Рішення № 88277021, 18.03.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2-о/225/140/2020

Справа № 225/1038/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Мигалевича В.В.,

за участю

секретаря - Голубової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Національної поліції в Донецькій області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною вище заявою, яка обґрунтована тим, що з 07 листопада 2015 року і по цей час вона працює на посаді спеціаліста в Торецькому відділенні поліції Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

На підставі листа начальника ГУМВС України в Донецькій області генерал-майора міліції ОСОБА_2 . від 23.09.2015 № 7919/Аб, ОСОБА_1 з 01 січня 2015 року прибула до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (наказ Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (далі по тексту АТЦ СБУ).

Однак, безпосередньо у тексті наказів № 296 від 23.10.2015 року, № 347 від 13.12.2015 року та № 120/дск від 30.04.2018 року допущені помилки в анкетних даних заявника, а саме, її по батькові зазначено як « ОСОБА_3 », в той час як згідно відомостей із паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданому Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області, 20.09.1995 року, її повними анкетними даними є « ОСОБА_1 ».

Заявник вказує, що внаслідок такої помилки у неї виникла певна невідповідність між документом, що посвідчує її особу (паспортом громадянина України), та правовстановлюючими документами (накази АТЦ СБУ від 23 жовтня 2015 року № 296, від 13 грудня 2015 № 347 та від 30 квітня 2018 № 120/дск в частині, що стосується ОСОБА_1 ).

Відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку № 413, заявник має право на отримання вказаного статусу та користування усіма правовими та соціальними гарантіями, наданими Державою цій категорії осіб, однак у зв`язку із помилковою невідповідністю анкетних даних зазначених у її паспорті та у наказах АТЦ СБУ від 23 жовтня 2015 року № 296, від 13 грудня 2015 № 347 та від 30 квітня 2018 № 120/дск , їй не надано цей статус.

Таким чином, через вищевказану помилку заявник позбавлена можливості користуватися соціальними та правовими пільгами, наданими учасникам бойових дій.

У зв`язку з тим, що 30.04.2018 оперативний штаб з управління Антитерористичною операцією припинив свою дію, тож внесення змін до наказів АТЦ СБУ від 23 жовтня 2015 року № 296, від 13 грудня 2015 № 347 та від 30 квітня 2018 № 120/дск в частині відомостей, що стосуються ОСОБА_1 є неможливим, що підтверджується листом ГУНП в Донецькій області від 24.12.2019 № 5979/12/01-2019.

У зв`язку з цим, єдиним можливим способом здійснення захисту прав заявника у частині отримання статусу учасника бойових дій є встановлення факту належності правовстановлюючих документів, тож в заяві ОСОБА_1 ставиться питання про встановлення факту того, що відомості зазначені у вказаних вище Наказах № 296 від 23.10.2015 року; № 347 від 13.12.2015 року, та № 120/дск від 30.04.2018 року відносно ОСОБА_1 , стосуються саме її, ОСОБА_1 .

У судове засідання заявник не прибула, надала до суду заяву з проханням справу розглянути без її участі, наполягала на задоволенні вимог.

Представник заінтересованої особи Головного управління Національної поліції в Донецькій області, до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти задоволення вимог.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав:

Так, в судовому засіданні встановлено, що згідно паспорту громадянина України (а.с. 16-18); посвідчення ГУ Національної поліції в Донецькій області серії ДОП № 005419 від 06.07.2017 року (а.с. 20); трудової книжки серії НОМЕР_2 564421 від 20.11.2014 року (а.с.11-15) копії яких було оглянуто в судовому засіданні, прізвище, ім`я та по батькові заявника по справі у вказаних вище документах українською мовою зазначене як « ОСОБА_1 ».

Відповідно до витягу з Наказу начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 07.11.2015 року № 40 о/с (а.с.10), ОСОБА_1 призначено спеціалістом управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Донецькій області з 07 листопада 2015 року.

Однак, як убачається з архівної довідки № 179/1/1526 від 03.02.2020 року (а.с. 21-23) накази Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) № 296 від 23.10.2015 року; № 347 від 13.12.2015 року, та № 120/дск від 30.04.2018 року містять відомості стосовно ОСОБА_1 .

З огляду на викладене суд зазначає :

Згідно зі п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Окрім того, відповідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Отже, на підтвердження факту того, що відомості, зазначені в наказах Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей)№ 296 від 23.10.2015 року; № 347 від 13.12.2015 року, та № 120/дск від 30.04.2018 року, заявником надано копію паспорту громадянина України, копію трудової книжки, копію картки платника податків, копію посвідчення ГУ Національної поліції в Донецькій області. При цьому прізвище та ім`я заявника в усіх цих документах зазначено як ОСОБА_4 , що в достатній мірі виключає сумніви суду щодо достовірності обставин, на які заявник посилається в обґрунтування своїх вимог.

Разом з цим суд приймає до уваги той факт, що згідно з витягом з Наказу начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 07.11.2015 року № 40 о/с спеціалістом управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Донецькій області з 07 листопада 2015 року призначено саме ОСОБА_1 , тож суд доходить висновку про те, у наказах АТЦ СБУ від 23 жовтня 2015 року № 296, від 13 грудня 2015 № 347 та від 30 квітня 2018 № 120/дск, помилково невірно зазначено її по батькові як « ОСОБА_3 ».

Відповідно листа ВСУ 01.01.2012 р. «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючого документа який, необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

У даному конкретному випадку, єдиним можливим способом здійснення захисту прав заявника у частині отримання статусу учасника бойових дій є встановлення факту того що відомості, зазначені в наказах Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) стосуються саме заявника у справі, а тому її вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 315 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), заінтересована особа - Головне управління Національної поліції в Донецькій області (м.Маріуполь, проспект Нахімова,86, ЄДРПОУ 40109058) про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт того, що відомості, зазначені в наказах Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей), а саме:

- від 23 жовтня 2015 року № 296 про прибуття ОСОБА_1 до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь вАнтитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей;

- від 13 грудня 2015 року № 347 про вибуття ОСОБА_1 зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь вАнтитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей;

- від 30 квітня 2018 року № 120 дск., про вибуття ОСОБА_1 зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь вАнтитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей - стосуються ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області, 20.09.1995 року).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: