Рішення № 88268108, 26.02.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 р. Справа № 480/4376/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Іваницької А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4376/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить зобов`язати відповідача перерахувати йому пенсію з п`ятикратного середнього заробітку, що він отримував під час зборів 1986 року, та провести відповідні виплати, починаючи з 01.07.2019 року.

Свої вимоги мотивує тим, що з 01.07.2019 року Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області йому було перераховано пенсію як військовослужбовцю, виходячи з п`ятикратного середнього заробітку на виконання рішення Конституційного Суду України. В подальшому він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України м. Суми для надання йому детального розрахунку його пенсії по інвалідності як ліквідатору аварії на ЧАЄС 1986 року - інваліду 2 групи, захворювання якого пов`язано з виконанням службового обов`язку, на що йому надано відповідь від 22.08.2019 року з детальною роздруківкою обчислення пенсії. Виявивши у ньому порушення, позивач надав письмову заяву, в якій просив перерахувати йому пенсію, виходячи з п`ятикратного середнього заробітку, отриманого під час проходження зборів в 1986 році із застосуванням постанов Кабінету Міністрів про підвищення заробітку, які діяли на час проходження ним військових зборів і повинні застосовуватись при обчисленні його середньої заробітної плати. Всі необхідні дані щодо його роботи у вказаний період були у нього в наявності, проте він знову отримав відмову від 07.10.2019 року. Зазначає, що відповідно до ст.72 Закону СРСР «Про військовій обов`язок» військовослужбовцям, призваним на військові збори, при проходженні ними служби виплачується збережений середній заробіток за місцем роботи, який повинен використовуватись при розрахунку пенсії. Тому позивач вважає дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році, протиправними, оскільки вони порушують його права на отримання пенсії як інваліду 2 групи, постраждалого при виконанні службових обов`язків під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Ухвалою від 04.11.2019р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

29.11.2019р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.14), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що право на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019, мають військовослужбовці та військовозобов`язані, призвані на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Відповідно до статті 62 Закону 796 роз`яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінету Міністрів України, рішення якого є обов`язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, всіма суб`єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. У примітці до ст.10 Закону зазначено, що тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. Крім того, з 1 липня 2019 року проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Ухвалою від 27.12.2019р. розгляд справи вирішено проводити з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 24.02.2000р., як отримувач пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

22.08.2019р. відповідач за його зверненням надав йому роз`яснення, згідно з якими позивач отримує пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із заробітної плати, одержаної за час роботи у зоні відчуження. Зазначено, що з 01 липня 2019 року розмір його пенсії обчислено з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2019 року. Пенсія обчислена відповідно до норм чинного законодавства. Підстав для підвищення пенсії в даний час немає (а.с.7).

23.09.2019р. позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Сумській області із заявою (а.с.103), в якій прохав надати детальний розрахунок нарахування його пенсії та при обчисленні його пенсії як військовослужбовцю із середньої заробітної плати повинні бути застосовані нормативно-правові акти, які діяли на час проходження ним служби в 1986 році.

07.10.2019р. відповідач надав йому відповідь (а.с.8), згідно з якою з 01.07.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", якою внесені зміни до пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок № 1210), що передбачає механізм визначення розміру пенсії по інвалідності з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. За матеріалами пенсійної справи позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження військової служби, тому такий перерахунок проведений і позивачу.

Заробітна плата для обчислення розміру пенсії, визначена за формулою, при коефіцієнті 2,67127, становить 11765,20 грн. (4404.35 грн. х 2,67127). Враховуючи ступінь професійної втрати працездатності 80%, основний розмір пенсії склав 9412,17 грн. (11765,20 грн. х 80%). З урахуванням додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 379,60 грн., підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 625,60 грн. (1564,00 грн. х 40%) та цільової грошової допомоги на прожиття особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у розмірі 50,00 грн., загальний розмір пенсії склав 10467,37 грн.

Пенсію у вказаному розмірі позивач отримує з липня поточного року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

У свою чергу, умови оплати праці в період виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалися постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів СРСР та УРСР у залежності від категорії працюючих (працівники, особи рядового та начальницького складу, військовозобов`язані, призвані на збори, військові строкової служби) та місця знаходження працівника залежно від встановлених зон в період виконання цих робіт (1-ша, 2-га, 3-тя зони небезпеки, зона іонізуючого випромінювання (30-ти кілометрова зона).

При цьому, базовим документом, який визначав порядок оплати праці ліквідаторам аварії на ЧАЕС, є постанова Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про правонаступництво України» закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України як такі, що не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України.

Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році, іншими нормативними актами не передбачені, відповідно вказаний Порядок є чинним.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» № 964-рс від 17 травня 1986 року було дозволено керівникам міністерств та відомств, що беруть участь в ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії здійснювати у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих на вказаних роботах в ІІІ зоні небезпеки, в п`ятикратному розмірі в порівнянні з установленими чинним законодавством нормами, в ІІ зоні небезпеки, в чотирьохкратному розмірі та І зоні в трьохкратному розмірі.

Розпорядженням РМ СРСР «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» на начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ, зайнятих на роботах по ЛНА на ЧАС було розповсюджено порядок та розміри підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням РМ СРСР від 17.05.1986 року № 964.

Водночас, постановою № 665-195 від 05.06.1986 була встановлена оплата праці працівників, зайнятих на роботах в 3, 2 та 1 зонах небезпеки, відповідно у 4-х, 3-х і 2-кратних розмірах (із врахуванням 100 % тарифної ставки), понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановлену по основному місцю роботи (п.1). Ця ж норма викладена також в п.1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 06.08.1993р. встановлено факт перебування ОСОБА_1 у зоні дезактивації головного корпусу будівлі Чорнобилської АЄС з 11 серпня 1986 року до 17 серпня 1986 року включно (а.с.54), що відповідає роботі в зоні №3.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2014р. у справі №761/32093/13-ц зобов`язано Відокремлений підрозділ локомотивного депо Конотоп Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» видати ОСОБА_1 довідку для нарахування пенсії по інвалідності. як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у серпні 1986 р. яка складає: обчислення заробітку по перерахованій та підвищеній в 1,5 рази (на50%) годинній тарифній ставці у зв`язку з проведенням робіт у зоні № 3 в умовах радіаційної безпеки (1,574 руб) та нарахуванні премії за фактично відпрацьований час у розмірі (60%) - 1776,19 рублів (а.с.66).

Згідно з частиною першою статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Таким чином, право позивача на грошове забезпечення у підвищеному розмірі за період його роботи у зоні відчуження гарантоване державою шляхом видання нормативно-правових актів, розсекречених після 1986 року.

Після аварії на ЧАЕС 26.04.1986 Уряди колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом "таємно" щодо оплати праці осіб-ліквідаторів.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України № 03-3/1652-018-2 від 13.04.2001 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" зазначено, що листом Держкомпраці УРСР № 10-769 від 13.06.1989 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф "таємно" з низки нормативних актів, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Після зняття грифу "таємно" та для "службового користування" стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати (грошового забезпечення) не були враховані вимоги нормативно-правових актів:

- розпорядження Ради Міністрів СРСР № 964 від 17.05.1986;

- постанови Ради Міністрів СРСР № 524-156 від 07.05.1986;

- розпорядження Ради Міністрів СРСР № 1031 від 23.05.1986;

- постанови Ради Міністрів СРСР № 655-195 від 05.06.1986;

- постанови Ради Міністрів УРСР № 207-7 від 10.06.1986 та інші.

У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов`язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Зокрема, базовим документом, який визначав порядок оплати праці ліквідаторам аварії на ЧАЕС, є постанова Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок № 524-156 від 07.05.1986 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції".

Так, пунктом 1 вказаної постанови було надано право керівникам підприємств та організацій проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, по підвищеним на 100 процентів тарифним ставкам (відрядним розцінкам) та посадових окладах, конкретні розміри яких встановлюються з урахуванням складності та терміновості виконуваних робіт.

Абзацом другим цього пункту було передбачено виплату військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадових окладів та окладів за спеціальним званням в подвійному розмірі.

Абзацом третім цього пункту було передбачено особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, начальницькому та рядовому складу органів внутрішніх справ виплачувати крім того добові та забезпечувати їх безкоштовним харчуванням.

У подальшому правовому регулюванні вказані положення постанови № 524-156 зазнали змін та уточнень.

Розпорядженням Ради міністрів СРСР «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» від 17 травня 1986 року № 964-рс визначено, що у тих випадках, коли працівник отримує гранично допустиму дозу радіації і в зв`язку з цим не допускається для подальшої роботи в зазначених зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода у розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського та начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим чи спеціальним званням, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб.

У тих випадках, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації і в зв`язку з цим не допускається для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового забезпечення за посадою і військовому або спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб. (абзац другий).

На виконання розпоряджень Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс та від 23.05.1986 №1031рс, виданих з метою прискорення робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції Міністерством внутрішніх справ СРСР, видано наказ «Про додаткові виплати особовому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» від 26.05.1986 №0149 (далі - наказ МВС СРСР №0149).

Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР №0149 наказано Міністру внутрішніх справ Української РСР, міністру внутрішніх справ Білоруської РСР, начальнику Управління внутрішніх військ МВС СРСР по Українській РСР і Молдавській РСР, командиру 43-конвойної дивізії МВС СРСР дозволяти за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці працівників, службовців, а також призваних на збори військовозобов`язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 вищевказаного наказу передбачалося, що у такому ж порядку і розмірах наказано виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, зайнятим на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - і окладів за військовим і спеціальним званням.

Відповідно до пункту 2 наказу МВС СРСР №0149 працівникам та службовцям, які отримали при виконанні завдань з ліквідації наслідків аварії на АЕС гранично допустиму дозу радіації і у зв`язку з цим не допущеним для подальшої роботи у вказаних в пункті 1 даного наказу зонах небезпеки, виплачувати одноразову винагороду в розмірі п`ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам начальницького та рядового складу трьох місячних окладів грошового утримання за посадою і за військовим або спеціальним званням, прапорщикам мічманам, військовослужбовцям, особам рядового і молодшого начальницького складу 500 рублів, військовослужбовцям строкової служби 300 рублів.

Суд зауважує, що основні дозові межі радіоактивного опромінення встановлені частиною першою статті 5 Закону України від 14.01.1998 №15/98-ВР "Про захист людини від іонізуючого випромінювання" (далі - Закон №15/98-ВР).

Згідно цієї норми основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановлених цією статтею основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз.

Відповідно до примітки до частини першої статті 5 зазначеного закону №15/98-ВР 1 мілізіверт (мЗв) дорівнює 0,1 бера.

Як вбачається з матеріалів справи, доза опромінювання позивача становить 24ббер. (а.с.43, зворотній бік).

З 1 січня 2012 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою проведено перерахунок пенсії чорнобильцям, виходячи із розміру заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, І - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Отже, наділивши позивача певними соціальними гарантіями, що випливають з його статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліда із захворюванням, пов`язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи, держава взяла на себе публічне зобов`язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв`язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов`язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та позивач має право на пенсію, призначену за його бажанням із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році, який визначається згідно із законодавством.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Суд звертає увагу, що частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна,1, код ЄДРПОУ 21108013) перерахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію з п`ятикратного середнього заробітку, що він отримував під час зборів 1986 року, та провести відповідні виплати починаючи з 01.07.2019 року.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 березня 2020 року

Суддя О.О. Осіпова