Вирок № 88282329, 17.03.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/5163/19

Провадження № 1-кп/265/226/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді - Вайновського А.М., за участю секретаря судового засідання Злидіної Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Маріуполя Донецької області, громадянки України, з середньою освітою, домогосподарки, маючої на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_2 , 2014 року народження та ОСОБА_3 , 2011 року народження, не заміжньої, раніш не судимої, яка мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Крамчанінова А.І., потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника — адвоката Бережної М.І.,

ВСТАНОВИВ

05 травня 2019 року приблизно о 20:30 годині ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , в ході сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, що в подальшому переросла в бійку з раніш знайомим - ОСОБА_4 , переслідуючи мету спричинення тяжких тілесних ушкоджень, утримуючи у правій руці ніж, стоячи біля потерпілого умисно завдала останньому один удар ножем в область тулуба, в грудну клітину, зліва чим спричинила ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва в плевральну порожнину зліва з поранення лівої легені, що ускладнилося відкритим пневмогемотораксом, підшкірною емфіземою, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ст.121 ч.1 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.

На підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченою злочину свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст. 94 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вказала, що обвинувачення їй зрозуміле, вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України визнала повністю, вказала що 05 травня 2019 року приблизно о 20:30 у неї зі знайомим ОСОБА_4 , який завітав до неї без запрошення та перебував у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязнених стосунків виник конфлікт, який переріс в бійку під час якої вони один одному наносили удари долонями по тулубу та обличчю, раптово вона втратила контроль над ситуацією та побігла на кухню своєї квартири, взяла в праву руку ніж з метою нанесення тілесних ушкоджень, в якийсь момент бійки, яка продовжувалась вона махнула в бік потерпілого ножем тим самим завдала в область грудної клітини, зліва удар, в цей момент не думала що зможе серйозно поранити ОСОБА_4 і тільки згодом зрозуміла всю важкість поранення, що нанесла йому ножем. В скоєному розкраюється, примирилась з потерпілим, просила суворо не наказувати.

Допитаний у судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_4 пояснив, що з обвинуваченою ОСОБА_1 на той час мали тісни стосунки. Повністю підтримав описані обвинуваченою обставини за яких він отримав тілесні ушкодження. Дійсно, в травні 2019 року під час сварки яка переросла в бійку ОСОБА_1 схопивши ніж нанесла йому один удар в область грудної клітини, зліва. Вважає себе також дещо винним в тому що сталося оскільки цього дня ОСОБА_1 не давала згоду на його візит до неї, але він вживши алкогольні напої таки вирішив піти до неї в гості. На теперішній час вони фактично примирились але стосунки не підтримують, він не наполягає на суворій мірі покарання для неї.

Згідно висновку судово-медичного експерта №342 від 27 травня 2019 року, на підставі вивчених медичних документів ОСОБА_4 тілесні ушкодження, виявлені у нього при зверненні по медичну допомогу: проникаюче колото-різана рана грудної клітини зліва в плевральну порожнину зліва з пораненням лівої легені, що ускладнилася відкритим пневмоторексом (в плевральній порожнині до 150 мл крові зі згустками), підшкірною емфіземою, утворилися в результаті однієї дії колюче-ріжочого предмета, яким міг бути клинок ножа, можливо в зазначений термін, при описаних обставинах в ухвалі суду, і по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як не безпечних для життя в момент спричинення. Враховуючи характер та локалізацію ушкоджень, потерпілий міг бути обгорнений передньою поверхнею тіла до травмуючого предмета. Вищезазначені тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні з положення стоячи або натиканні з приданням сили тиску на гострий предмет.

В ході досудового розслідування 11 липня 2019 в період часу з 11:35 до 11:55 години за участю ОСОБА_1 проводився слідчий експеримент, в ході якого остання на місці події вказала, що 05.05.2019 року приблизно о 20:30 вона будучи вдома, під час сварки яка перейшла в бійку з ОСОБА_4 , знаходячись в положенні стоячи, один до одного обличчям, завдала один удар ножем який тримала у правій руці. Після цього будь яких інших ударів не наносила.

Згідно висновку судово-медичного експерта №441 від 06 липня 2019 року тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_4 у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва, поранення лівої легені, могли бути спричинені при обставиних зазначених підозрюваною ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту від 11 липня 2019 року

Обставини, що здобуті під час проведення вказаної слідчої дії цілком узгоджуються та доповнюється іншими доказами наданими з боку прокурора на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та дослідженими безпосередньо судом: протоколом огляду місця події від 05.05.2019 року яким виявлені ознаки вчинення злочину та вилучено знаряддя злочину — ніж яким було завдано удар потерпілому ОСОБА_4 ; протоколом огляду одягу потерпілого від 05.05.2019 року, яким виявлено характерні пошкодження тканині; висновком судово-медичної експертизи №266 від 07.05.2019 року яким встановлено наявність тілесних ушкоджень у обвинуваченої ОСОБА_1 цілком характерні для самозахисту та повністю відповідають механізму що описані як потерпілим так обвинуваченою у судовому засіданні.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом

Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні небезпечному для життя в момент заподіяння.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд виходить з того, що відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації – покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Так, ОСОБА_1 раніш не судима, має постійне місце проживання та задовільні характеристики, на диспансерних обліках не перебуває, не працюю, примирилась з потерпілим, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Обставиною, що обтяжує покарання, судом не встановлені.

Згідно висновку досудової доповіді органу пробації щодо обвинуваченої ОСОБА_1 ризики вчинення нею повторного кримінального правопорушення та ризики небезпеки для суспільства з її боку оцінюється як середні, відповідно. Орган пробації вважає що виправлення ОСОБА_1 цілком можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк.

За таких даних суд вважає, що обвинуваченій необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону, ближче до нижчої межі передбаченої законом.

Враховуючи особу винної, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, а також те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, примирилась з потерпілим, суд вважає можливим звільнити її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Прокурором в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування потерпілого в сумі 5646.20 гривень. Обвинувачена ОСОБА_1 позовні вимоги визнала у повному обсязі.

На підставі положень ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, а тому на думку суду позовні вимоги підлягають задоволенню.

Строк дії обраного стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту сплинув та не продовжувався.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази: спортивна кофта, футболка, спортивні штани, кросівки, що належать потерпілому ОСОБА_4 підлягають поверненню останньому; кухонний ніж, змив речовини бурого кольору — необхідно знищити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ

ОСОБА_1 визнати винуватою у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з відбуванням у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

На підставі ст.75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 (один) рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені судом обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати засуджену ОСОБА_1 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.

Цивільний позов прокурора задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Маріупольської міської ради витрати на лікування потерпілого від злочину в сумі 5646 гривень 20 копійок, які перераховувати на реквізити: р/р 31410544700053, код платежу 24060300, одержувач – місцевий бюджет Лівобережний район, ЗКПО 37989721, банк ГУ ДКСУ в місті Маріуполі Донецької області, МФО 834016, призначення платежу – відшкодування у місцевий бюджет коштів за лікування потерпілого.

Речові докази: спортивну кофту, футболку, спортивні штани, кросівки повернути ОСОБА_4 ; кухонний ніж, змив речовини бурого кольору — знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, - в той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя