Ухвала суду № 88276871, 17.03.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 212/13515/2012

Провадження № 6/127/138/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю секретаря Кравчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, –

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Заява мотивована тим, що ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.10.2012 року по справі №212/13515/2012 було задоволено подання Замостянського відділу ДВС ВМУЮ про тимчасове обмеження керівника боржника-юридичної особи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Підставою для задоволення подання було те, що на примусовому виконанні у відділі знаходиться зведене виконавче провадження №34013405 від 20.07.2012 року з примусового виконання: наказу №13/182/2011/5003, наказу №13/181/2011/5003 та виконавче провадження №33665383 з примусового виконання виконавчого листа №2а/0270/2330/12.

Заявник зазначає, що на даний час він не є директором юридичної особи-боржника Приватного підприємства «Тріумф-Т», так як рішенням загальних зборів учасників від 30.03.2012 року його було звільнено з вказаної посади, про що внесено запис в трудову книжку. Наразі засновником та директором вказаного підприємства є ОСОБА_2 . Таким чином, на даний час відсутні підстави для дії обмежень щодо тимчасового виїзду ОСОБА_1 , тому звернувся до суду з даною заявою.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте від його представника на електронну адресу суду надійшло клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності.

Представник стягувача ГУ ДПС у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Інші заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином. Оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню вказаного питання, тому суд проводить розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.10.2012 року, подання старшого державного виконавця Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ Совик Р.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ПП «Тріумф-Т» ОСОБА_3 Олександра Володимировича,ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до виконання ним зобов`язання по сплаті боргу (а.с. 23).

Як слідує з матеріалів справи, суд ухвалюючи рішення про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , як керівника боржника, керувався ст. 377-1 ЦПК України (в редакції станом на 08.10.2012 року).

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України (в редакції чинній станом на 08.10.2012 року), питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Пунктом 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на 08.10.2012 року), державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Отже, підставою для застосування щодо ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України було те, що на час відкриття виконавчого провадження та на час вирішення питання про застосування такого обмеження, він являвся керівником ПП «Тріумф-Т», яке є боржником у зведеному виконавчому провадженні, та існувала відповідна правова підстава.

З 15.12.2017 року порядок тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України врегульований ст. 441 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Отже, нормами чинного законодавства встановлена можливість обмеження у праві виїзду за кордон виключно боржника фізичної особи та скасована можливість такого обмеження до керівника боржника юридичної особи.

Згідно зі ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна особа має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повернутися в свою країну.

Ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Крім цього, відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених ч.3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і, по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, при чому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 щодо скасування вжитих щодо нього заходів, суд враховує, що на сьогоднішній день норми чинного законодавства не передбачають обмеження у праві виїзду за кордон керівника боржника.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 не є директором юридичної особи-боржника ПП «Тріумф-Т», оскільки 30.03.2012 року рішенням загальних зборів учасників (протокол № 6 від 30.03.2012 року) ПП «Тріумф-Т» його було звільнено з вказаної посади, про що внесено запис у трудову книжку (а.с. 46-49).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що таке тривале обмеження особи у праві виїзду за кордон є недоцільним, непропорційним і таким, що порушує права людини.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст.ст. 259, 260, 441 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України – задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , застосоване ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.10.2012 року в справі № 212/13515/2012.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: