Рішення № 88283347, 16.03.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/3863/19

Провадження № 2 /331/220/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Жукової О.Є.

за участю секретаря – Качан К.К.

представника позивача- Четверик М.Ю.

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування майнової та моральної шкоди , завданої кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в вересні 2018 року звернулися до суду з позовом в кримінальному провадженні, в якому просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на її користь спричинену матеріальну шкоду у розмірі 83 504,50 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 спричинену моральну шкоду у розмірі 200 000 ,00 гривень та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 ,00 гривень.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2019 року було стягнуто з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду від злочину у розмірі 83504,50 грн. , стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму моральної шкоди в розмірі 90 000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн .

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 серпня 2019 року вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2019 року у відношенні щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , в частині вирішеного цивільного позову про стягнення з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 83 504,50 гривень , скасовано та призначено новий розгляд цивільного позову в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2019 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

18 вересня 2019 року представник відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» Кудрявський С.М. надав відзив на позов в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з огляду на те, що згідно законодавства відшкодуванню страховиком підлягають обґрунтовані та документально підтверджені медичним закладом витрати на лікування в розмірі 18 059,36 гривень і лише після звернення ОСОБА_3 до АТ «СГ «ТАС» із заявою про страхове відшкодування та надання відповідних документів страховику.

05 грудня 2019 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кириченко Р.В. надав відзив на позов, в якому зазначив, що витрати на лікування потерпілої є документально підтвердженими , і він не заперечує проти стягнення з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь позивачки матеріальної шкоди у розмірі 83 504,50 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Федоркіна М.О. проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Представник відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, в зв`язку з чим, на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність з урахуванням наданого відзиву.

Суд, вислухавши вступне слово учасників справи , дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши оригінали чеків на придбання лікарських засобів , вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортним засобом. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від призначеного покарання, якщо він на протязі двох років випробувального терміну не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Зазначеним вироком суду встановлено, що 14 лютого 2018 року близько 09:30 годин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух у лівій смузі пр. Соборного, рухаючись з боку вул. Української в напрямку вул. Запорізької в м. Запоріжжі. Попереду вказаного автомобіля у попутному напрямку в середній смузі проїзної частини пр. Соборного рухалися транспортні засоби, в тому числі автомобіль «Nissan Note» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 . При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований біля буд. 93 по пр. Соборному в м. Запоріжжі, транспортні засоби, що рухалися в середній смузі, в тому числі автомобіль «Nissan Note» під керуванням водія ОСОБА_5 , почали знижувати швидкість до повної зупинки для надання переваги в перетині проїжджої частини пішоходу ОСОБА_3 , яка почала перетинати проїжджу частину пр. Соборного, рухаючись справа наліво по ходу руху автомобілів.

Водій ОСОБА_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зменшили швидкість та зупинились транспортні засоби, діючи в порушення вимог п. 12.3, 18.4 Правил дорожнього руху України, де сказано: п. 12.3: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»; п. 18.4: «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», маючи змогу виявити зниження швидкості та зупинку перед нерегульованим пішохідним переходом транспортних засобів, що рухаються по сусідній смузі, не зменшив швидкість та не зупинився, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів кісток основи та склепіння черепу зліва, забиття головного мозку з локалізацією субдуральних (під твердою оболонкою головного мозку) гематом в лобних долях, з розвитком субарахноідального крововиливу (скупчення крові під м`якою оболонкою головного мозку), посттравматичного лівостороннього мастоїдита (гнійне запалення соскоподібного відростка скроневої кістки), рани в області верхньої та нижньої губ, синців навколо обох очей, в області лобу, саден в області носу, голови та обличчя, набряку м`яких тканин носу, які в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення. Крім цього, пішоходу ОСОБА_3 були спричинені множинні уламкові закриті переломи 2,3,4,5,6,7,8,9,10 ребер зліва по паравертебральній та середній паховим лініям зі зміщенням кісткових фрагментів з утворенням підшкірної гематоми в області лівої половини грудної клітини, з послідуючим розвитком посттравматичного лівостороннього плевриту, які в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не були небезпечними для життя в момент їх ушкодження, але потягли за собою довготривалий розлад здоров`я, більш ніж 21 день. Також пішоходу ОСОБА_3 були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді множинних забоїв та саден в області тіла та кінцівок, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 18.4 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3 шляхом своєчасного застосування заходів гальмування керованого ним транспортного засобу.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема щодо винуватості ОСОБА_1 не потребують доказування, оскільки встановлені вироком суду, який набрав законної сили. Крім того, вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем «DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України стався наїзд на пішохода ОСОБА_3 та остання отримала тяжкі тілесні ушкодження. Цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки була застрахована у ПАТ СГ «ТАС».

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Закон № 1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Пунктами 9.2, 9.3 статті 9 Закону № 1961-IV встановлено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з цим судом встановлено, що ОСОБА_3 зверталася із цивільним позовом до ПАТ СГ «ТАС» у межах кримінального провадження. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 серпня 2019 року вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2019 року у відношенні щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , в частині вирішеного цивільного позову про стягнення з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 83 504,50 гривень , скасовано та призначено новий розгляд цивільного позову в порядку цивільного судочинства.

Частиною другою статті 127 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (частина перша статті 128 КПК України).

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої ДТП, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого статтею 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим статтею 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону № 1961-IV. Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IVрішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Потерпіла особа не зобов`язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

У системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

За обставинами цієї справи встановлено, що позивачка зверталася із цивільним позовом до ПАТ СГ «ТАС» у межах кримінального провадження. Пред`явлення цивільного позову потерпілим здійснено у межах строків звернення до страхової компанії, визначених Законом № 1961-IV

У цій справі факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер завданої шкоди встановлені у межах кримінального провадження за статтею 286 КК України. Тобто в цій конкретній справі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджало останньому з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Отже, наведене дає підстави зробити висновок, що звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к.

З урахуванням вищевикладеного, суд не приймає доводи страховика , що відсутні підстави для відшкодування завданої шкоди через те, що позивачка не зверталася до ПАТ СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Вирішуючи питання щодо розміру заподіяної матеріальної шкоди позивачу внаслідок ДТП, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено , що з причини заподіяння ОСОБА_3 з боку водія ОСОБА_1 тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, з 14.02.2018 року по 07.03.2018 року позивачка проходила стаціонарне лікування у відділенні травматології в Комунальній установі «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя». 14.02.2018 року ОСОБА_3 було проведено оперативне втручання.

З 28.03.2018 року по 14.04.2018 року ОСОБА_3 знов була госпіталізована до Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя». Під час знаходження на лікуванні, 29.03.2018 року ОСОБА_3 знов було проведено оперативне втручання, а саме: металоостеосинтез 3, 4, 5, 6, 7, 8 ребер зліва спицями ОСОБА_6 .

Крім того, з 29.08.2018 року ОСОБА_3 перебувала на лікуванні у Комунальній установі «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя».

Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров 'я, шкода пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров 'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Позивачкою надано достатні та допустимі докази щодо обґрунтованих витрат на придбання медичних препаратів , шприців, печаток, засобів гігієни та проведення медичних обстежень на загальну суму 32 853,96 гривень, що підтверджено листками лікарських призначень, наданими чеками , оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Суд не приймає доводи відповідача ПАТ СГ «ТАС» щодо необґрунтованості витрат на придбання частини медичних препаратів, оскільки згідно відповіді головного лікаря Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» ОСОБА_7 від 13.03.2019 року № 371/01-08 медичні препарати і медичні засоби, як «Контролок», « ІНФОРМАЦІЯ_1 », «Вентолін», «Орнигіл», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », «Доксициклін», «Серрата», «Остеогенон», «Тардиферон», «Гліцин», «Пірацетам», « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 », «Смарт Омега», «Кардонат», «Мікролакс», « ОСОБА_8 », «Нормолакт», «Есцитам», «Левасепт», «Маніт», а також повітряні фільтри «VEGA», інгалятор компресійний «MicrolifeNeb 200», медичні перчатки, пластир, зонд шлунковий були використанні за призначенням для поліпшення стану здоров`я ОСОБА_9 ..

Разом з тим, суд вважає, що оплата за договором добровільного медичного страхування № 07/03/64 від 27.08.2018 року в сумі 5600,00 гривень, а також наявні в чеках витрати на придбання пакетів на загальну суму 9,92 гривень, паперових рушників на суму 70,72 гривень та вологих серветок на суму 69,90 гривень не є обґрунтованими витратами в розумінні ч.1 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.

До того ж, внаслідок ДТП у позивача стався перелам 11, 12, 21, 22 зубів, які в подальшому вона вимушена була протезувати та лікувати, що встановлено випискою з медичної карти № НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_10 ..

Згідно актів виконаних робіт позивачем було витрачено на протезування та на лікування зубів 39 750,00 гривень та 4150,00 гривень , а загалом 44 900,00 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, з урахуванням доказів наданих сторонами, суд приходить до висновку, що з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 слід стягнути витрати на лікування та протезування в сумі 77 753 гривень 96 копійок.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача ПАТ СГ «ТАС» на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 3,4,11-13, 19, 263, 265 , 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування майнової та моральної шкоди , завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (місце знаходження м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на лікування та протезування в сумі 77 753 гривень 96 копійок , судовий збір у розмірі 777 гривень 53 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складений 18 березня 2020 року.

Суддя: О.Є. Жукова

16.03.2020