Рішення № 88268224, 18.03.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2020 року м. Рівне №460/617/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила суд зобов`язати відповідача скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії та призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку на 6 років, як потерпілій від аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 12.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії та постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення з 09.11.1987 по 26.11.1993. Зазначає, що з моменту аварії на ЧАЕС вона проживала у зоні добровільного відселення, оскільки там проживала її мама. Вважає протиправною бездіяльність відповідача в частині не призначення з 12.07.2019 пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Наголосила, що нею подано всі необхідні документи для призначення вказаної пенсії. Зазначає, що така відмова є протиправною, та незаконною, що і стало підставою для звернення до суду. З огляду на наведене, позивач просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.12.2019 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позов. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідно до трудової книжки позивач працювала в Полтавському турбомеханічному заводі імені 60-річчя Радянської України. А тому вона немає права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки. Факт постійного проживання на території гарантованого добровільного відселення становить 6 років 0 місяців 18 днів. Відтак, на даний момент підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 вищезазначеного Закону - немає. З урахуванням наведеного, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю за необґрунтованістю позовних вимог.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3)(а.с.8).

Згідно із записів трудової книжки НОМЕР_2 , в період з 23.07.1984 по 23.09.1987 позивачка працювала у Полтавському турбомеханічному заводі імені 60-річчя Радянської України (а. с. 12).

Згідно з довідкою про періоди проживання на забрудненій території, виданою Балаховицькою сільською радою Володимирецького району №610 від 25.06.2019, ОСОБА_1 дійсно проживала на території Балаховицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, з 09.11.1987 до 10.01.1990 в с. Балаховичі, та з 10.01.1990 по 26.11.1993 в с. Острів. Підстава: погосподарська книга 1991-1995рр. № 4, особовий рахунок № НОМЕР_3 (а.с.14).

16.07.2019 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.9).

Відповіддю від 07.10.2019 № 23/03.3 відділ з питань призначення та перерахунку пенсій № 2 повідомив ОСОБА_1 на її звернення за призначенням пенсії, що факт постійного проживання на території гарантованого добровільного відселенім становить 6 років 0 місяць 18 днів. Оскільки відсутня первинна величина зниження пенсійного віку, а саме з 26.04.1986 по 31.07.1986, то право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку по ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона набуде після досягнення 57 років (а.с.11).

До матеріалів справи відповідачем приєднано лист від 11.02.2020 № 65/02.4, яким повідомлено позивачку, що рішення, в тексті якого зазначено, що факт постійного проживання на території гарантованого добровільного відселенім становить 5 років 1 місяць 23 дні та первинна величина зниження пенсійного віку, а саме з 26.04.1986 по 31.07.1986, то право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку по ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» набудете після досягнення 58 років, вважати недійсним.

Не погоджуючись з діяннями відповідача в частині не призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як встановлено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон України №1058-ІV від 09.03.2003) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 13 Перехідних положень Закону України №1058-ІV від 09.03.2003 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Тобто, вказаними нормами надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України №1058-ІV від 09.03.2003 або спеціальним Законом України №796-XII від 28.02.1991.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон України №796-XII від 28.02.1991 ).

Згідно із ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991 передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина (3 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Тобто, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ч. 2 ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991 - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 у справі №205/4589/16-а, та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Крім того, суду слід зазначити, що вимогу щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01 січня 1993 року, необхідно пов`язувати з моментом аварії, а саме вказаний період проживання слід обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на ЧАЕС.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с. Балаховичі, с. Острів, Володимирецького району Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.

Так, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підтвердження своїх позовних вимог позивач зазначає, що нею подано всі необхідні документи для призначення вказаної пенсії. Крім того, зазначає, що в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС та до 31.07.1986 працювала у Полтаві. Однак, приїздила до мами в село Балаховичі, оскільки в цей період було дуже багато свят.

На підтвердження вказаних обставин позивачка долучила складений акт двох мешканців с. Балаговичі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначили, що позивачка проживала у селі, оскільки на той час було багато вихідних, що підтверджується календарем за 1986 рік (а.с.18).

Натомість, відповідач звертає увагу, що з моменту аварії по 31.07.1986 вона не могла постійно проживати або працювати в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки постійно проживала та працювала у Полтаві. А тому право на призначення пенсії позивачка набуде у 57 років.

З цього приводу суд звертає увагу на таке.

Підпунктом 5 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок) зазначено, документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Так, згідно із записів трудової книжки НОМЕР_2 , в період з 23.07.1984 по 23.09.1987 позивачка працювала у Полтавському турбомеханічному заводі імені 60-річчя Радянської України.

Згідно з довідкою про періоди проживання на забрудненій території, виданою Балаховицькою сільською радою Володимирецького району №610 від 25.06.2019, ОСОБА_1 дійсно проживала на території Балаховицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, з 09.11.1987 до 10.01.1990 в с. Балаховичі, та з 10.01.1990 по 26.11.1993 в с. Острів. Підстава: погосподарська книга 1991-1995рр. № 4, особовий рахунок № НОМЕР_3 .

Таким чином, з аналізу долучених доказів встановлено, що позивачка постійно проживала на території Балаховицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області в с. Балаховичі та в с. Острів, в період з 09.11.1987 по 26.11.1993. Відтак, матеріалами справи підтверджено проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення 6 років 18 днів.

Водночас, копіями трудової книжки, довідки органів місцевого самоврядування, які долучені до матеріалів справи, не підтверджено період постійного проживання (роботи) позивачки на територіях радіоактивного забруднення, а саме з моменту аварії по 31 липня 1986 року. Відтак, додаткова початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки - до позивачки не застосовується.

Суд не заперечує тверджень, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення. Проте, враховуючи відсутність інших належних та допустимих доказів на підтвердження періоду постійного проживання (роботи) позивачки на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі довідок органів місцевого самоврядування (підприємств, установ, організацій) - не може бути підставою для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону, як того вимагає Порядок.

Крім того, суду необхідно зазначити, що долучений до матеріалів справи акт про фактичне проживання ОСОБА_1 в с. Балаховичі від 27.01.2020 - в силу КАС України не може розцінюватися як доказ проживання з моменту аварії на ЧАЕС та до 31.07.1986, як наслідок не може бути підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки інформація наведена у довідці громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , не підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами.

Отже, час проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення до 1 січня 1993 року становить 6 років 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991, враховуючи, що докази проживання або постійної роботи у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період - відсутні. Натомість записи трудової книжки стверджують протилежне, що позивачка працювала у м. Полтава до 23.09.1987.

Водночас, необхідно звернути увагу на те, що ч.3 ст.55 Закону №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на день звернення до відповідача із заявою (16.07.2019) досягла віку 53 років. Натомість, норми ст. 55 Закону №796-XII надають право на зменшенням пенсійного віку лише на 6 років. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 має право на зменшення пенсійного віку на 3 роки за повні 6 років проживання. Відтак, вона набуде право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку в 57 років (60 років - 3 роки).

Оскільки, на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не досягла необхідного віку для призначення їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України вона не набула права на призначення такої пенсії.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Оскільки, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, то у задоволенні позову суд відмовляє повністю.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076) про зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 березня 2020 року.

Суддя Зозуля Д.П.