Рішення № 88269375, 18.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2020 року м. Київ № 826/3741/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до:Головного управління ДПС у м. Києвіпро:визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення,-В С Т А Н О В И В:

Фізична особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду .м Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2013 № 0004211701, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (від здійснення підприємницької діяльності) у розмірі 16260,00 грн.

Позиція позивача.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та просить його скасувати, з огляду на те, що висновки, які викладені в акті перевірки від 16.12.2013 № 356/26-57-17-01/ НОМЕР_1 не відповідають дійсним обставинам та не підтверджуються фактичними даними.

Пояснює, що ст. 168 Податкового кодексу України визначено момент виникнення зобов`язань податкового агента по нарахуванню утриманню та сплаті податку на доходи фізичних осіб відповідно до п/п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України. Додає, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Наголошує, що на момент проведення перевірки, фактичні обставини правовідносин договору оренди транспортних засобів свідчили про те, що позивач не перераховував та не виплачував грошових коштів за договором оренди транспортних засобів на користь ОСОБА_2 , а відтак висновки, зроблені в акті перевірки посадовими особами контролюючого органу відносно того, що оподаткований дохід вже був перерахований позивачем на користь ОСОБА_2 є хибним припущенням.

Додає, позивач протягом 2012 року вірно визначив суму податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, у зв`язку з чим відповідач не мав законних правових підстав для самостійного визначення грошових зобов`язань позивача перед бюджетом.

У письмових поясненнях позивач також додав, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 виплатив фізичній особі ОСОБА_2 плату за оренду автомобілів у розмірі 84 000,00 грн. Разом з тим, відповідно до п. 5 договорів найму оренди транспортних засобів орендна плата складає 1000,00 грн. на місяць та сплачується щомісячно у готівковій формі.

Позивач акцентує увагу суду на тому, що акт перевірки від 16.12.2013 № 356/26-57-17-01/ НОМЕР_1 не містить жодної інформації, яка дозволяє ідентифікувати на який договір найму посилається ревізор, зокрема, відсутня інформація про дату укладення договору найму (оренди) транспортних засобів, не зазначено номер договору найму (оренди) транспортних засобів на який йде посилання у відповідному акті, відсутні інформація про сторін відповідного договору найму (оренди) транспортних засобів.

Більш того, позивач наголошує, що як зазначено в самому акті від 16.12.2013 № 356/26-57-17-01/ НОМЕР_1 , така перевірка проводилась за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, тобто перевірялись 12 місяців 2012 року, у зв`язку з чим та беручи до уваги те, що орендна плата складає 1000,00 грн. на місяць є очевидним, що за період, котрий підлягав перевірці могло бути нараховано лише 12 000,00 грн., відтак, на думку позивача, висновки акта перевірки стосовно того, що позивач виплатив на користь ОСОБА_2 84 000,00 грн. не підтверджуються та спростовуються фактичними даними.

Підсумовуючи викладене позивач наголосив на необґрунтованості позовних вимог та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та наголосив, що немає підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Так, представник податкового органу наголосив, що відповідно до висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 16.12.2013 № 356/26-57-17-01/ НОМЕР_1 , встановлено порушення суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 дотримання вимог порядку заповнення та подання податковим агентом податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку.

Як зазначає представник відповідача особи, які відповідно до Податкового кодексу України мають статут податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Представник контролюючого органу пояснює, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 виплатив фізичній особі громадянину ОСОБА_2 84 000,00 грн. за оренду автомобілів, відповідно до п. 5 договорів найму (оренди) транспортних засобів орендна плата складає 1 000,00 грн. за місяць та сплачується щомісячно у готівковій формі. Разом з тим, при виплаті доходу фізичним особам-підприємцям за 2012 рік податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ф. 1 ДФ до ДПІ поданий з помилками, а саме: не утримував та не перераховував до бюджету податок на доходи з фізичних осіб виплаченого на користь ОСОБА_2 у розмірі 84 000,00 грн., що призвело до несплати податку у розмірі 12 600,00 грн. (84 000,00 грн. х 15%).

Відтак представник контролюючого органу просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалами суду від 28.03.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 року №685484 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіну О.А.

Ухвалою судді Кармазіна О.А. від 14.11.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У судовому засіданні 29.03.2018 на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України, розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 18.03.2020 у порядку письмового провадження здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДР: 43141267).

Встановлені судом обставини.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 29.11.2004.

Так, у період з 26.11.2013 по 09.12.2013, на підставі п. 75.1 ст. 75, та ст. 77 Податкового кодексу України та плану-графіку проведення виїзних перевірок суб`єктів господарювання, згідно направлень на планову перевірку від 29.11.2013 № 988/17-20п та № 923/17-20п та наказу від 14.11.2013 № 768 посадовими особами ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 за результатами якої складено акт від 16.12.2013 № 356/26-57-17-01/ НОМЕР_1 .

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 здійснював підприємницьку діяльність автомобільного вантажного транспорту на замовлення по території України з використанням найманої праці.

Зазначається, що ФОП ОСОБА_1 виплатив фізичній особі громадянину ОСОБА_3 84 000,00 грн. за оренду автомобілів відповідно до п. 5 договорів найму (оренди) транспортних засобів орендна плата складає 1000,00 грн. за місяць та сплачується щомісячно у готівковій формі.

Встановлено, що при виплаті доходу фізичним особам-підприємцям за 2012 рік, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (ф. 1 ДФ) до ДПІ у Святошинському районі поданий з помилками, а саме: ФОП ОСОБА_1 не утримував та не перераховував до бюджету податок на доходи з фізичних осіб виплаченого на користь ОСОБА_2 у розмірі 84 000,00 грн., що призвело до несплати податку в розмірі 12600,00 грн.

Відтак, посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п/п 49.18.2 п. 49.18 ст. 48, п/п «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки від 16.12.2013 № 356/26-57-17-01/ НОМЕР_1 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2013 № 0004211701, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (від здійснення підприємницької діяльності) у розмірі 16260,00 грн., з яких: 12600,00 грн - за основним платежем та 3600,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що порушує його права звернулася з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п/п 14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Згідно з ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до п/п 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.2 п. 168.1 цієї статті визначено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з п/п 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

В той же час, абзацами «а» та «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у їх сукупності, суд приходить до висновку, що податкові агенти у разі нарахування (виплати) оподатковуваного доходу на користь іншого платника податку, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 15 відсотків бази оподаткування. В той же час, таке оподаткування (сплата, перерахунок) відбувається до або під час виплати податковим агентом на користь іншого платника податків суми доходу.

Разом з тим, як видно з розрахунку штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 25% від суми доходу утриманого позивачем на користь ОСОБА_2 у розмірі 84 000,00 грн.

Тобто, приймаючи спірне рішення та застосовуючи штрафну (фінансову) санкцію податковий орган виходив з положень ст. 127 ПК України.

За правилами п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

В той же час, проаналізувавши акт перевірки від 16.12.2013 № 356/26-57-17-01/ НОМЕР_1 суд зазначає, що посадові особи контролюючого органу, фіксуючи порушення позивачем вимог податкового законодавства виходили з того, що між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори найму (оренди) транспортних засобів, згідно пунктів 5 яких ФОП ОСОБА_1 зобов`язаний був щомісячно у готівковій формі сплачувати на користь орендодавця транспортних засобів - ОСОБА_2 орендну плату на місяць у розмірі 1000,00 грн.

Разом з тим, податковий орган, перевіряючи дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановив, що ФОП ОСОБА_1 виплатив фізичній особі громадянину ОСОБА_3 84 000,00 грн.

Суд наголошує, що обставини, які зафіксовані в акті перевірки посадовими особами податкового органу відносно порушення позивачем вимог податкового законодавства є викладено загально без деталізації та прив`язки до первинних документів, оскільки з акту перевірки неможливо ідентифікувати, яку кількість договорів та які саме договори досліджувалась посадовими особами відповідача під час перевірки та на підставі яких саме первинних документів перевіряючи дійшли висновку про сплату ФОП ОСОБА_1 за період 12 місяців 2012 року на користь громадянина ОСОБА_2 орендної плати за транспортні засоби у розмірі 84 000,00 грн. Посилання контролюючого органу в акті перевірки на договори найму (оренди) транспортних засобів не містять конкретних реквізитів таких договорів, зокрема, відсутня дата та номер таких договорів, що позбавляє суд можливості дослідити зміст таких договорів, перевірити суми утримання позивачем на користь ОСОБА_2 сум доходів за такими договорами та, відповідно встановити наявність допущеного позивачем порушення та як наслідок перевірити правомірність нарахованої суми штрафної санкції, застосованої відповідачем до позивача податковим повідомлення-рішенням від 31.12.2013 № 0004211701.

Варто зазначити, що беручи до уваги той факт, що перевірка ФОП ОСОБА_1 проводилась за період 01.01.2012 по 31.12.2012, тобто перевірялись 12 місяців 2012 року, як зазначено в акті перевірки утримання доходу ОСОБА_1 на користь громадянина ОСОБА_2 складала 84 000,00 грн., натомість з наведених податковим органом обставин пунктами 5 договорів було передбачено орендну плату на місяць у розмірі 1000,00 грн., яка сплачується щомісячно у готівковій формі, що свідчить про те, що податковий орган в ході проведення перевірки мав би дослідити 7 (сім) договорів, у відповідності до кожного з яких ФОП ОСОБА_1 мав би утримувати на користь ОСОБА_2 дохід (84 000,00 грн./ 12 000,00 грн. (1000,00 грн. - сума по кожному договору на місяць * 12 місяців 2012 року)).

Слід наголосити, що приймаючи матеріали адміністративної справи № 826/3741/16 до провадження, ухвалою від 14.11.2017 у відповідача було витребувано всі наявні документи та матеріали на підтвердження своїх доводів та які стосуються спірних обставин, однак доказів, на яких гуртуються висновки акта перевірки та які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом надано не було.

Разом з тим, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем, в порушення обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення, яким до позивачу визначено суму грошового зобов`язання, а відтак виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 31.12.2013 № 0004211701 та як наслідок таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2013 № 0004211701, прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДР: 43141267) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 551,21 грн. (п`ятсот п`ятдесят одна гривня 21 копійка).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін