Постанова № 8828281, 19.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2010 р.           Справа № 2-а-5277/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової І.А.,

при секретарі судового засідання: Балан М.А.,

за участю:

представника позивача : Арустамян А.Е.

представника відповідача : Долиняного С.В.

предстаника третьої особи: Томчука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Вінницявтормет"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна податкова адміністрація у Вінницькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення

Обставнини справи:

Закрите акціонерне товариство "Вінницявтормет" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001322320/0 від 29.10.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки на підставі якого прийнято оскаржуване повідомлення - рішення не містить жодного фіксування та обґрунтування порушення позивачем пункту 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", адже витрати на придбання металобрухту у ПП "ВисотПромБуд" за своєю правовою природою є валовими витратами, оскільки придбання металобрухту здійснювалося для його подальшої реалізації, що свідчить про використання його у власній господарській діяльності. Висновок про завищення суми валових витрат ґрунтується виключно на припущеннях перевіряючого про "неможливість реального транспортування", а тому укладений між позивачем та ПП "ВисотПромБуд" правочин є нікчемним. Така позиція є необґрунтованою та безпідставною, оскільки перевіряючим не зазначено жодної підстави яка б свідчила про факт порушення позивачем публічного порядку.

Стосовно нарахування штрафних санкцій, то позивач вказує, що відповідачем нараховано 3431399 грн. недоїмки з податку на прибуток приватних підприємств та 3688015 грн. штрафних санкцій, тобто, розмір штрафних санкцій перевищує 100% суми недоїмки, що суперечить пункту 7.1.3. Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким передбачено, що штраф не може перевищувати 50% суми податкового зобов’язання.

Поданою 23 грудня 2009 року заявою позивачем збільшено позовні вимоги ( вх. № 20916), а саме: просить суд також скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001322320 від 11.12.2009 року, що прийняте за результатами розгляду первинної скарги.

Дана заява прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону не порушують нічиїх прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити адміністративний позов.

Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечували, зокрема, з тих підстав, що згідно відповіді УДАІ ГУ МВС України у Вінницькій області, транспортний засіб, яким здійснювалось перевезення металобрухту з державним номерним знаком 001-81 ВВ належить фізичній особі та є легковим автомобілем. Згідно ж технічної характеристики вантажопідйомність даного автомобіля становить 200 кг., в середньому за один рейс зазначеним транспортним засобом повинно бути перевезено 21063 кг відходів та брухту чорних металів, що є неможливим, а тому свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення перевезень вищезазначеної кількості відходів та брухту чорних металів. Крім того, на підставі протоколу № 261 засідання постійно діючої ліцензійної комісії з питань ліцензування заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, ліцензія ПП "Висотпромбуд" серії АВ №231602 на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів визнана недійсною, а відтак, позивач не мав права приймати металобрухт від ПП "Висотпромбуд", що і є порушенням публічного порядку.

В процесі розгляду справи, за клопотанням представника відповідача, в якості свідка було викликано головного державного податкового ревізора-інспектора відділу супроводження податкового аудиту великих платників податків та внутрішнього аудиту управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Вінницькій області Мельника Олега Вікторовича, який пояснив, що в ході перевірки було з’ясовано, що позивачу від ПП «Висотпромбуд»в 2008 році легковим автомобілем VOLKSWAGEN GOLF2 поставлявся металобрухт в середній вазі за одне перевезення - 21000 кг. Поставка такої маси металобрухту автомобілем VOLKSWAGEN GOLF2 не є можливою, оскільки згідно даних УДАІ ГУ УМВС України у Вінницькій області, вантажопідйомність даного автомобіля складає 200 кг. А тому, перевіряючі дійшли висновку, що реальність здійснення операцій не є можливою. Крім того, ліцензія постачальника металобрухту є недійсною. Зазначене стало підставою для висновку про нікчемність укладеного між ЗАТ «Вінницявтормед»та ПП «Висотпромбуд»правочину та, відповідно, про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат, витрати з придбання відходів та брухту.

Щодо нарахування пені, то свідок пояснив, що керувався положеннями Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно яких, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків, останній зобов’язаний сплатити штраф не більше 50% такої суми. Водночас, оскільки сума податкового зобов’язання є великим розміром, а тому, згідно Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача застосовано додатково штраф у розмірі 50% від суми недоплати.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі направлень №219 від 31.08.09 р. та №268/23 від 28.09.09 р. та згідно плану-графіку податковими ревізорами –інспекторами проведено планову виїзну перевірку суб’єкта господарювання ЗАТ “Вінницявтормет” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 30.06.09 р., за результатами якої складено акт № 207/23/00193068 від 16.10.09 р. (далі - акт перевірки).

В пункті 3.1.2 “Валові витрати” акту перевірки зазначені порушення, які виявлені в ході перевірки, а саме: на порушення пункту 1.32 статті 1 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємство включило до складу валових витрат Декларації з податку на прибуток за 2008 рік, поданої до ДПІ у м. Вінниці за вх. №299266 від 9.02.09 р., витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 15993974 грн., зокрема:

- підприємством віднесено до валових витрат, витрати з придбання відходів та брухту чорних металів, які не підтверджуються фактичною поставкою, у тому числі за :

- І квартал 2008 року у сумі - 3 947 279 грн.;

- ІІ квартал 2008 року у сумі - 5 728 918 грн.;

- ІІІ квартал 2008 року у сумі - 6 317 777 грн.

ЗАТ “Вінницявтормет” в перевіряємому періоді здійснювало придбання відходів та брухту чорних металів відповідно до Закону України "Про металобрухт".

За перевіряємий період основним постачальником ЗАТ “Вінницявтормет” відходів та брухту чорних металів є ПП “ВисотПромБуд”, м. Одеса, яке, відповідно до рішення суду, знято з податкового обліку 2.04.09 р. за № 7/362-08-5394. Крім того, на підставі звернення Одеської облдержадміністрації від 11.01.08 р. № 35, актів перевірок від 9.01.08 р., від 10.01.08 р. щодо незнаходження суб’єкта господарювання за адресою місцезнаходження, яка зазначена у бланку ліцензії відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, у зв’язку з не переоформленням ліцензії у визначений чинним законодавством термін відповідно до статті 16 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензія ПП “Висотпромбуд” серії АВ №231602 на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів, на підставі протоколу № 261 засідання постійно діючої ліцензійної комісії з питань ліцензування заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, створеної наказом Міністра промислової політики України від 17.01.08. р. № 32, є недійсною.

Під час проведення перевірки встановлено, що ПП “Висотпромбуд” здійснювало транспортування відходів та брухту чорних металів на пункти прийому металобрухту ЗАТ “Вінницявтормет” автомобільним транспортом. На кожну таку поставку складався акт приймання металів чорних (вторинних), в якому зазначено дата поставки, номерний знак транспортного засобу та кількість поставленого металобрухту.

В ході проведення перевірки було направлено запит до УДАІ ГУ УМВС України у Вінницькій області з метою встановлення марки, моделі, транспортного засобу з державним номерним знаком 001-81 ВВ.

Згідно до наданої відповіді, транспортний засіб з державним номерним знаком 001-81ВВ належить фізичній особі та є легковим автомобілем VOLKSWAGEN GOLF2, зареєстрованим Житомирським МРЕВ УДАІ. Повна маса даного автомобіля 1100 кг. Згідно технічної характеристики автомобіля його вантажопідйомність становить 200 кг.

При цьому, за період з 1.01.08 р. по 30.06.09 р. відповідно до актів приймання металів чорних (вторинних), даним транспортним засобом перевезено відходів та брухту чорних металів на Житомирську дільницю прийому металобрухту ЗАТ “Вінницявтормет” (договір поставки № 1481025 від 27.11.07 р.) в кількості 8382880 кг на загальну суму 15993974 грн. (в середньому за один рейс вищевказаним транспортним засобом перевезено 21063 кг).

Враховуючи вантажопідйомність автомобіля VOLKSWAGEN GOLF2, перевіряючі дійшли висновку про те, що реальне транспортування не є можливим. Таким чином, при перевірці не підтверджується реальність здійснення операцій, які економічно необхідні для виконання такого постачання, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Відповідно до статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Таким чином, керуючись нормами статей 208 ГК України, 215, 228 ЦК України та враховуючи встановлені перевіркою вищезазначені обставини, перевіряючі дійшли висновку про нікчемність правочину та завищення сум валових витрат у розмірі 15993974 грн.

А тому, у висновку до акті перевірку зазначено про порушення суб’єктом господарювання пункту 1.32 статті 1 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, статей 208, 215, 228 ЦК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в перевіряємому періоді на загальну суму 3431399 грн.

В подальшому, податковим органом прийнято податкове повідомленням –рішення № 001322320/0 від 29.10.09р. на суму податкового зобов’язання за основним платежем 3431399 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3688015 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення - рішенням його було оскаржено в адміністративному порядку та рішенням податкового органу № 26185/10/25-09/77 від 10.12.09 р. скаргу залишено без задоволення, а податкове рішення без змін. Водночас, прийнято друге податкове повідомлення –рішення № 0001322320/1 від 11.12.09 р., яким визначено суму податкового зобов’язання за основним платежем 3431399 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3688015 грн.

Аналізуючи викладені у акті перевірки обставини, суд дійшов висновку про те, що аргументуючи свій висновок щодо завищення суми валових витрат, податковий орган посилався, зокрема, на:

- зняття 2.04.09 р. з податкового обліку постачальника металобрухту ПП “Висотпомбуд”;

- недійсність ліцензії виданої ПП “Висотпомбуд” на заготівлю, переробку металобрухту;

- неможливість реального виконання транспортування (здійснення операцій), як наслідок - нікчемність правочину.

Проте, з такою позицією податкового органу суд не може погодитись, виходячи з наступного.

По -перше, відповідно до витягу з протоколу засідання постійно діючої ліцензійної комісії з питань ліцензування заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів (створеної наказом Міністра промислової політики України від 17.01.2008 р. № 32) № 261 від 29.01.2008 р., визнано недійсною ліцензію ПП “Висотпромбуд” серії АВ № 231602 на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, поставка металобрухту позивачу від ПП “Висотпромбуд” згідно актів приймання здійснювалась у період січень-вересень 2008 року (а.с.72-86).

Приписами статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено, що ліцензуванню підлягають певні види господарської діяльності: зокрема заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів (пункт 36 зазначеної норми).

Статтею 22 Закону встановлена відповідальність за порушення його вимог. Зокрема до суб’єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.

При цьому, ні вказаним Законом, ні Законом України "Про металобрухт" не встановлено будь-якої додаткової (крім зазначеної вище) відповідальності за здійснення діяльності без відповідної ліцензії, в тому числі й стягнення отриманих за таку діяльність коштів.

Разом з тим, положеннями статті 227 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Тобто такий правочин є оспорюваним.

Податковим органом не надано судове рішення, яким би було визнано договір укладений між ЗАТ “Вінницявтормет” та ПП “Висотпромбуд” про передачу у власність лому та відходів чорних металів, недійним.

Отже, посилання відповідача на недійсність ліцензії ПП "Висотпромбуд", як на одну з підстав, що слугувала прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом до уваги не беруться.

По - друге. Статтею 215 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обов’язкова ознака –специфічна мета –порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угоди.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового інспектора щодо визначення правочину як такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та, відповідно, щодо нікчемності правочину.

Разом з тим, слід зазначити й про наступне.

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем саме зазначеної норми Закону.

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1. пункту 11.2. статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, надані суду копії: договору від 27.11.2007 р., банківських виписок (на підтвердження проведеної оплати за отриманий металобрухт), реєстрів відвантажень свідчать про те, що позивачем було здійснено оплату отриманого від ПП “ВисотПромБуд” металобрухту, а відтак, формування валових витрат за рахунок придбання металобрухту у ПП “ВисотПромБуд” є обґрунтованим та таким, що відповідає Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Щодо зняття з податкового обліку ПП “Висотпромбуд”, то слід зазначити, що таке зняття, як зазначено в акті перевірки, відбулось в квітні 2009 року. Разом з тим, поставка металобрухту, згідно актів приймання, відбувалась, як вже зазначалось в 2008 році. А тому, ніяких наслідків зняття з податкового обліку постачальника- ПП “Висотпромбуд” в 2009 році для позивача в 2008 році не могло та не може тягнути.

Отже за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність висновку податкового органу щодо завищення позивачем суми валових витрат та, відповідно, безпідставність нарахування суми податкового зобов’язання за основним платежем у розмірі 3431399 грн. та штрафної санкції.

З аналогічних підстав є необґрунтованим прийняття податкового повідомлення-рішення № №0001322320/1 від 11.12.09 р.

Крім того, суд вважає зазначити й про наступне.

Згідно пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 року №29, зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.12.1996 року за №723/1748 (надалі –Положення № 29), у разі скасування раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу вважаються відкликаними податкові повідомлення або податкові вимоги з дня прийняття рішення про скасування суми податкового зобов'язання або податкового боргу.

У разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Згідно абзацу другого пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758 (надалі –Порядок № 253), після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та:

а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним;

б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

Розділом 6 даного Порядку передбачені вичерпні підстави відкликання податкових повідомлень. Даним розділом не передбачено відкликання податкових повідомлень, а отже і надіслання нових податкових повідомлень, у разі залишення без змін раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження.

Таким чином, попереднє податкове повідомлення вважається відкликаним, а платнику податків надсилається нове податкове повідомлення лише у разі зміни раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження в сторону їх зменшення.           

Відповідач - ДПІ у м. Вінниці залишило скаргу позивача без задоволення, а податкове повідомлення - рішення №0001322320/0 від 29.10.2009 року - без змін.

А тому суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для направлення позивачу нового податкового повідомлення-рішення №0001322320/1 від 11.12.09 р.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини обґрунтованого включення до складу валових витрат, витрати на придбання відходів та брухту чорних металів, отриманих ЗАТ «Вінницявтормед»від ПП «Висотпомбуд»не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки позивачем, сплачено 3,40 грн. судового збору, а тому дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0001322320/0 від 29.10.2009 року та №0001322320/1 від 11.12.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства "Вінницявтормет" (вул. К.Маркса, 11, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 00193068) 3,40 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 24.03.10

Суддя          Воробйова Інна Анатоліївна

19.03.2010