що у випадку невиконання вимог суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачеві.

Керуючись ст.ст. 185 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Тернопільвтормет» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - залишити без руху.

Надати позивачу ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви – десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

В разі неусунення недоліків у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Іванчук