Рішення № 88268520, 18.03.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 683/3143/19

РІШЕННЯ

іменем України

18 березня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення міської ради №15 п.23/34VII від 24 травня 2019 року в частині відмови у наданні безкоштовно у власність земельної ділянки площею 24 м. кв. у місті АДРЕСА_1 блок АДРЕСА_2 , для будівництва індивідуального гаража. Також просить зобов`язати відповідача надати їй у власність вказану земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначає, що звернулась про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, стосовно якої були виготовлені та погоджені усі необхідні документи. Відповідач спірним рішенням відмовив у передачі у власність земельної ділянки у зв`язку з тим, що відповідно до затвердженої містобудівної документації ця земельна ділянка належить до підзони змішаної багатоповерхової житлової та громадської забудови.

Позивач покликається на те, що проект землеустрою був розроблений на підставі рішення відповідача від 2015 року, погоджений у встановленому законом порядку, а містобудівна документація, на яку посилається відповідач, з`явилась пізніше, відтак відповідач не може обґрунтовувати відмову цією підставою.

Справа надійшла з Старокостянтинівського міськрайонного суду Хмельницької області. Провадження відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив, у якому покликається на те, що дійсно позивач у 2015 році одержала дозвіл на розробку технічної документації на бажану нею земельну ділянку. У той же час, рішеннями Старокостянтинівської міської ради №7 від 07 жовтня 2016 року та №9 від 14 липня 2017 року були затверджені Генеральний план та План зонування території міста Старокостянтинова. Відповідно до цих актів бажана земельна ділянка орієнтовною площею 24 м. кв. по АДРЕСА_1 блок 3 відноситься до підзони змішаної багатоповерхової житлової та громадської забудови (до 9 поверхів). Таким чином, підставою відмови у наданні земельної ділянки є невідповідність її Генеральному плану та Плану зонування міста, зважаючи на що наполягає на законності рішення міської ради та просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач покликається на те, що на момент надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Генерального плану та Плану зонування міста не існувало, про їх прийняття та необхідність припинити у зв`язку з цим виготовлення документів позивача не повідомлено. Крім того, проект землеустрою, розроблений на замовлення позивача, було погоджено відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради.

Судом встановлено, що рішенням Старокостянтинівської міської ради №16 від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_1 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 24 кв.м. із земель житлової та громадської забудови, що знаходиться по АДРЕСА_3 , для будівництва індивідуального гаража з подальшим наданням її у власність (користування)

На підставі цього рішення позивач 16.11.2015 року уклала договір про розробку проекту землеустрою, який був виготовлений, а земельна ділянка внесена до Державного земельного кадастру з кадастровим номером №6810800000:03:012:0143 (КВЦПЗ:02.05) з видом використання: для будівництва індивідуальних гаражів. (а.с.12-32) Таким чином, відповідно до проекту землеустрою та відомостей з земельного кадастру вбачається, що видом цільового призначення зазначеної земельної ділянки є будівництво індивідуальних гаражів.

Розроблений проект землеустрою був погоджений відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області (а. с. 33,34)

В подальшому позивач звернулась до Старокостянтинівської міської ради з заявою про затвердження зазначеного проекту та передачу земельної ділянки у власність, однак рішенням Старокостянтинівської міської ради від 24 травня 2019 №15 п.23/34/7 позивачу відмовлено, оскільки вказана земельна ділянка належить до підзони змішаної багатоповерхової житлової та громадської забудови (до 9-и поверхів) згідно з містобудівною документацією.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність врегульовано ст.118 ЗК України.

Згідно з ч. 8,9 статті 118 ЗК України відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 6 ст. 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються, зокрема, органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Отже, підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що його не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, відтак передачі у власність норми Земельного кодексу України не містять. Зазначений висновок також підтверджується постановою Верховного суду від 06.03.2019 року у справі № 1640/2592/18.

Враховуючи це, ч. 9 статті 118 Земельного кодексу України передбачає імперативне затвердження проекту землеустрою у разі його належного попереднього погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України.

Разом з тим, жодних обґрунтованих правових підстав для відмови у затвердженні погодженого проекту землеустрою рішення відповідача не містить. Відповідач не довів, що проект землеустрою, наданий позивачем, не був погоджений у встановленому порядку або містив будь-які інші суттєві недоліки форми або змісту, які відповідно до закону перешкоджали прийняттю рішення про його затвердження.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо невідповідності проекту землеустрою вимогам наявної містобудівної документації. У даному випадку слід звернути увагу на те, що Генеральний план та План зонування території міста Старокостянтинова були затверджені вже після отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою, про прийняття цих актів позивач не повідомлялась.

Також відповідач не надав суду будь-які належні докази, які підтверджують розбіжність між змістом проекту землеустрою, погодженим позивачеві, та містобудівною документацією, на яку він покликається.

Як вбачається з матеріалів справи, як згідно з проектом землеустрою (а.с. 26), так і згідно з містобудівною документацією ( інформація відзиву) вказана земельна ділянка належить до єдиної категорії земель: землі житлової та громадської забудови. Однак, оскільки відповідачем не надано будь-яких об`єктивних доказів (наприклад, витягів з тієї ж містобудівної документації) з яких би вбачалось пряме обмеження для розміщення у цій зоні земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, суд вважає вказаний аргумент відповідача недоведеним, а цю обставину - невстановленою.

Надані суду копії рішень міської ради про затвердження плану зонування території м. Старокостянтинів та Генерального плану міста ( без додатків) не містять інформації стосовно спірної земельної ділянки, відтак встановити на їх підставі обґрунтованість доводів відповідача також неможливо.

Крім цього, відповідач ніяк не спростував дійсність та правомірність висновків щодо погодження проекту землеустрою (а.с.33,34)

Суд також відхиляє покликання відповідача на ч. 17 ст. 186 Земельного кодексу України щодо підстав для відмови у погодженні документації із землеустрою, оскільки до звернення позивача у 2019 році питання отримання погодження розробленої документації вже було вирішеним. Так само суд відхиляє і посилання на ч. 14 ст. 123 ЗК України щодо можливості відмови у затвердженні проекту у разі невідповідності його вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Відповідачем не обґрунтовано, яким вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідав представлений позивачем проект.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі). Зокрема, на державні органи покладений обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії")

У даній справі принципи юридичної визначеності та послідовності рішень суб`єкта влади дотримані не були, оскільки уповноважений суб`єкт, вчинивши окремі дії для реалізації права особи, на завершальній стадії юридичної процедури прийняв рішення, у якому не врахував правомірний суб`єктивний інтерес особи, який виник на законній підставі, а також витрачені нею зусилля і понесені витрати, пов`язані з реалізацією передбаченої законом адміністративної процедури. Одночасно з цим, особа не вчинила жодних неправомірних дій, які б могли і повинні були вплинути на вирішення її питання.

Тому суд приходить до висновку, що оскаржене рішення не є обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Для ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати Старокостянтинівську міську раду повторно розглянути та вирішити заяву ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки на підставі належним чином погодженого проекту землеустрою, відповідно до вимог Земельного кодексу України та враховуючи встановлені судом обставини.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати необґрунтованим та скасувати рішення Старокостянтинівської міської ради №15 п.23/34VII від 24 травня 2019 року про відмову у наданні у власність земельної ділянки.

Зобов`язати Старокостянтинівську міську раду повторно розглянути та вирішити заяву ОСОБА_1 про надання у власність земельної ділянки площею 24 кв.м. з кадастровим номером №6810800000:03:012:0143 із земель житлової та громадської забудови для будівництва індивідуального гаража, що знаходиться по АДРЕСА_3 , з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 к. за рахунок асигнувань Старокостянтинівської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18 березня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Старокостянтинівська міська рада (вул. К.Острозького, 41, м.Старокостянтинів, Хмельницька область,31100 , код ЄДРПОУ - 04060766)

Головуючий суддя І.С. Козачок