Рішення № 88279499, 18.03.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2594/18

Провадження № 2/0182/623/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.03.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі цивільну справу за правилами спрощенного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 13 квітня 2018 року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.

25 квітня 2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір № б/н (далі - Договір) згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

У порушення ст.ст.526,527,530,1054 ЦК України та умов Договору відповідач зобов?язання за вказаним Договором належним чином не виконав.

Станом на 28 лютого 2018 року заборгованість відповідача за Договором склала 117000 грн. 00 коп., яка складається з наступного: 7995 грн. 62 коп. – заборгованість за кредитом, 109004 грн. 38 коп. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 117000 грн. 00 коп. та понесені ним судові витрати.

Ухвалою про відкриття провадження від 10 травня 2018 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2018 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено, стягнуто з відповідача на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», заборгованість за Договором № б/н від 25 квітня 2007 року в сумі 11 7000 грн. 00 коп., вирішено питання про стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду та скасовано заочне рішення по вказаній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

24 жовтня 2019 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з нього заборгованості, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним.

Він звернувся 21 липня 2006 року до банку із заявою про оформлення на його ім`я саме зарплатної картки, що вбачається із самої заяви, я не 25 квітня 2007 року, як посилається позивач у своїй позовній заяві. Відмітка про отримання ним кредитної картки «Універсальна» в Анкеті-заяві відсутня.

Він стверджує, що станом на 21 липня 2006 року будь-які відомості про отримання ним кредитної картки в заяві були відсутні.

У розділі заяви «відмітки Банку» дописані працівником Банку відомості про кредитну картку № 5457 0829 1329 3051 проставлена дата 25 квітня 2007 року, але відсутній його особистий підпис про отримання цієї кредитної картки та ПІНу від неї. Доказів отримання ним 25 квітня 2007 року кредитної картки Банком суду не надано. Строку дії наданої йому кредитної картки матеріали справи також не містять.

Умови та Правила надання банківських послуг не містять дату, коли вони були складені, а також в них відсутній підпис про ознайомлення його саме з цими умовами.

Надана довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитною карткою складена в односторонньому порядку та містить тільки відомості про зменшення чи збільшення кредитного ліміту та не містить його підпису, тому не є належним доказом.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем починається з 19 червня 2007 року, а не з 25 квітня 2007 року, відомості про рух коштів з 25 квітня 2007 року в розрахунку відсутні.

В графі «залишок заборгованості» перша відмітка з`являється тільки станом на 26 серпня 2012 року, тобто протягом п`яти років відсутні відомості про користування ним кредитними коштами, відповідно відсутні докази про укладення з ним кредитного договору 25 квітня 2007 року.

Також з розрахунку заборгованості вбачається, що Банком в односторонньому порядку була збільшена процентна ставка за користування кредитом, що суперечить вимогам 1056-1 ЦК України.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем ОСОБА_1 надав клопотання про витребування з Банку оригіналу заяви від 21 липня 2006 року для огляду.

Ухвалою суду від 14 листопада 2019 року витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» оригінал заяви від 21 липня 2006 року ОСОБА_1 про отримання кредиту.

25 листопада 2019 року на адресу суду від представника позивача, Гаренко Н.В., надійшла відповідь на відзив (а.с. 113-121), згідно якої остання просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Посилалася, що в даному випадку зміст кредитного договору зафіксований в декількох документах – в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Укладення договору таким чином не суперечить чинному законодавству України.

До матеріалів справи долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», яка підписана особисто відповідачем, з якої вбачається, що на момент оформлення кредиту встановлено поточну процентну ставку у розмірі 22,8% на рік, вказано розміри комісій та штрафів, тощо. Тобто сторонами при укладенні зазначеного кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.

В анкеті заяві, яка підписана відповідачем у розділі «відмітки Банку» дата відкриття рахунку зазначена 25 квітня 2007 року, зазначено номер рахунку. Пластикову картку відповідачем отримано у цей же день, про що свідчить його підпис. Розрахунок заборгованості починається з 19 червня 2007 року , з дати встановлення кредитного кредитного ліміту у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та випискою по рахунку.

З моменту укладення кредитного договору пройшло 12 років, позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та погодився з ними, про що свідчить підписання кредитного договору, користування кредитними коштами та погашення, які він здійснював.

До матеріалів справи додано виписку з карткового рахунку, згідно якої відповідач користувався грошима, частково сплачував заборгованість, а отже й отримав картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій без наявності картки неможливе.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, експертизи по справі не призначалося.

Зазначають, що відповідно до наказу № РR-2007-249 від 20.02.2007 року проводиться автоматизований випуск кредитних карт при випуску або перевипуску заробітних та пенсійних карт.

Кредитна картка «Універсальна» № НОМЕР_1 , що видана відповідачу 25 квітня 2007 року діє до 07 місяця 2014 року, що підтверджується довідкою Банку по виданим карткам.

У подальшому вказана картка перевипускалася, відповідач отримав картку № НОМЕР_2 зі строком дії перевипущеною картки до 01 місяця 2016 року.

Оскільки відповідача було ідентифіковано 25 квітня 2007 року та повторну ідентифікацію відповідач пройшов 31 травня 2012 року, то при перевипуску карток підписання нової анкети не було потрібно.

Також зазначають, що розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку.

28 листопада 2019 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення, в яких відповідач зазначив, що копія заяви від 21 липня 2006 року свідчить про отримання ним зарплатної картки. На першій сторінці заяви також є позначка «з/пл.», що чітко вказує, що станом на цю дату було видано саме зарплатну картку.

Особистий підпис його як позивальника відсутній у графі відмітки банку про отримання ним кредитної картки.

У розділі «Відомості Банку» відомості про кредитку картку № НОМЕР_1 та дату її отримання додатково дописані працівником банку в односторонньому порядку додатково вже після видачі зарплатної картки 21 липня 2006 року. Доказів, що підтверджують час та умови, на яких було встановлено та погоджено кредитний ліміт в розмірі 5000,00 грн. вищевказана заява не містить.

Він особисто не підписував «Довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна» та матеріали справи такої довідки не містять.

Будь яких доказів на підтвердження видачі банком відповідачу кредитної картки та зарахування на цю картку кредитного ліміту у розмірі 5000 грн. позивачем не надано.

У довідці про зміну умов кредитування, наданої позивачем разом з відповіддю на відзив зазначено, що йому вперше встановлено кредитний ліміт у розмірі 5000 грн., тоді як у позові вказано, що кредит у вказаному розмірі отримано при укладанні кредитного договору, тобто 25 квітня 2007 року.

Доказів проходження повторної ідентифікації в Банку також не надано.

В матеріалах справи наявна відповідь на заперечення, надана представником позивача, ОСОБА_2 до якої додано Банком анкету – заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 31 травня 2012 року.

Також в матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_1 , що надійшли на адресу суду 26 грудня 2019 року.

13 січня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшов оригінал анкети заяви від 21 липня 2006 року, підписаний від імені ОСОБА_1 , який був оглянутий останнім 30 січня 2020 року, про що мається відповідна розписка у матеріалах справи.

Після огляду оригіналу анкети заяви від 21 липня 2006 року її було повернуто представнику позивача за її заявою.

В матеріалах справи наявна відповідь на пояснення відповідача від 26 грудня 2019 року представника позивача, Гаренко Н. ОСОБА_3 .

Крім того, в матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_1 , надані ним після огляду оригіналу анкети-заяви від 21 липня 2006 року.

Вивчивши матеріали справи та оглянувши оригінал анкети – заяви від 21 липня 2006 року, суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено та підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 21 липня 2006 року.

На першій сторінці заяви від 21 липня 2006 року вказано персональні дані відповідача та мається у лівому верхньому кутку відмітка «з/пл», мається вказівка на рахунок SAMDN30000013312943.

На звороті заяви у правій частині поля, що відноситься до п. 6 «Виберіть кредитну картку» мається відмітка «Карточку отримав» з особистим підписом відповідача ОСОБА_1 та дата 15 червня 2007 року.

Далі у розділі «Банківські послуги», зліва у графі «Дебетова карта» мається відмітка біля зазначення виду картки «Зарплатна» та справа у графі «Кредитна картка» мається відмітка біля зазначення виду картки «Універсальна». Також справа у графі «Кредитна картка» зазначено валюту у грн., у строфі кредитний ліміт вказано 5000, зазначена базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору як 1,9 + 1 % в місяць з розрахунку 360 днів.

Нижче, під ознайомленням та згодою з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банка, а також відміткою про згоду відповідача, що заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, мається підпис відповідача ОСОБА_1 з датою 21 липня 2006 року.

Під цим підписом відповідача від 21 липня 2006 року У розділі «Відмітки банку» мається надпис – кредитну картку та ПІН отримано, біля якої підпис відповідача відсутній.

Нижче у цьому розділі вказано номер картки № НОМЕР_1 та відомості про дату відкриття рахунку 25 квітня 2007 року.

В обґрунтування позову у своїй позовній заяві, у відзиві, у запереченнях та у поясненнях представник позивач посилається, що 25 квітня 2007 року з відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір № б/н (далі - Договір) згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, посилається, що саме в цей день, 25 квітня 2007 року, відповідачу було видано кредитну картку № НОМЕР_1 , а 19 червня 2007 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 5000,00 грн.

Також представник позивача посилався, що при укладенні вказаного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, тобто укладення договору здійснювалося за принципом укладення між Банком і клієнтом договору приєднання, та що до матеріалів справи долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», яка підписана особисто відповідачем, з якої вбачається, що на момент оформлення кредиту встановлено поточну процентну ставку у розмірі 22,8% на рік, вказано розміри комісій та штрафів, тощо.

На підтвердження позовних вимог позивачем окрім заяви від 21 липня 2006 року було додано до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 25 квітня 2007 року, Довідку про умови кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 , Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг».

В матеріалах справи наявна повідомлення про те, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору від 25 квітня 2007 року отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 01 місяця 2016 року наявна виписка по карткам № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , наявний Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт « Універсальна».

Крім того в матеріалах справи наявна інша Довідка про умови кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 (а.с. 141) та копія Анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 31 травня 2012 року, в якій зазначені лише персональні дані відповідача ОСОБА_1 а будь-які відомості на її зворотному боці у розділі «Додаткова інформація» відсутні.

Вивчивши всі надані представником позивача в обґрунтування позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 письмові докази у їх сукупності та кожен окремо, суд приходить до наступного.

Фактично у всіх письмових документах, наданих позивачем та які містяться в матеріалах справи маються суттєві розбіжності, що виключає можливість суду вважати їх належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України.

Так, зі спірної анкети- заяви від 21 липня 2006 року вбачаються відомості про номер кредитної картки та дату відкриття рахунку як 25 квітня 2007 року, відомості про отримання картки, без уточнення якої саме, 15 червня 2007 року, в той же час як позивач наполегливо стверджує про отримання кредитної картки саме 25 квітня 2007 року, а відкриття рахунку та встановлення кредитного ліміту 15 червня 2007 року, не спростовуючи дані розбіжності по датам отримання відповідачем картки та відкриття рахунку.

Також зі спірної анкети заяви вбачається встановленою відповідачу ставка відсотків на котирування кредитом як 1,9+1 у місяць з розрахунку 360 днів у році, в той же час у позові та доданих до матеріалів справи заявах представник позивача наголошує, що відповідачу при підписанні договору від 21 липня 2006 року встановлена поточна процентна ставка у розмірі 22,8 % на рік. Такі відмінності у розмірі процентної ставки представником позивача не спростовані, а матеріали справи не містять відомостей про погодження між сторонами зміни розміру відсоткової ставки за користування кредитом.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається , що заборгованість ОСОБА_1 станом на 28 лютого 2018 року становить 117000,00 грн. та складається з наступного 7995,62 – заборгованість за кредитом, 109004 грн. 38 коп. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом. В той же час з вказаного розрахунку вбачається, що станом на 24 серпня 2012 року при нульовому залишку поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) Банком вже нараховані відсотки на залишок простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 26,95 грн., така ж сума вказана у загальному залишку заборгованості за відсотками. Також у вказаному розрахунку станом на 28 лютого 2018 року вказана сума заборгованості за відсотками у розмірі 203520,83 грн., у той же час, як позивач висуває вимоги щодо стягнення 109004, 38 грн. заборгованості за відсотками. Викладені обставини позивачем не спростовані та не обґрунтовані.

Щодо наданих позивачем двох довідок про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_1 , суд зазначає, що в них маються розбіжності щодо дати старту карткового рахунку № НОМЕР_1 . Так, у довідці, що додана до позову, позивач зазначає старт карткового рахунку як 25 квітня 2007 року, в той же час у довідці, доданої до відповіді на відзив від 25 листопада 2019 року зазначено дату старту карткового рахунку як 19 червня 2007 року.

Враховуючи викладені обставини, неможливо однозначно встановити коли саме надалася кредитна картка № НОМЕР_1 відповідачу, коли відкрито рахунок та встановлено кредитний ліміт.

Суд також звертає увагу, що укладений між сторонами договір у вигляді Анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). У відповіді на відзив представник позивача посилається, що кредитна картка № НОМЕР_1 має строк дії до 07 липня 2014 року, проте доказів щодо зазначеного позивачем не надано, строк дії вказаної кредитної картки у матеріалах справи відсутній.

Наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» є також неналежним доказом, оскільки не містить підпису відповідача, всупереч викладених позивачем обставин, не містить жодної інформації щодо предмета доказування у даній справі, зокрема, щодо типу кредитної картки, наданої позичальнику у межах підписаної ним Заяви, а містить лише виклад умов використання всіх кредитних карт, які випускаються та обслуговуються АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що не має правового значення для вирішення даного спору.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем крім того надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, проте суд зазначає, що наданий витяг не містить періоду (строку) дії його застосування, та що саме ці умови, в поданій редакції, були діючими, надані позичальнику для ознайомлення та відповідач погодився із їх застосуванням при підписанні анкети- заяви.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті:https://privatbank.ua/terms/ розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, банку, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин, 21 липня 2006 року, до моменту звернення до суду із вказаним позовом 13 квітня 2018 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, щонайбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, враховуючи наявні розбіжності щодо встановленої процентної ставки, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом також досліджено виписку по рахунку № НОМЕР_3 0829 НОМЕР_4 з 19 червня 2007 року по 31 травня 2019 року та встановлено наступне.

19 червня 2007 року 2007 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 5000,00 грн., залишок після операції визначено, як нульовий. 24 жовтня 2008 року відбулося зниження кредитного ліміту до 2,500 грн., а 08 липня 2009 року відбулося повторне зниження ліміту до 500 грн., залишок після операції визначено, яку нульовий. 17 вересня 2011 року та 18 червня 2012 року двічі відбулося збільшення кредитного ліміту, спочатку до 1900,00 грн., а потім до 13100,00 грн., залишок після операції визначено як нульовий.

31 серпня 2012 року здійснено операцію НЕАD-OFFICE SAMDN30000013312943 на суму 104, 26 грн., в той же час залишок після операції зазначено як - 7129,45 грн. також 31 серпня 2012 року здійснено операції НЕАD-OFFICE % за користування кредитним лімітом та НЕАD-OFFICE видавнича комісія та на відповідні суми зараховані до залишку після операції. Залишок станом на 31 серпня 2012 року склав - 7175, 92 грн.

04 вересня 2012 року у виписці знову здійснено операцію НЕАD-OFFICE SAMDN30000013312943 на суму 14, 89 грн., в той же час залишок після операції зазначено як - 8, 922 грн.

30 вересня 2012 року здійснено операції НЕАD-OFFICE % за користування кредитним лімітом 177,60 грн., в той же час залишок після операції зазначено як - 12719, 73. Такі розбіжності позивачем не роз`яснені та матеріали справи їх не містять.

З вказаної виписки взагалі не вбачається, що відповідач користувався вказаною карткою, зокрема, здійснював зняття готівкових коштів, купував товарів, поповнював рахунки тощо. З виписки вбачаються лиш операції НЕАD-OFFICE SAMDN30000013312943, НЕАD-OFFICE % за користування кредитним лімітом та НЕАD-OFFICE видавнича комісія, НЕАD-OFFICE за прострочений кредит, штрафу за прострочення та автоматичне списання процентів або штрафів.

Посилання позивача на перевипуск картки № НОМЕР_1 на картку № НОМЕР_2 при повторній ідентифікації 31 травня 2012 року суд вважає також сумнівними та не може їх покласти в основу рішення, оскільки представник позивача посилався, що при повторній ідентифікації підписання нової анкети –заяви не було потрібно, а під перевипуском картки розуміється випуск та приєднання картки з новим строком дії (а.с. 118 на звороті) , в той же час згодом представник позивача надає копію Анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 31 травня 2012 року, в якій зазначені лише персональні дані відповідача ОСОБА_1 а будь-які відомості на її зворотному боці у розділі «Додаткова інформація» відсутні.

Крім того, представник позивача посилається, що у разі перевипуску, тобто зміни картки заборгованість переноситься на новий рахунок, однак із виписки по рахунку по картці № НОМЕР_2 (а.с. 73) вбачається, що перша операція по цій картці була здійснена 20 червня 2012 року ( тобто навіть раніше, чим по картці № НОМЕР_1 ), а саме здійснено покупку товару на 20 грн. після чого залишок склав: - 20 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем належними доказами доведено такий перевипуск картки та що взагалі вона стосується спірного договору від 25 квітня 2007 року.

Сама по собі виписка по рахунку, в якій зазначено рух коштів по рахунку та зазначені різні номери карток, без доведення факту отримання відповідачем коштів 25 квітня 2007 року, не дає підстав для висновку про доведеність позивачем позовних вимог.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності доч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зазначені норми процесуального права узгоджуються і з положеннями статті 20 ЦК України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на зазначене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що достовірних доказів того, що 25 квітня 2007 року між сторонами було укладено спірний кредитний договір та позивачу у цю дату надано кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 5000,00 грн. позивачем не надано, а тому доводи позивача не знайшли своє підтвердження та, на думку суду, є такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Тому, у задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Так як позивачу відмовлено у задоволенні позову, то не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір, що відповідає положенням ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76,78, 81, 89, 128, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610-612, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. В. Рунчева