Рішення № 88282079, 17.03.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/14161/19

Провадження №2/263/515/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 березня 2020 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Налісної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 20 вересня 2019 року надійшла позовна заява Маріупольського міського центру зайнятості, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 незаконно одержані ним грошові кошти у сумі 2134,19 грн. та судові витрати.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідач 12 лютого 2018 року звернувся до Маріупольського міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного, на підставі якої з 12 лютого 2018 року йому наданий такий статус та ознайомлено останнього під підпис з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного, передбаченими Законом України «Про зайнятість населення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Наказом від 19 лютого 2018 року відповідачу призначено допомогу по безробіттю з 19 лютого 2018 року по 13 лютого 2019 року та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 19 лютого 2018 року. Разом із тим, під час перебування відповідача на обліку у якості безробітного відповідач знаходився у трудових відносинах із ТОВ «Полібуд Центр» з 22 січня 2019 року, внаслідок чого набув зайнятість та на порушення своїх обов`язків не повідомив позивача про факт працевлаштування, що є підставою для стягнення суми отриманої ним допомоги по безробіттю. Наказом від 14 лютого 2019 року відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю з 14 лютого 2020 року. 21 лютого 2019 року припинено реєстрацію відповідача як безробітного. На запит Маріупольського міського центру зайнятості фахівцями Солонянської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості (за місцем реєстрації роботодавця) проведено перевірку достовірності факту перебування у трудових відносинах та отримання доходу відповідачем у ТОВ «Полібуд Центр» відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62. За результатами перевірки складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 15 травня 2019 року № 7 та встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Полібуд Центр» з 22 січня 2019 року та звільнений 27 лютого 2019 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Факт працевлаштування відповідача підтверджується наказом ТОВ «Полібуд Центр» від 22 січня 2019 року № 25/К про прийняття ОСОБА_1 з 22 січня 2019 року на посаду робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків з окладом 4200 грн., про що відповідач був зобов`язаний повідомити Маріупольський міський центр зайнятості, але не повідомив. З моменту прийняття на роботу до ТОВ «Полібуд Центр» 22 січня 2019 року відповідач втратив право на отримання допомоги по безробіттю, оскільки не перебував у стані безробіття. У зв`язку з чим, керуючись ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. ст. 44, 45 Закону України «Про зайнятість населення», позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не скористався своїм правом та відзив на позов на адресу суду не направив.

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 жовтня 2019 року вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 17 березня 2020 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій вона заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлено, що 12 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського міського центру зайнятості із заявами про надання йому статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю. У вказаній заяві відповідач зазначав, що не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, утому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Наведене підтвердив власноручним підписом.

Також у заяві ОСОБА_1 про надання статусу безробітного зазначено про обізнаність про права та обов`язкт зареєстрованого безробітного, що визначені Законом України «Про зайнятість населення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

З витягу з наказів Маріупольського міського центру зайнятості про прийняття рішень відносно ОСОБА_1 вбачається, що наказом Маріупольського міського центру зайнятості від 12 лютого 2018 року ОСОБА_1 наданий статус безробітного; наказом від 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю з 19 лютого 2018 року по 13 лютого 2019 року та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 19 лютого 2018 року; наказом від 14 лютого 2019 року припинено виплату допомоги по безробіттю: наказом від 21 лютого 2019 року припинено реєстрацію безробітного, у зв`язку з поданням заяви про припинення реєстрації з 21 лютого 2019 року; наказом від 05 червня 2019 року прийняте рішення про повернення виплати з 22 січня 2019 року по 20 лютого 2019 року у розмірі 2134,19 грн.

Солонянською районною філією Дніпропетровського обласного центру зайнятості 15 травня 2019 року складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 7 та встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Полібуд Центр» з 22 січня 2019 року та звільнений 27 лютого 2019 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Наказом ТОВ «Полібуд Центр» від 22 січня 2019 року № 25 ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 22 січня 2019 року на посаду робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків з окладом 4200 грн.

Наказом ТОВ «Полібуд Центр» від 27 лютого 2019 року № 32/К ОСОБА_1 звільнено з посади робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Відповідно до довідки від 05 червня 2019 року, виданої Маріупольським міським центром зайнятості, ОСОБА_1 був зареєстрований як безробітний з 12 лютого 2018 року по 21 лютого 2019 року, сума доходу останнього за указаний період становить 2134,19 грн.

Листом Маріупольського міського центру зайнятості від 05 червня 2019 року № 10/2556/06-16/19 повідомлено ОСОБА_1 про необхідність повернення виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 2134,19 грн.

Відомості щодо добровільного повернення відповідачем сплаченої допомоги у матеріалах справи відсутні.

Предметом спору є сума у розмірі 2134,19 грн., яку позивач вважає такою, що переплатив за період з 22 січня 2019 року по 21 лютого 2019 року, у зв`язку із працевлаштуванням відповідача.

Мотиви суду.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Згідно із частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховані судом при ухваленні рішення.

Ураховуючи наведене, добросовісність безробітного полягає у своєчасному повідомленні Державної служби зайнятості України, в особі відповідного районного центру, про втрату ним права на отримання допомоги по безробіттю.

Судом установлено, що відповідач отримував допомогу по безробіттю за період з 19 лютого 2018 року по 21 лютого 2019 року та у цей період з 22 січня 2019 року працевлаштувався до ТОВ «Полібуд Центр», про що не повідомив центр зайнятості, внаслідок чого відбулася безпідставна виплата забезпечення, що свідчить про недобросовісність з боку відповідача.

Позивач подав заяву про припинення реєстрації як безробітного до Маріупольському міському центру зайнятості лише після спливу майже місяця після його працевлаштування до ТОВ «Полібуд Центр».

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за січень 2019 року ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 1016,21 грн., за лютий – 1117,98 грн.

Отже, неповідомлення відповідачем про його працевлаштування, тобто про обставину, яка не дає йому право для визнання його безробітним свідчить про невиконання ним своїх обов`язків та відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення за період з моменту його працевлаштування, тобто з 22 січня 2019 року.

З огляду на викладене, вимоги підлягають задоволенню, з підстав, які зазначені у позові.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

У справі судовими витратами є сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1921 грн., який пов`язаний із розглядом справи, відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про судовий збір», зокрема щодо розміру його сплати при подачі позову, тому з урахуванням висновку суду про задоволення позову, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. ст. 44, 45 Закону України «Про зайнятість населення», ст. ст. 12, 13, 141, 206, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольського міського центру зайнятості 2134,19 грн. безпідставно виплачену матеріальну допомогу по безробіттю за період з 22 січня 2019 року по 14 лютого 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольського міського центру зайнятості судовий збір у розмірі 1921 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Маріупольський міський центр зайнятості, юридична адреса: пр. Металургів, 84б, м. Маріуполь, Донецька область, ЄДРПОУ 24815706, тел. (0629) 34-66-12;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Музика