Ухвала суду № 88268205, 16.03.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

16 березня 2020 року м. Рівне №460/1963/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 460/1963/19 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, винесеної державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 59576436.

В ході розгляду матеріалів адміністративної справи суд прийшов до висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про стягнення суми виконавчого збору, з огляду на те, що державним виконавцем не було вчинено жодних дій в межах виконавчого провадження № 59576436 щодо повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження, з якими чинне законодавство пов`язує можливість стягнення виконавчого збору з боржника.

Судом встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2019 року прийнято до розгляду справу № 2540/3203/18 за позовом ОСОБА_2 до Сновського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Універсал банк», про визнання дій неправомірними та скасування постанови.

Із змісту вказаної ухвали слідує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15 січня 2019 року відкрив касаційне провадження у справі № 2450/3203/18, а ухвалою від 26 квітня 2019 року передав справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду послався на те, що при вивченні судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах було виявлено їх різне застосування й тлумачення судами касаційної інстанції різної юрисдикції.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 30 травня 2018 року в справі № 808/3791/16 дійшов висновку, що частини перша та друга статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) встановлює загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. Частина третя статті 40 Закону № 1404 є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила, встановлені частинами першою та другою статті 27 цього Закону, застосовуватися не можуть. До того ж суд касаційної інстанції зауважив, що стягувач звернувся із заявою про повернення виконавчого документу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404, у зв`язку з чим настають наслідки, які передбачені частиною третьою статті 40 цього Закону - якщо виконавчий збір не стягнуто, то державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому, норми статті 27 Закону України № 1404 містять вичерпний перелік підстав та умов, за якими виконавчий збір не стягується, зокрема визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Натомість, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 15 лютого 2018 року в справі № 910/1587/13 дійшов висновку, що відповідно до статті 27 Закону № 1404 та розділу ІV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802), виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум або закінчення виконавчого провадження відповідно до статті 39 Закону № 1404, у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута боржнику. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного стягнення з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум, а також визнав помилковими доводи скаржника про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року в справі № 761/11524/15-ц, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції частин першої та другої статті 27, частини третьої статті 40 Закону № 1404, дійшов до висновку, що законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми. При стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року в справі № 761/11524/15-ц дійшов аналогічних висновків щодо застосування частини другої статті 27, частини третьої статті 40 Закону № 1404 як і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 15 лютого 2018 року в справі № 910/1587/13.

Тобто, в межах справи № 2540/3203/18 відбувається розгляд правовідносин, які є подібними до тих, що розглядаються в даній адміністративній справі. Більше того, розгляд справи № 2540/3203/18 направлений на узагальнення судової практики зі спірних правовідносин та має на меті формування єдиного висновку щодо застосування норм статей 27, 40 Закону № 1404.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Таким чином, оскільки правовідносини у справах № 2540/3203/18 та № 460/1963/19 є подібними, суд вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду матимуть значення для правильного вирішення даної адміністративної справи, у зв`язку з чим провадження у справі належить зупинити.

За правилами частини четвертої статті 236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 236, статтями 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження в адміністративній справі № 460/1963/19 зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі № 2540/3203/18.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Комшелюк Т.О.