Рішення № 88285693, 18.03.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/170/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Бондаренка К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Сєвєродонецької міської ради про визнання права власності на самочинно збудований гараж, за участю Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Сєвєродонецької міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області в інтересах малолітньої ОСОБА_2 з позовною заявою до Сєвєродонецької міської ради про визнання права власності на автомобільний гараж, розташований на земельній ділянці площею 0,0018 га за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, квартал № 12.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що у період з 1996 року до 2001 року в кварталі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 без належних дозволів та відповідних документів збудував капітальний індивідуальний автомобільний гараж на земельній ділянці площею 0,0018 га. Рішенням Сєвєродонецької міської ради № 930 від 24.11.2016 на підставі заяви ОСОБА_3 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та умови її відведення під існуючий індивідуальний гараж за адресою: АДРЕСА_1 , та передано ОСОБА_3 в оренду, строком на три роки земельну ділянку, кадастровий номер 4412900000:05:007:0047 площею земельної ділянки 0,0018 га. За договором оренди землі від 24.11.2016 № 4412900000050070047, укладеним між Сєвєродонецькою міською радою та ОСОБА_3 , останньому передана в оренду земельна ділянка в натурі за адресою: м. АДРЕСА_1 №, квартал № АДРЕСА_1 , в розмірі 0,0018 га на 3 роки строком до 23.11.2019 включно. Згідно Витягу № НВ-4401593952016 від 19.10.2016 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_3 використана за цільовим призначенням, тобто, збудовано індивідуальний гараж (код 02.05) та вищевказаний договір оренди земельної ділянки укладений на законних підставах під існуючий індивідуальний гараж. ОСОБА_3 є рідним дідом малолітньої ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 він склав заповіт на користь онуки. Оскільки на час складання та посвідчення заповіту був відсутній правовстановлюючий документ на спірний гараж, він не був включений нотаріусом в перелік майна, на яке складався вищевказаний заповіт. ОСОБА_3 тяжко хворів та не зміг отримати правовстановлюючі документи на гараж. 11.06.2019 він помер. 01.07.2019 позивач як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у встановленому законом порядку прийняла спадщину після померлого ОСОБА_3 . У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірний гараж, позивач в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

1.2. Ухвалою суду від 10.02.2020 було відкрито провадження у цій справі та на підставі ч. 6 ст. 56 ЦПК України залучено до участі у справі Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Сєвєродонецької міської ради для подання висновку щодо спірних правовідносин на виконання своїх повноважень.

1.3. Представник позивача в судовому засіданні присутній не був, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі та просила вирішити дане питання на розсуд суду.

Представник Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Сєвєродонецької міської ради в судовому засіданні присутня не була, надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Відповідно до копії рішення 20 (чергової) сесії VII скликання Сєвєродонецької міської ради № 930 від 24.11.2016 затверджено гр. ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та умови її відведення, визначені в цьому проекті, під існуючий індивідуальний гараж, за адресою: АДРЕСА_1 квартал. Також, передано гр. ОСОБА_3 в оренду, строком на 3 (три) роки, земельну ділянку, кадастровий №4412900000:05:007:0047, площею 0,0018 га, під існуючий індивідуальний гараж, за адресою: АДРЕСА_1 квартал, за рахунок земель не наданих у власність або користування в межах м. Сєвєродонецьк, за умови виконання благоустрою прилеглої території. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення земельної ділянки – для будівництва індивідуальних гаражів; функціональне використання - землі житлової забудови (під існуючий індивідуальний гараж). Зобов`язано гр. ОСОБА_3 в місячний термін укласти у письмовій формі договір оренди землі та здійснити заходи для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку. Валуйському ОСОБА_4 також рекомендовано вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на будівлю існуючого гаражу.

Згідно з копією договору оренди землі № 4412900000050070047, укладеного 24.11.2016 між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар), орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №930 від 24.11.2016 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, функціональне використання – землі житлової забудови (під існуючий індивідуальний гараж), яка знаходиться за адресою: Луганська АДРЕСА_2 , м. Сєвєродонецьк, 12 квартал, кадастровий номер 4412900000:05:007:0047. Договір укладено на 3 роки строком по 23.11.2019 включно.

Відповідно до копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4401593952016 від 19.10.2016 земельна ділянка кадастровий номер 4412900000:05:007:0047, розташована за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, 12 квартал. Цільове призначення: 2.5. Для будівництва індивідуальних гаражів. Категорія земель: Землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: під існуючий індивідуальний гараж.

2.2. Згідно з копією заповіту, посвідченого 29.08.2017 державним нотаріусом Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Чиркіною Т.Д., ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, за яким належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 , заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13.06.2019 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Лутугинському району та місту Сєвєродонецьк Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №56686573 від 01.07.2019 приватним нотаріусом Глаговською О.В. зареєстровано спадкову страву №64391155 (номер у нотаріуса 94/2019). Спадкодавець: ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

2.3. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 28.03.2017 Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком записаний ОСОБА_5 , матір`ю – ОСОБА_1 .

3. Релевантні джерела права та акти їх застосування

3.1. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

3.2. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема, надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів.

Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Крім того, відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

3.3. За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 4 ЦПК України).

В постановах Верховного Суду від 04 серпня 2019 року справа № 501/982/16-ц, від 18 квітня 2019 року справа № 306/2140/17, від 18 лютого 2019 року справа № 308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року справа № 727/720/17, від 07 лютого 2018 року справа № 127/18746/15-ц викладена правова позиція, яка зводиться до того, що звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави для висновку про наявність спору про право.

3.4. Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року по справі № 521/3849/16-ц вказано, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

3.5. Згідно із ч. 1 ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

В постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року по справі № 473/3447/16-ц вказано, що якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Перш за все, суд звертає увагу на те, що до спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. У зв`язку з тим, що спадкодавець за час свого життя не оформив та не набув у встановленому порядку права власності на спірний гараж, то вказаний гараж не увійшов до складу спадщини в якості окремого об`єкту нерухомого майна, а тому підстави для визнання права власності на гараж за спадкоємцем відсутні.

В даному випадку для спадкоємця могло б мати правове значення визнання права власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва гаража, проте таких вимог позивач не заявляв.

4.2. Суд зазначає, що позивачем та її представником не надано доказів того, що існують перешкоди для оформлення спадкових прав на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва гаража, у нотаріальному порядку. Зокрема, позивачем та її представником не було надано доказів звернення спадкоємця до нотаріуса з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину та наступної відмови нотаріуса у видачі такого свідоцтва.

4.3. Позивачем та її представником не надано до суду доказів того, що вона чи спадкодавець ОСОБА_3 за час свого життя зверталися до компетентних державних органів щодо прийняття в експлуатацію самочинно збудованого гаражу, а також доказів того, що вони отримали відмову цих органів у вирішенні даного питання. До завдань суду не входить виконання функцій інших органів державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені перевіряти об`єкти самочинного будівництва на предмет їх відповідності архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, та вводити їх в експлуатацію.

На виконання ухвали суду від 10.02.2020 головним спеціалістом відділу державного архітектурно-будівельного контролю було повідомлено, що за період з 23.12.2016 по теперішній час заяв для отримання дозволу на початок та закінчення (прийняття в експлуатацію) будівництва гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , до відділу не надходило. Перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті «Будівництво гаражу у кварталі АДРЕСА_1 не здійснювалась. Дані відносно реєстрації документів, які надають право для виконання будівельних робіт та документів, які свідчать про готовність до експлуатації об`єкту будівництва за вищевказаною адресою – відсутні.

4.4. До суду не було надано жодних доказів того, який саме фактичний розмір та характеристики має спірний гараж станом на час розгляду справи, та доказів того, чи відповідає спірний гараж архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам.

Крім того, позивач просить визнати право власності на гараж за адресою: АДРЕСА_1 , без вказівки вулиці, в той час як згідно із вищенаведеним листом відділу державного архітектурно-будівельного контролю Сєвєродонецької міської ради квартал № 12 знаходиться по вул. Сметаніна.

4.5. Підводячи підсумок, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх повною необґрунтованістю.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, в той час як відповідач не заявляв про наявність у нього будь-яких судових витрат. Отже, судові витрати, які підлягають розподілу, у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) в інтересах ОСОБА_2 до Сєвєродонецької міської ради (код в ЄДРПОУ 26204220, місцезнаходження: Україна, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32) про визнання права власності на самочинно збудований гараж.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Б. Баронін