Постанова № 8828123, 05.02.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2010 р.           Справа № 2-а-5229/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

Суддів: Курко Олега Петровича

Поліщук Ірини Миколаївни

при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні

за участю представників сторін:

прокурора: не зявився

позивача : Романюк К.О.- представник за довіреністю

відповідачів : Богачик П.П., Томчук А.В., Боценко Д.І., Ріпа Л.В. - представники за довіреностями

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Екатерина"

до: Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області, прокуратури Вінницької області

про: стягнення бюджетної заборгованості

ВСТАНОВИВ :

В грудні 2009 року приватне підприємство “Екатерина” звернулось до суду з позовом до Тростянецької об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області, управління Державного казначейства України у м.Ладижині про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно декларацій позивача з податку на додану вартість за період: червень, липень, серпень, вересень 2007 року; лютий, березень, квітень, червень, липень, вересень, жовтень 2008 року різниці між сумами податкових зобов’язань та податкових кредитів склали від’ємне значення на суму 1653200 грн., яка на думку позивача підлягає відшкодуванню з бюджету

З тих підстав, що сума до відшкодування становить більше ніж 100000 грн., відповідачем було проведено позапланову перевірку за результатами якої складено акт перевірки та прийнято податкові повідомлення-рішення, якими вказані у декларації суми визначено як завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість. Окрім того даними рішеннями було позивачу нараховано штрафні санкції. Дані обставини стали підставою для звернення ПП «Екатерина» до суду з даним позовом.

З огляду на вищевикладене, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000522355/0 від 20.11.2009 року, №0000532355/0 від 20.11.2009 року, а також зобов’язати Тростянецьку ОДПІ надати висновок Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1635200,00 гривень.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги, які остаточно

виклав у заяві від 29.01.2010 року та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тростянецької об’єднаної державної податкової інспекції №0000522355/0, №0000532355/0 від 20.11.2009 року та №0000542355/0 від 14 грудня 2009 року, а також стягнути з Державного бюджету України 1925046,00 гривень бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Окрім того, позивач у вказаній заяві просив залишити без розгляду позовні вимоги в частині зобов’язання Тростянецької об’єднаної державної податкової інспекції надати висновок Головному управлінню державного казначейства України у Вінницькій області про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на рахунок приватного підприємства “Екатерина” в сумі 1635 200 грн. та 271 845,36 грн. Ухвалою суду від 29.01.2010 року позовні вимоги позивача у зазначеній частині залишено без розгляду

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити, пояснюючи обставинами викладеними у позовній заяві. Окремо представник обґрунтував заяву про збільшення позовних вимог, зокрема зазначив, що до декларації по ПДВ подавались уточнюючі розрахунки, внаслідок чого її від’ємне значення було збільшено і в загальній сумі становить 2805908,00 грн.. Щодо окремих частин суми податковим органом було проведено повторну перевірку, внаслідок якою складено акт та винесено податкове повідомлення-рішення, яке є протиправним та підлягає скасуванню з тих же підстав що і попередні.

Представники Тростянецької об’єднаної державної податкової інспекції позов не визнали, посилаючись на письмові заперечення, в яких зазначено, що причиною виникнення від’ємного значення по податку на додану вартість є імпорт автомобілів з Німеччини, які реалізовуються на території України за цінами значно нижчими, чим зазначені у ввізних митних деклараціях. Відповідач в своїх запереченнях стверджує, що позивачем в порушення підпунктів 7.7.1 та 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 1653200,00 гривень та в порушення пункту 4.1. статті 4 вказаного Закону занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, не надавши підтверджуючих документів, фактично сплаченої суми до бюджету, що і стало підставою для винесення податкових повідомлень-рішень №0000522355/0 та №0000532355/0 від 20.11.2009 року. Таким чином, Тростянецька ОДПІ аналізуючи причини формування від’ємного значення по ПДВ та враховуючи господарські операції позивача, вбачає навмисне здійснення ним діяльності з метою вилучення коштів із Державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ.

Представники Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області в судовому засіданні також позов не визнали та зауважили, що ГУДКУ у Вінницькій області не наділено повноваженнями щодо здійснення контролю за нарахуванням та справлянням податків і зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Також, на даний час, до ГУДКУ у Вінницькій області не надходило жодного висновку податкового органу щодо відшкодування позивачеві зазначених сум податку на додану вартість, а тому підстави для відшкодування відсутні. Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що він є самостійною юридичною особою, самостійно несе відповідальність за своїми зобов’язаннями, жодних порушень прав і інтересів позивача не допускало.

За письмовою заявою в порядку ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі допущено прокуратуру Вінницької області, яка підтримала позицію Вінницької митниці та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши надані по справі докази, суд встановив наступне.

Приватне підприємство “Екатерина” 19.08.1998 року зареєстровано Тростянецькою районною державною адміністрацією (свідоцтво № 218). Позивача також зареєстровано як платника ПДВ(свідоцтво № 01623299 від 27.06.1997 року).

Відповідно до п.п.7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.п.7.7.6 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний          банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за період: червень, липень, серпень, вересень 2007 року; лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2008 року бюджетна заборгованість перед позивачем по ПДВ становить1653200,00 гривень.

Загальна сума заявленої до відшкодування суми податкового кредиту із врахуванням уточнюючих розрахунків до декларації становить 1925 046,00 гривень.

Подання платником податку декларації з від’ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч гривень є підставою для проведення позапланової перевірки, що встановлено підпунктом 9 пункту статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ від 04.12.1990 року.

Керуючись наведеною нормою та враховуючи від’ємне значення декларації позивача з податку на додану вартість, Тростянецька ОДПІ здійснила позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами якої складено Акт №386/23-20090761 від 20.11.2009 року. В висновках даного акту, Тростянецька ОДПІ вказує на завищення позивачем заявленої в декларації суми бюджетного відшкодування (1653200,00 грн.) в порушення п.п.7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також податковий орган вказує на заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 62621,00 грн. в порушення п.п.4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Свою позицію Тростянецька ОДПІ обґрунтовує тим, що позивачем допущено заниження задекларованих показників, які оподатковуються за ставкою 20%, чим порушено вимоги п.4.3 статті 4 Закону, якими визначено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації.

На думку відповідача, приватне підприємство «Екатерина» систематично продавало автомобілі за ціною значно нижчої від ціни вказаній у митній декларації.

У письмових запереченнях відповідач посилається також на однорідність порядку визначення митної вартості у митному законодавстві та звичайних цін у податковому законодавстві, посилаючись при цьому на п.13 Указу Президента України «Про деякі заходи врегулювання підприємницької діяльності», ст.268 Митного кодексу України та підпунктів 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи з наведеного, на підставі акту перевірки від 20.11.2009 року №386/23-20090761 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000522355/0 та №0000532355/0 від 20.11.2009 року.

Окрім того, з тих же підстав, Тростянецькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача за результатами якої складено Акт №403/23-20090761 від 11.12.2009 року, який в свою чергу став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000522355/0 від 20.11.2009 року.

Оскаржуючи зазначені вище податкові повідомлення-рішення, позивач вказує на помилковість тверджень Тростянецької ОДПІ щодо необхідності в даному випадку застосування п.1.20.5 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким зазначається, що у разі, коли ціни на товари підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Принцип такого державного регулювання податковий орган вбачає в п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд оцінюючи таку позицію приватного підприємства «Екатерина», вважає її обґрунтованої з огляду на наступне.

Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону України «Про ціни і ціноутворення» та інших актів законодавства, які видаються відповідно до нього.

Зокрема, статтею 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін (тарифів). Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи за змістом ст.9 цього Закону встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. У відповідності до ст.11 вказаного вище Закону регулювання внутрішнього ціноутворення на експортну та імпортну продукцію (послуги) визначається Кабінетом Міністрів України.

На даний момент не існує жодного рішення будь-якого державного органу України або Кабінету Міністрів України про встановлення фіксованих або регульованих цін на імпортні автомобілі, що були у вжитку, що вказує на те, що ціни на імпортні автомобілі, що були у вжитку не підлягають державному регулюванню.

Таким чином, як встановлено судом, відповідачем було невірно застосовано п. 1.20.5 ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, застосовується тільки для нарахування податків та зборів і тільки під час перетину митного кордону України.

Митна вартість - це розрахована за спеціальними правилами вартість товару у момент перетину митного кордону України, а звичайна ціна відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначається для встановлення та обґрунтування можливої ціни продажу товарів у конкретних умовах здійснення господарської діяльності і правила її визначення передбачені п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а не Митним кодексом України. Митна вартість не може застосовуватись в даному випадку як звичайна ціна, оскільки дані товари не продаються в Україні за такою ціною і відповідачем не наведено належних доказів на підтвердження зворотнього. Митну вартість можна вважати звичайною ціною імпортного товару лише у період його розмитнення і лише для нарахування податків під час розмитнення. Під час продажу імпортного товару на території України звичайну ціну приймають на рівні, визначеному п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і митна вартість в цьому випадку не має жодного значення. Продаж імпортних товарів на території України здійснюється в умовах, які не є співставними з умовами, за яких формується митна вартість. А відповідно до п.п. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» співставність є основним критерієм визначення звичайної ціни відповідно.

Окрім того, аналізуючи п.п. 1.20.10. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стає зрозумілим, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Під час судового засідання встановлено, що саме цією нормою скористався відповідач при винесенні рішення №1 від 10.11.09р. про застосування звичайної ціни, яка відповідає митній вартості, тим самим порушивши законодавство в частині порядку нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Зокрема, вказаний пункт Закону передбачає, що нарахування здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Підпунктом 4.3.3. п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом.

Проте, внаслідок відсутності закону, який чітко встановлював процедуру чи методику донарахування податкових зобов'язань на основі непрямих методів, податковий орган не мав права донараховувати податки самостійно визначаючи ціну товару за особистим переконанням.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0000522355/0 від 20 листопада 2009 року, яким визначена сума завищеного бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 1 653 200 грн., суд виходить з наступного.

Перевірка достовірності нарахування сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню висвітлена в п.3.1.4 акту перевірки, з якого вбачається, що проведеною перевіркою встановлено порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.7.1,7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування на суму 1 653200,00 грн.

Згідно п.1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N925/11205, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте відповідачем - Тростянецькою ОДПІ в порушення вказаної норми Закону не вказано, в чому саме виявилось завищення сум бюджетного відшкодування.

Пункт 7.7.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2. ст.7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що жодного з цих пунктів позивачем порушено не було, у відповідності до законодавства позивач визначив суму бюджетного відшкодування з урахуванням податку на додану вартість, що був сплачений ПП «Екатерина» під час митного оформлення вантажу.

Відповідно до п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» для операцій із імпорту товарів датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7., а п.п.7.3.6 ст.7 передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування була зменшена внаслідок того, що відповідач самостійно застосовуючи непрямі методи, застосував митну вартість до операцій з продажу автомобілів на території України, внаслідок чого збільшив податкові зобов'язання позивачу.

В акті перевірки зазначено, що суму бюджетного відшкодування в розмірі 271 846 грн. відповідач - Тростянецька ОДПІ підтвердити не має можливості внаслідок того, що реалізація транспортних засобів здійснювалась в періоди, що не охоплюються перевіркою. У зв'язку з цим була призначена ще одна перевірка.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2009 року Тростянецькою ОДПІ було складено акт №403/23-20090761, за наслідками якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000542355/0 від 14.12.09р., за яким позивачу - ПП «Екатерина» нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 391 109 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 195 555 грн.

Відповідач на тій же підставі, що і в першому акті перевірки вважає, що позивачем порушено п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість. Відповідачем – Тростянецькою ОДПІ також, як і при проведенні першої перевірки на підставі п.п.1.20.10. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування підприємств прийнято рішення №2 від 02.12.09р., яким застосовано звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплачених митних платежів. При цьому відповідач також керується п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості.

Відповідачем при проведенні перевірки не взято до уваги те, що правила п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» регулюють визначення бази оподаткування товарів, які імпортуються на територію України, тобто така вартість є необхідною виключно для сплати податку на додану вартість при перетині митного кордону, але не є обов'язковою для визначення ціни продажу цього товару вже на території України.

Необхідність визначення бази оподаткування при імпорті товару зумовлена правилами п.п.7.3.6 п.7.3 та п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими і передбачається обов'язковість сплати податку на додану вартість із митної вартості. Після завезення автомобілів в Україну, їх оприбуткування та продажу на території України іншим особам, автомобілі не перебували під митним контролем, що підтверджується і актом перевірки, а тому позивач мав повне право формувати ціну продажу на рівні їх ринкової вартості в момент продажу та з урахуванням свого прибутку.

Таким чином, відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення всупереч вказаним вище нормам Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується вимоги про стягнення бюджетної заборгованості, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем згідно поданих до Тростянецької ОДПІ в жовтні 2009 року уточнюючих розрахунків по податку на додану вартість за період червень, липень, серпень, вересень 2007 року та лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2008 року збільшено суму від'ємного значення податку на додану вартість, що підлягає поверненню на розрахунковий рахунок позивача на 1 925 046 грн.

В листопаді 2009 року підприємством у відповідності до п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника. Проведеною перевіркою в листопаді та грудні 2009 року зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 653 200 грн. у відповідності до податкового повідомлення-рішення №0000522355/0 від 20.11.09р. та донараховано податкові зобов'язання у відповідності до податкових повідомлень-рішень №0000530355/0 від 20.11.09р. та №0000542355/0 від 14.12.09р.

По визначенню суми бюджетного відшкодування, що підлягає сплаті до бюджету ПП «Екатерина» доданими до матеріалів справи документами доводить, що по заявлених в уточнюючих розрахунках періодах у зв'язку з ввезенням товару на митну територію України на митницю сплачено податок на додану вартість в розмірі 2 805 908 грн. Після сплати податку на додану вартість на митниці платник податку має право на відображення цієї суми податку на додану вартість в податковому кредиті наступних звітних періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в поданих до Тростянецької ОДПІ деклараціях з ПДВ відображав не всю суму кредиту, а тільки його частину в загальній сумі 880 862 грн. Залишок суми податкового кредиту в сумі 1 925 046 грн. був заявлений до відшкодування в уточнюючих розрахунках за вказані періоди, що були подані в жовтні 2009 року та заявах про повернення суми бюджетного відшкодування, що були подані в листопаді 2009 року.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Право на заявления визначеної уточнюючими розрахунками суми бюджетного відшкодування позивач доводить в даному позовному провадженні.

Враховуючи те, що в межах даного позову розглядається протиправність податкових повідомлень-рішень Тростянецької ОДПІ та, як наслідок, правомірність заявлених до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, суд вважає, що при спростуванні позиції відповідача і доведенні позовних вимог в частині протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідно, доводиться вимога правомірності заявленого бюджетного відшкодування, яке є бюджетною заборгованістю.

Заперечення відповідача - управління Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області суд не приймає до уваги, оскільки в судовому засіданні з’ясовано, що з моменту отримання висновку органів податкової служби про відшкодування ПДВ позивачу подальші дії щодо перерахування сум бюджетного відшкодування повинні бути вчинені саме Головним управлінням Державного казначейства України у Вінницькій області.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. По даній справі встановлено, що органами податкової служби не дотримано цієї вимоги Конституції України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У даній адміністративній справі відповідачем не надано достатніх доказів щодо не проведення відшкодування позивачу з бюджету ПДВ. А тому вимога позивача щодо стягнення на його користь з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1925046,00 грн. є правомірною, а позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки квитанцією №17/1 від 25.04.2008 року підтверджено розмір судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову до суду (в сумі 1700 грн.), тому дана сума підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов приватного підприємства "Екатерина" задовільнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000522355/0 від 20 листопада 2009 року, № 0000532355/0 від 20 листопада 2009 року та № 0000542355/0 від 14 грудня 2009 року .

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Екатерина" 1925046 грн. (один мільйон дев'ятсот двадцять п'ять тисяч сорок шість гривень) бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Зобовязати Головне управління державного казначейсва України у Вінницькій області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набуття рішенням законної сили.

Відшкодувати з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Екатерина" 1700 грн. судового збору

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 10.02.10

Головуючий Суддя          Чернюк Алла Юріївна

Суддів: Курко Олег Петрович

Поліщук Ірина Миколаївна

05.02.2010