Рішення № 88281601, 18.03.2020, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/9082/19

Провадження № 2/946/7/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

за участю секретаря - Тюміної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами, якими (з урахуванням уточнень) просить суд: визнати за нею, ОСОБА_1 , право на безкоштовну приватизацію квартири за адресою - АДРЕСА_1 ; зобов`язати виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області прийняти рішення про передачу у власність ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку приватизації. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 17.11.2010 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Весь час спільного проживання з чоловіком вони були зареєстровані в АДРЕСА_1 . Договір найму житла за зазначеною адресою перереєстрований рішенням міського голови №572 від 21.12.2009 року з ОСОБА_2 , після смерті його матері ОСОБА_3 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка договір найму житла перереєстровано рішенням міського голови №265 від 24.06.2014 року на неї, ОСОБА_1 . На даний час іншого житла вона не має, а квартира не приватизована та знаходиться на балансі Ізмаїльської міської ради. З метою приватизації квартири АДРЕСА_1 , вона звернулася до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, та їй було відмовлено у приватизації займаної квартири, у зв`язку з ненаданням ордеру на займане житлове приміщення. Ордер видавався на ім`я ОСОБА_3 , але з часом ордер не зберігся. КУ «Ізмаїльський архів» її було повідомлено, що будь яких відомостей щодо обміну квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відсутні. Вважає зазначене рішення відповідача таким, що порушує її право на безоплатне одержання у приватну власність займаного житла, оскільки вона на законних підставах користуються квартирою, зареєстрована за її адресою, до теперішнього часу не використала своє право на безкоштовну передачу житла, у зв`язку з чим має право на приватизацію вказаної квартири.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, якою підтримала позовні вимоги, просила розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, надав до суду письмове клопотання заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що розпорядженнямІзмаїльського міського голови за №572 від 21.12.2009 року, у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , договір найму на кв. АДРЕСА_1 переоформлено на сина ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.11.2010 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були подружжям.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 02.06.2014 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розпорядженням Ізмаїльського міського голови за №265 від 24.06.2014 року, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , договір найму на кв. АДРЕСА_1 переоформлено на дружину ОСОБА_1 .

Згідно довідки комунального підприємства Ізмаїльської міської ради «Житсервіс» №676 від 15.08.2019 року, ОСОБА_1 зареєстрована та є наймачем квартири АДРЕСА_1 .

15.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради із заявою про передачу їй у власність квартири АДРЕСА_1 .

16.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Ізмаїльського міського голови з заявою про надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 без ордеру.

Листом №Ч-1144 від 09.09.2019р. ОСОБА_1 було відмовлено у передачі у власність вказаної квартири, у зв`язку з тим, що ним в порушення п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян, не був наданий ордер на квартиру.

Згідно інформації КУ Ізмаїльської міської ради «Ізмаїльський архів» за №6-ч від 17.09.2019 року, у документах виконкому Ізмаїльської міської ради трудівників за 1957-1964р.р. відомості про обмін квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відсутні.

Згідно листа Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради за №365/03-02 від 03.03.2020 року копія ордеру на квартиру АДРЕСА_1 відсутня.

Згідно листа КП «Ізмаїльське МБТІ» № від 2020р. власником об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано Місцеву раду на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих №839 від 13.12.1949р., зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за №50б/289 від 01.04.2005р.

Право на приватизацію квартир з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Відповідно до листа ПАТ «Державний ощадний банк України» ТВБВ №10015/0456 філії - Одеського обласного управління від 14.08.2019р. ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , житлові чеки не отримувала та власним правом на них в м. Ізмаїлі не користувалася.

Отримати копію ордеру на квартиру неможливо, так як оригінал ордеру видавався в одному екземплярі та на даний час не зберігся.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року N 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду".

У Рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року 15-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 5статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (справа про безоплатну приватизацію житла), у пункті 3.1. зазначається, що Україна є соціальною, правовою державою, в якій найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека; зміст і спрямованість діяльності держави в соціальній сфері визначають права і свободи людини та їх гарантії (статті1,3 Конституції України). Одним із конституційних прав громадян є право на житло. Гарантіями здійснення цього права є обов`язок створення державою умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду; надання державою та органами місцевого самоврядування відповідно до закону житла безоплатно або за доступну плату(частини перша, друга статті 47 Основного Закону України).

Згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

До об`єктів приватизації, належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків.

Згідно статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно частини 1 статті 8 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, держаними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Зазначене положення закріплене в пункті 13 Положення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396.

Згідно статті 15 Житлового кодексу УРСР, виконавчі комітети рад у межах і в порядку, встановленому цим кодексом та іншими актами законодавства України здійснюють управління житловим фондом місцевих рад, приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірні правовідносини цей перелік не розповсюджується.

Частиною 1 статті 61 ЖК Української РСР передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Вина позивача у тому, що ордер на вселення до квартири не зберігся - відсутня.

Відповідно до п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Згідно до змісту ч. 3 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду " (надалі - Закон), передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання зави громадянина.

При цьому частина 10 наведеної статті зазначає, що органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків - пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Тобто, перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Обов`язок щодо документального оформлення рішення про надання житла (квартири) та видачі ордера на житло, згідно ст. 58 ЖК УРСР покладається на виконавчий комітет відповідної ради, як органу місцевого самоврядування. Крім того, за положеннями ст. 30 ЖК УРСР державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду здійснюється Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами.

Суд також враховує, що квартира є житлом позивача, а втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 2 грудня 2010 р. у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України"; заява №30856/03).

Суд звертає увагу на те, що судом не вирішується питання щодо надання квартири позивачу, так як квартира вже фактично надана і перебуває у користуванні позивача, позивач постійно проживає у квартирі, у зв`язку з чим, вважає, що позивача не може бути дискриміновано по відношенню до інших громадян, які приватизували житлові помешкання, у яких вони постійно проживали. Заборона дискримінації, в тому числі і щодо житлових прав гарантована ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст.ст.1, 2, 4, 5, 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду", не містить вимогу, що для приватизації квартири обов`язково повинен бути наданий ордер та що ненадання ордеру є підставою для відмови у приватизації квартири.

Таким чином, суд вважає, що ордер на заселення ОСОБА_3 в квартиру за адресою - АДРЕСА_1 не був в судовому порядку визнаним недійсним, відповідач не спростував факту видачі ордера та законного заселення позивача у квартиру, не прийняв вмотивованого рішення щодо відмови у визнанні позивача наймачем квартири, а тому не мав законних прав відмовляти у приватизації.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр.Суворова, 62, Код ЄДРПОУ 26569223) про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на безкоштовну приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області усунути перешкоди в реалізації ОСОБА_1 права на приватизацію житла - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: А.С.Адамов