Рішення № 88278798, 18.03.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1286/20

2/212/1685/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди, в зв`язку з ушкодженням здоров`я,

встановив:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого за довіреністю діє Ярошевський О.Т., звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі – ПрАТ «Суха Балка») про стягнення моральної шкоди, в зв`язку з ушкодженням здоров`я.

В обґрунтування позову зазначив, що він з 11.07.1972 по 06.12.2001 рік працював на підприємстві відповідача підземним машиністом електровоза, підземним бурильником, електрослюсарем. Згідно повідомлення про хронічне захворювання від 18.10.1993 виробничий фактор, що викликав професійне захворювання вібраційна хвороба –вібрація. Висновком МСЕК від 17.11.1993 йому вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку із професійним захворюванням вібраційна хвороба. Висновком МСЕК від 28.11.1995 йому встановлено 40% втрати професійної працездатності з яких 15% первинно по кохлеарному невриту та 25% повторно по вібраційній хворобі та третю групу інвалідності. Після неодноразових переоглядів йому висновком МСЕК від 23.11.1999 встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково. На теперішній час він постійно переносить фізичні страждання, а саме: постійний біль в суглобах кистей, оніміння кистей, посиніння кінцевих фланг пальців кистей на холод, мерзлякуватість кінцівок, порушення чутливості у кистях, тремор верхніх кінцівок не дають спокійно відпочивати, постійно приходять думки, що отримані захворювання неможливо вилікувати, стан здоров`я не поліпшується, що викликає страждання і переживання. Вважає, що з вини підприємства, втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода у зв`язку з професійним захворюванням, просить суд стягнути з відповідача 160 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

20 лютого 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач скористався правом надання суду відзиву на позовну заяву, якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведений факт завдання йому моральної шкоди їх підприємством. Встановлення позивачу професійних захворювань, стійкої втрати працездатності, не свідчать про наявність у нього моральних страждань: стресу, депресії чи інших негативних проявів психологічного стану, а лише свідчать про наявність тих чи інших захворювань та не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди з боку Відповідача. Підставою для відшкодування моральної шкоди, при доведеності вини заподіювача шкоди, у будь-якому разі може бути тільки висновок лікаря – психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, депресію чи інші негативні прояви психологічного стану, які зазначив Позивач. Вважають, що саме позивач повинен доводити факт спричинення моральної шкоди, а також її розмір. Визначений позивачем розмір моральної шкоди вважають завищеним та таким, що не відповідає тяжкості та характеру шкоди.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 1972 року по 2001 рік працював на підприємстві відповідача на різних посадах, зокрема, підземним машиністом електровоза, підземним бурильником, електрослюсарем. 06.12.2001 року був звільнений за ст. 38 КЗпП України (а.с.6-7).

Згідно повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) ОСОБА_1 стаж роботи 21 рік, прохідник ш. Фрунзе, вібраційна хвороба першого-другого ст.. з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії. Захворювання професійне, рішення ВКК Української НДІ промислової медицини від 18.10.1993 (а.с.8).

Відповідно до акту 116 розслідування хронічного професійного захворювання від 10.10.1995 професійне захворювання (двосторонній кохлеарний неврит, вібраційна хвороба) у ОСОБА_1 виникло за час роботи в підземних умовах, на підприємстві відповідача (ш. ім. Фрунзе) на посаді прохідника, стаж роботи 31 рік, за професією стаж роботи 19 років, робота в умовах високого рівня шуму при відсутності належних технічних рішень по доведенню його до вимог ПДУ (а.с.9-10).

Витягом з акту ВТЕК від 17.11.1993 ОСОБА_1 встановлена ступінь втрати професійної працездатності 25% первинно починаючи з 20.10.1993 року по 17.11.1994 року (а.с. 11).

Витягом з акту ВТЕК від 08.12.1994 ОСОБА_1 повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності до 01.11.1995 (а.с.11).

Витягом з акту ВТЕК від 28.11.1995 ОСОБА_1 встановлено 40% втрати професійної працездатності з яких 15% первинно за захворюванням кохлеарний неврит та 25% повторно за захворюванням вібраційна хвороба, встановлено 3 групу інвалідності (а.с.11).

В подальшому витягами з актів ВТЕК, зокрема від 23.11.1999 ОСОБА_2 встановлено 25% втрати професійної працездатності з 01.12.1999 безстроково без встановлення групи інвалідності (а.с.12).

Встановлюючи правовідносини суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ «Суха Балка» (ш. ім.. Фрунзе) та отримав професійне захворювання, пов`язане із виконанням трудових обов`язків, тому йому має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили цивільне право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце у 1993 році, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин , виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної ( немайнової ) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, дослідивши медичні документи про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Так, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Так, згідно п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоров`я, в зв`язку із виконанням ним трудових обов`язків затверджених постановою КМ України від 23.06.1993р. №472, що діяли на час виникнення правовідносин моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п.11 Правил).

У відповідності до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п. 9 постанови №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (асз. 2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає часткової компенсації.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, який встановлений безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, період роботи на підприємстві відповідача, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 50 000, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд ,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди, в зв`язку з ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок), без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судові витрати в розмірі 840 грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга у Дніпровський апеляційний суд через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна,5, код ЄРДПОУ 00191329.

Повне рішення складено та підписано 18 березня 2020 року.

Суддя: О. Н. Борис