Ухвала суду № 88271645, 13.03.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2593/20

2-з/357/55/20

У Х В А Л А

іменем України

13 березня 2020 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

До позовної заяви позивачем ОСОБА_1 було додано заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ ФК «Аланд», виконавчих витрат і винагороди приватному нотаріусу, на підставі виконавчого напису № 32287 від 17 грудня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, до вирішення по суті позовної заяви.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 32297 від 17 грудня 2019 року, вчиненого приватним виконавцем Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення з нього заборгованості по кредиту на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд». Позов не матеріальний. На підставі виконавчого напису приватний виконавець Голяченко І.П. ухвалив постанову про накладення на все його майно і кошти та направив її для стягнення заборгованості до Головного управління ПФУ у Київській області, підприємства на якому він працює – ТОВ «Меткапостач». Позивач вважає виконавчий напис неправомірним, оскільки кредиту не брав, кредитну угоду не укладав і заборгованості не має. Розгляд даної позовної заяви займе тривалий час і на протязі цього часу з його пенсії і заробітної плати будуть стягуватися кошти, адже посадові особи органу ПФУ і його підприємства не мають права не виконувати вимоги приватного виконавця. Оскільки позивач вважає таке стягнення безпідставним, то виконання вимог приватного виконавця про стягнення завдасть йому матеріальної шкоди. Забезпечити позов можливо шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який він оскаржує. В зустрічному забезпеченні потреби немає, оскільки можливим учасникам справи у випадку задоволення цієї заяви матеріальна шкода не буде завдана.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначив, що згідно ч. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) .

Відповідно до ч. 4 вказаної постанови, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих до суду матеріалів убачається, що 25 лютого 2020 року приватним приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко Іваном Павловичем було постановлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, на підставі виконавчого напису № 32297, виданого 17 грудня 2019 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., ВП № 61154103.

З зазначеної постанови убачається, що боржником є ОСОБА_1 .

Заявник ОСОБА_1 не погоджуючись з виконавчим написом, вчиненим 17 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., вважаючи, що даний виконавчий напис вчинений з порушенням чинного законодавства та звернувся до суду з позовною заявою про визнання вищезазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку між сторонами дійсно виник спір та не вчинення зазначених дій, завдасть позивачу матеріальної шкоди.

Підстав для зустрічного забезпечення судом не встановлено.

Отже, враховуючи обставини справи, а також те, що на даний час заявником ОСОБА_1 оскаржується виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводиться стягнення, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов`язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб`єктами самостійно.

На підставі викладено та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 12, 81, 149, 150, 153, 157, 258, 353, 354 ЦПК України, Конституцією України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, - задовольнити.

Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», виконавчих витрат і винагороди приватному нотаріусу, на підставі виконавчого напису № 32287 від 17 грудня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, до вирішення по суті позовної заяви.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов