Постанова № 8828262, 18.02.2010, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-а-1126/10

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 лютого 2010 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Мазур О.В.

За участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька про визнання дій відповідача протиправними, зобовязання відповідача до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом ІІ групи, перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в Будьоннівському районі міста Донецька, де отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок призначеної пенсії по ІІ групі інвалідності з 01.04.2009 року. Відповідач у такому перерахунку позивачеві відмовив. Позивач вважає, що розмір пенсії, яка йому на цей час виплачується, не відповідає нормам зазначених законів, оскільки є меншою за відповідні кратні розміри прожиткового мінімуму. Позивач вважає дії УПФУ протиправними та просить:

- визнати протиправними дії відповідача по відмові в перерахунку призначеної пенсії;

- зобовязати відповідача здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії згідно вимог ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.04.2009 року.

Позивач ОСОБА_2, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився. Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються.

Відповідач УПФУ в Будьоннівському районі міста Донецька, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду письмове клопотання, згідно якого просить справу розглянути без участі свого представника та письмові заперечення проти позовних вимог. Заперечення зводяться до того, що розмір пенсії, яка виплачується позивачеві, відповідає чинному законодавству. За ухвалою суду справа розглянута за відсутності представника відповідача.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини:

Постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька у справі адміністративної юрисдикції № 2-а-667/09 від 23.11.2009 року, яка набрала законної сили (а.с. 20-21), встановлено, що позивач ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на пенсійному обліку як одержувач пенсії в УПФУ в Будьоннівському районі міста Донецька, має ІІ групу інвалідності. Встановлене право позивача відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” на отримання основної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Цією ж постановою визнані протиправними дії УПФУ в м. Будьоннівському районі міста Донецька щодо нарахування ОСОБА_2 пенсії (основної та додаткової) по 01 квітня 2009 року та зобовязано УПФУ в Будьоннівському районі міста Донецька здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії по ІІ групі інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Згідно копії листа (а.с. 7-8) та довідки відповідача (а.с. 19), УПФУ в м. Будьоннівському районі міста Донецька здійснило позивачу перерахунок пенсії та основний розмір пенсії до 01.04.2009 року склав 3984 гривень, додаткової - 373,50 гривень. З 01.04.2009 року основний розмір пенсії був зменшений до 2215,44 гривень, що є меншим за вісім мінімальних пенсій за віком. Розмір основної пенсії залишається незмінним і на час розгляду справи в суді. Розмір додаткової пенсії у цей же період склав: з 01.04.2009 року - 99,6 гривень, з 01.11.2009 року - 114,6 гривень, що є меншим за 75 % мінімальної пенсії за віком.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у виді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 зазначеного Закону (в редакції, чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоровю, в розмірах:

інвалідам ІІ групи 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

Згідно ч. 4 ст. 54 зазначеного Закону (ч.ч. 3, 4 в редакції чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по II групі інвалідності- 8 мінімальних пенсій за віком;

Згідно ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, повязаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно ч. 3 ст. 67 зазначеного закону (в редакції чинній з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року), у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сімям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться … непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня- 470 гривень, з 1 квітня- 481 гривня, з 1 липня- 482 гривні, з 1 жовтня- 498 гривень.

Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Згідно ст. 2 Закону України ?ро встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 листопада 2009 року- 573 гривні, з 1 січня 2010 року- 695 гривень, з 1 квітня 706 гривень, з 1 липня- 709 гривень, з 1 жовтня- 723 гривні, з 1 грудня 734 гривні.

Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачеві в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, суд виходить з того, що починаючи з 01 квітня 2009 року було чинним закріплене ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року право позивача як особи, якій встановлено ІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, на отримання державної пенсії у розмірі не меншому за 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак в зазначений період відповідачем нарахування та виплата вказаних державної та додаткової пенсії здійснювалися у меншому розмірі. Таким чином, відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У звязку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). За наведених обставин, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачеві пенсії діяв всупереч приписам ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, такі дії відповідача є протиправними, порушене право позивача підлягає судовому захисту і позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кечко проти України” (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, абз. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька про визнання дій відповідача протиправними, зобовязання відповідача до вчинення певних дій задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю за період з 01.04.2009 року такими, що не відповідають ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28.02.1991 року - протиправними.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька ( 83030, м. Донецьк, вул. Октября, б. 16, код ЄДРПОУ 21956079 ) здійснити ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1, перерахунок та виплату за період з 01.04.2009 року:

- державної пенсії згідно ст.ст. 54 ч. 4, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

- додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, згідно ст.ст. 50, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складений 18 лютого 2010 року.

Головуючий :