Ухвала суду № 88287338, 17.03.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/14176/19

Провадження № 1-кп/645/484/20

УХ В А Л А

іменем України

17 березня 2020 р. Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді – Сілантьєвої Е.Є.,

За участю секретаря судових засідань – Ятлової Ю.В.,

За участю прокурора Харківської місцевої прокуратури № 4– Гусєвої Т.А.

Адвокат Уманського Р.В.

Обвинуваченої – ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні матеріали клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою та клопотання адвоката про зміну запобіжного заходу по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

Встановив:

У провадженні суду знаходиться вказане кримінальне провадження.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_1 обрано у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку обраного на досудовому розслідуванні обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в зв`язку з існуванням ризиків передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обгрунтування клопотання про продовження обраного запобіжного заходу прокурор вказала, що сторона обвинувачення вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам та продовження стосовно обвинуваченої найбільш суворого запобіжного заходу є обґрунтованим. На теперішній час заявлені ризики не зменшилися, свідки та потерпілі по справі не допитані, схильна до скоєння нового кримінального правопорушення .

Захисник обвинуваченої ОСОБА_1 – Уманський Р.В. в судовому засіданні проти клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою заперечував вказавши, що прокурором не надано доказів щодо обґрунтованості ризиків. Також просив змінити обраний запобіжний захід на домашній арешт або особисте зобов`язання.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні стосовно клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою заперечувала, підтримала думку захисника.

Представники потерпілих ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та ТОВ «Сільпо-Фуд» до судового засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, надали заяву про проведення підготовчого та судового засідання за її відсутності.

Заслухавши думку прокурора, про необхідність продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, думку захисника та думку обвинуваченої, які заперечували проти продовження щодо обвинуваченій строку тримання під вартою та просили змінити його на домашній арешт, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.

Відносно обвинуваченої обрано запобіжний захід строк якого спливає 20 березня 2020 року.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Європейський Суд з прав людини у справі «Гарькавий проти України» також зазначив, що право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене державою на підставах та в порядку, визначених законом.

Підстави та порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначені КПК України та застосовуються з урахуванням позицій Європейського Суду з прав людини.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченої, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченої та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Так, у рішенні «Вікс проти Сполученого королівства» ЄСПЧ зазначив, що особу може бути позбавлено права на свободу та особисту недоторканість лише при дотриманні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, за необхідності запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення (п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції).

Судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Однак, враховуючи існування вище зазначених ризиків, а саме: перехуватися від органів суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, повідомлення про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також оцінюючи сукупність обставин, а також враховуючи, що обвинувачена не заміжня, офіційно не працевлаштована, раніше неодноразово судима, тяжкість обвинувачення та покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною у скоєному, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, відсутність міцних соціальних зав`язків, суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим та лише тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам та, з урахуванням положень ст. 183 КПК України, виключає можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу щодо даної особи.

Суд ставиться критично о доводів сторони захисту щодо недоцільності утримання обвинуваченої ОСОБА_1 в умовах слідчого ізолятора та доцільності застосувати домашній арешт, оскільки обвинувачена має зареєстроване місце проживання, та раніше не судима.

Наявність у обвинуваченої постійного місця проживання, на яке посилається сторона захисту, хоча і заслуговує на увагу, проте суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшує.

Також суд зазначає, що на час розгляду клопотання прокурора стороною захисту та обвинуваченою не надано нових доказів та не зазначене нових обставин які б слугували підставим для зміни запобіжного заходу.

Також суд враховує той факт, що всі свідки у судовому засіданні ще не допитані. Ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли.

З огляду на викладене, виходячи з усіх обставин провадження, враховуючи неможливість завершення судового розгляду кримінального провадження у строк до 20 березня 2020 року, суд вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який або домашній арешт, і приходить до висновку щодо необхідності продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою на 60 днів, в зв`язку з чим клопотання сторони захисту задоволенню не підлягають.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15 травня 2020 року.

Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, продовжуючи ОСОБА_1 запобіжний захід, обраний в ході досудового розслідування, суд вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці, переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України, колегія суддів, -

Постановив:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

В задоволенні клопотання адвоката Уманського Р.В. про зміну запобіжного заходу - відмовити

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 15 травня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Е.Є. Сілантьєва