Рішення № 88268000, 18.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7663/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, про:

визнання протиправною та скасування Постанови Головного управління Держпраці в Одеській області, про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД1114/1577/НП/СПТД-ФС від 14 листопада 2019 року.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ФОП ОСОБА_1 , наголошував, що посадові особи Головного управління Держпраці в Одеській області здійснили спробу інспекційного відвідання не за фактичною адресою здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , а у житловій квартирі, кімнату якої позивач орендує для задоволення власних творчих та побутових інтересів.

Позивачем зазначалося, що юридичних осіб під назвою «СОЛАР ДИДЖИТАЛ» або «СОЛЯР ДИДЖИТАЛ» взагалі не зареєстровано, а тому, відповідно, компанія «SOLAR DIGITAL» у якій згідно Постанови про накладення штрафу здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , за адресою - АДРЕСА_1 - не знаходиться.

ФОП ОСОБА_1 , зазначає, що договірних або інших відносин з компанією, що у Постанові про накладення штрафу визначена як компанія «SOLAR DIGITAL» - не має.

На думку позивача, дані обставини не були враховані Головним управлінням Держпраці в Одеській області при прийнятті рішення про накладення штрафу, що у подальшому і призвело до прийняття оскаржуваної постанови.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року, у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі №420/7663/19, шляхом зупинення дії постанови державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шашкіної Н.Я., про арешт коштів боржника від 23.01.2020 року, у виконавчому провадженні №60947412 та зупинення стягнення на підставі постанови Держпраці в Одеській області №ОД1114/1577/НП/СПТД-ФС від 14.11.2019 року (виконавче провадження №60947412) - відмовлено.

18 лютого 2020 року, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

03 березня 2020 року, закрито підготовче засідання по справі та призначено справу до судового розгляду суті.

12 березня 2020 року, через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду, від представника позивача надійшло клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження (вх.№ ЕП/2395/20 від 13.03.2020р.)

У судовому засіданні 13 березня 2020 року, відповідно до ч.3 статті 194 КАС України, постановлено продовжити розгляд справи без участі сторін у порядку письмового провадження.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив (вх.№3700/20 від 27.01.2020р.) на позовну заяву (т.І, а.с.185-189).

Відзив обґрунтований наступним.

За наявною інформацією, доступ до якої не обмежений законодавством, було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , здійснює господарську діяльність у компанії «SOLAR DIGITAL», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Інформація щодо адреси здійснення господарської діяльності була отримана з повідомлення про не задекларовану працю до Головного управління Держпраці в Одеській області та з Інтернет ресурсів.

Однак, у зв`язку із створенням перешкод у діяльності інспектора праці, посадовою особою контролюючого органу було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування.

14 листопада 2019 року, розглянувши справу про накладення штрафу, та на підставі акту про неможливість інспекційного відвідування, уповноваженою посадовою особою було вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 417300,00 гривень, на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із створенням ФОП ОСОБА_1 , перешкод інспектору праці при здійсненні державного контролю за додержанням законодавства про працю, предмет якого становило забезпечення застосування правових норм щодо використання праці, зокрема, з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 20 лютого 2017 року, за №25560000000130101. Місце проживання: АДРЕСА_2 .

До видів діяльності ФОП ОСОБА_1 , згідно код КВЕД відносяться: 62.01 Комп`ютерне програмування (т.І, а.с.97-101).

01 лютого 2019 року, між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , укладено договір оренди приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (т.І, а.с.124-125).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, квартира загальною площею 260,3 кв.м, що складається з п`яти житлових кімнат належить ОСОБА_2 (т.ІІ, а.с.18-20).

Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , дана квартира посімейного , спільного заселення розташована на 2 поверсі 4 поверхового будинку та складається з 5 житлових кімнат. Кімната площею 32,6 кв.м була орендована ОСОБА_1 (т.ІІ, а.с.21-23).

13 вересня 2019 року, на ім`я начальника Головного управління Держпраці в Одеській області надійшло повідомлення про не задекларовану працю у компанії «SOLAR DIGITAL» (т.І, а.с.168-178).

На підставі направлення на здійснення інспекційного відвідування №15/01-29-3518 від 11 жовтня 2019 року (т.І, а.с.179) та відповідно до наказу №1853 від 11 жовтня 2019 року (т.І, а.с.181), інспекторами праці Барським В.О., та Соболь К.Є ., було здійснено спробу інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та на думку Головного управління Держпраці в Одеській області здійснює підприємницьку діяльність у компанії «SOLAR DIGITAL», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

17 жовтня 2019 року, посадовими особами Головного управління Держпраці в Одеській області складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОД1114/1577/НП (т.І, а.с.194-199).

24 жовтня 2019 року, на адресу Головного управління Держпраці в Одеській області від ФОП ОСОБА_1 , надійшли зауваження на Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОД№1114/1577/НП від 17 жовтня 2019 року (т.І, а.с.200-205).

Листом №15/01-33-9654 від 29 жовтня 2019 року, Головного управління Держпраці в Одеській області повідомило ФОП ОСОБА_1 , що його заперечення на Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування додані до нього та є невід`ємною частиною цього акту (т.І, а.с.207-208).

14 листопада 2019 року, Головним управлінням Держпраці в Одеській області, керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, пунктом 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року та на підставі абзацу 7 частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України, за вчинення дій передбачених абзацом шостим цієї частини (недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні) при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини (фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків), винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД1114/1577/НП/СПТД-ФС, якою вирішено накласти на фізичну-особу підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 417300,00 гривень (стократний розмір мінімальної заробітної плати встановленої законом на момент виявлення порушення) (т.І, а.с.223-234).

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, вважаючи постанову про накладення штрафу - протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (КЗпП України).

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року (далі - Закон №877-V).

Відповідно до статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України №1985-ІV від 8 вересня 2004 року, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України №1986-IV від 8 вересня 2004 року, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням, законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21 серпня 2019 року (надалі - Порядок № 823, у редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови).

Згідно з п.2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з вимогами пункту 5 Порядку №823 інспекційні відвідування проводяться з таких підстав: 1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) рішення суду; 5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; 6) інформація: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДПС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; - фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився; - роботодавців, в яких протягом року не проводилася індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю; 8) доручення Прем`єр-міністра України; 9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 10) запит народного депутата України; 11) невиконання вимог припису інспектора праці.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Пунктом 14 Порядку №823 визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 Порядку №823), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 Порядку №823, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Копія акта, про неможливість проведення інспекційного надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі (у редакції статті 265 КЗпП України чинній на момент винесення оскаржуваної постанови):

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

«Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року (далі - Порядок №509), визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Згідно пункту 2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою для проведення інспекційного відвідування слугувало звернення (повідомлення) про не задекларовану працю у компанії «SOLAR DIGITAL» (т.І, а.с.168-178).

Слід зазначити, що з повідомлення про не задекларовану працю, яке слугувало підставою для проведення інспекційного відвідування вбачається, що у 2017 року, ОСОБА_4 , познайомився з ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 .

Крім того, 31.08.2017 року, саме між ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 , укладено договір щодо дизайну та розробки сайту (т.І, а.с.173-177) та саме ОСОБА_5 , отримав від ОСОБА_4 , кошти за виготовлення сайту відповідно до договору (т.І, а.с.178).

Тобто, порушення ФОП ОСОБА_1 , трудового законодавства, а саме використання праці найманих осіб без укладення трудового договору, про що зазначалося у повідомленні, базується лише на припущеннях та не підтверджено жодними доказами.

Слід зазначити, що компанія «SOLAR DIGITAL» відсутня у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (т.І, а.с.118-123).

Крім того, Порядком №823 визначено, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та, відповідно настання відповідальності за створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці, наступає у разі відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, місцем реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , являється адреса: АДРЕСА_2 .

Інспекційне ж відвідування, згідно направлення №15/01-29-3518 від 11 жовтня 2019 року (т.І, а.с.179) та відповідно до наказу №1853 від 11 жовтня 2019 року, проводилося за адресою: АДРЕСА_1 , що не являється місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1 .

Також, судом досліджено наявний у матеріалах справи електронний доказ - компакт диск з відео записом зробленим посадовими особами Головного управління Держпраці в Одеській області під час спроби інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .

Оцінюючи цей доказ суд вважає, що з наданого відео-запису не вбачається, що під час спроби інспекційного відвідування позивач займався своєю підприємницькою діяльністю чи використовував працю найманих осіб. Інтер`єр кімнати у якій були присутні посадові особи контролюючого органу та ОСОБА_1 , а саме, наявність у кімнаті музичних інструментів, дивану, також не свідчить про використання даної кімнати для підприємницької діяльності.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , як фізична особа, а не фізична-особа-підприємець, винаймає кімнату у квартирі посімейного, спільного заселення, що розташована на 2 поверсі 4 поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_3 (т.І, а.с.124-125).

Жодних доказів, що фізична-особа підприємець ОСОБА_1 , здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , Головним управлінням Держпраці в Одеській області суду не надано.

На думку суду, вищевказані обставини виключають можливість настання відповідальності ФОП ОСОБА_1 , за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні.

Поміж іншим, суд критично ставиться до посилань відповідача на інформацію розміщену у мережі Інтернет, оскільки участь ОСОБА_1 , у заходах щодо комп`ютерного програмування не є підтвердженням порушення позивачем законодавства про працю, а розміщені фото з певними групами людей не можуть підтверджувати офіційне існування компанії «SOLAR DIGITAL».

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірність свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Руїс Торіха проти Іспанії»).

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви, ФОП ОСОБА_1 , сплачено судовий збір у розмірі 4173,00 гривень, згідно квитанції №75103 від 16 грудня 2019 року, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, проспект Шевченко 2, код ЄДРПОУ 39781624), про визнання протиправною та скасування Постанови Головного управління Держпраці в Одеській області, про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД1114/1577/НП/СПТД-ФС від 14 листопада 2019 року - задовольнити.

Постанову Головного управління Держпраці в Одеській області, про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД1114/1577/НП/СПТД-ФС від 14 листопада 2019 року - визнати протиправною та скасувати.

Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області (код ЄДРПОУ39781624) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), понесені судові витрати у розмірі 4173,00 (чотири тисячі сто сімдесят три) гривень.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.