Рішення № 88274119, 16.03.2020, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/33/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.,

секретаря судового засідання Чухалової О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ізвєков В.В. - довіреність від 20.02.2020;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро"

до Фізичної особи-підприємця Котелянця Володимира Івановича

про стягнення 122589,09 грн

ТОВ "Гор.Інвест Агро" звернулося з позовом до суду про стягнення з приватного підприємця заборгованості за поставлений соняшник у розмірі 122589,09 грн, з яких: 88611,25 грн - основний борг, 7304,97 грн - 3% річних, 26672,87 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою від 24.01.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті на 25.02.2020 о 11:00.

Ухвалою від 25.02.2020 через неявку відповідача розгляд справи по суті відкладено на 16.03.2020 о 11:00.

10.03.2020 від ТОВ "Гор.Інвест Агро" поштою надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахyнку заборгованості зі змінами та копію постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 у справі №906/583/17.

ФОП Котелянець В. І. поштою надіслав пояснення, в яких зазначено, що довідка про відсутність претензій до приватного підприємця за видатковою накладною №ГА-0000009 від 04.01.2017 підписана керівником ТОВ "Гор.Інвест Агро" та скріплена печаткою підприємства. Водночас позивач не надав жодних документів, які свідчили про заперечення щодо змісту або пояснення стосовно сумнівів походження вказаної довідки. До пояснень додано оригінал довідки від 30.05.2019 (вх.№6054 від 10.03.2020).

Представник ТОВ "Гор.Інвест Агро" в засіданні суду вказав, що приватний підприємець не сплатив заборгованість за видатковою накладною №ГА-0000009 від 04.01.2017. Питання про зарахування зустрічних вимог між сторонами досліджувалося у справі №906/583/17.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Згідно з ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" (позивач) на підставі усної домовленості продало Фізичній особі-підприємцю Котелянцю Володимиру Івановичу (відповідач) соняшник на загальну суму 88611,25 грн.

Факт передачі товару у власність підтверджується видатковою накладною № ГА-0000009 від 04.01.2017 (а.с. 8).

Відповідач свої зобов`язання з оплати продукції не виконав, тому позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємця заборгованості за проданий товар.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є договірними (заснованими на усних домовленостях) правовідносинами з купівлі-продажу, згідно яких у відповідача, внаслідок отримання від позивача товару на суму 88611,25 грн, виник обов`язок оплатити його.

З огляду на викладене, між сторонами виникло майново-господарське зобов`язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку.

Положеннями ч.1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст. 692 ЦК України)

Отже, з вказаної норми випливає обов`язок приватного підприємця повністю оплатити товар після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Тобто, прийнявши від ТОВ "Гор.Інвест Агро" товар згідно з видатковою накладною №ГА-0000009 від 04.01.2017, у ФОП Котелянця В.І. виник обов`язок одразу оплатити його.

На підставі ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" у п.1.7 роз`яснено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

ФОП Котелянець В. І., заперечуючи проти позовних вимог, посилався на довідку ТОВ "Гор.Інвест Агро" від 30.05.2019, в якій зазначено, що на дату підписання довідки підприємець повністю виконав зобов`язання перед товариством щодо погашення (оплати) вартості отриманого товару згідно з видатковою накладною №ГА-0000009 від 04.01.2017 на суму 88611,25 грн. ТОВ "Гор.Інвест Агро" немає жодних претензій до ФОП Котелянця В.І. стосовно порядку та строків виконання зобов`язання за видатковою накладною №ГА-0000009 від 04.01.2017 на суму 88611,25 грн (а.с. 32).

Представник позивача вказував, що довідка про відсутність претензій до приватного підприємця за видатковою накладною №ГА-0000009 від 04.01.2017 не є допустимим доказом, оскільки жодних оплат від приватного підприємця не надходило, а походження вказаного документа керівництву підприємства невідомо.

Частина 1 ст. 598 ЦК України визначає, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Главою 50 ЦК України передбачено підстави припинення зобов`язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

За приписами ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В матеріалах справи наявна копія заяви про зарахування зустрічних позовних вимог від 05.10.2017 (а.с.9-10), яку Рівненський апеляційний господарський суд, розглядаючи справу №906/583/17, не прийняв до уваги (постанова від 11.01.2018, а.с. 11-15).

Як визначено частиною 1 ст. 604 ЦК України, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

Договір як домовленість може бути не лише підставою виникнення зобов`язань, але і підставою його припинення.

Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація) (ч. 2 ст. 604 ЦК України).

За приписами ст. 605 ЦК України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Прощення боргу означає, що кредитор звільняє боржника від виконання його обов`язків, не вимагаючи зустрічного виконання зобов`язання, яке в такий спосіб припиняється.

За змістом довідки від 30.05.2019, невідомо в який спосіб приватний підприємець виконав зобов`язання перед товариством за видатковою накладною №ГА-0000009 від 04.01.2017 на суму 88611,25 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати за поставлений соняшник. Також немає відомостей, що сторони домовилися про заміну первісного зобов`язанням новим. Водночас у довідці не містися інформації, що ТОВ "Гор.Інвест Агро" звільняє ФОП Котелянця В.І. від сплати заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проаналізувавши зміст довідки, суд приходить до висновку, що підстави для припинення зобов`язання за видатковою накладною №ГА-0000009 від 04.01.2017 відсутні, а тому позовні вимоги у сумі 88611,25 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Водночас ТОВ "Гор.Інвест Агро" в позовній заяві просить суд стягнути з приватного підприємця 7304,97 грн 3% річних та 26672,87 грн інфляційних втрат.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

ТОВ "Гор.Інвест Агро" в позовній заяві здійснило нарахування 3% річних за період з 05.01.2017 по 02.01.2019 в сумі 7304,97 грн. Представник позивача вказав, що у розрахунку міститься описка, а правильний період нарахування - 05.01.2017 по 02.01.2020.

Суд зауважує, що кількість днів прострочення за період 05.01.2017 по 02.01.2020 становить 1093, а 1003 дні визначені за період 05.01.2017 по 04.10.2019.

Розмір 3% річних за період з 05.01.2017 по 02.01.2020 на 88611,25 грн заборгованості становить 7960,41 грн. Враховуючи те, що суд не може вийти за межі позовних вимог, правомірною до стягнення 3 % річних в сумі 7304,97 грн, яку заявив позивач.

Інфляційні нарахування на суму боргу також не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляційні нарахування в розмірі 26672,87 грн здійснено відповідно до вимог законодавства, а тому суд задовольняє вказану вимогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначає ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати в порядку ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Котелянця Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" (12510, Житомирська обл., Коростишівський район, с. Торчин, вул. Якубовського, 12, ідентифікаційний код 38284337)

- 88611,25 грн основного боргу;

- 7304,97 грн 3% річних;

- 26672,87 грн інфляційних втрат;

- 2102,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.03.20

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1- в справу;

2,3 - сторонам (рек. з пов)