Рішення № 88267790, 17.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/299/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 28-31/, про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладені в листі №164/Л-02 від 13.01.2020 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати та надати до органу Державної казначейської служби подання про повернення ОСОБА_1 грошових коштів, сплачених до Пенсійного фонду України у розмірі 1% (3448,00 грн.) від вартості об`єкта нерухомості згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.08.2018 року, а саме: квартири АДРЕСА_1 , яка придбана ОСОБА_1 вперше.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 звільнена від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу, оскільки житло нею придбано вперше. Проте, відповідач у порушення вимог законодавства України листом від 13 січня 2020 року №164/Л-02 відмовив позивачу у підготовці подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/299/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10:00 год. 13 березня 2020 року, витребувано докази.

27 лютого 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 51-52/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що станом на час придбання нерухомості ОСОБА_1 відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином /а.с. 49-50/. Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, у якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні /а.с. 66/.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 серпня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2133, прийняла у власність квартиру АДРЕСА_2 а, житловою площею 29,0 кв.м., загальною площею 43,1 кв.м. /а.с. 36-37/

Продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 344800 грн.00 коп., які сплачені покупцем продавцю до підписання цього договору (п. 2.1 договору).

Право власності на квартиру житловою площею 29,0 кв.м., загальною площею 43,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , квартира АДРЕСА_4 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 серпня 2018 року, номер запису про право власності: 27581408, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу №2133, виданий 21.08.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №135082246, сформованим 21.08.2018, та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №195660335, сформованою 08.01.2020 /а.с. 38-40/.

При укладенні договору купівлі-продажу позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3448,00 грн. (1% вартості квартири), що підтверджується квитанцією № 26 від 21 серпня 2018 року, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 35/.

09 січня 2020 року позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Полтавській області (вх.№1641/Л-02 від 09.01.2020) /а.с. 42-43, 62-63/, у якій просив підготувати до відповідного територіального органу управління Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 3448,00 грн. збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу майна та надати його для передачі відповідному органу.

Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 13 січня 2020 року №164/Л-02 /а.с. 44, 64/ позивача повідомлено, що органи Пенсійного фонду не мають підстав для підготовки подання до відповідного органу Казначейства на повернення надміру зарахованого до бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Не погодившись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформленою листом від 13 січня 2020 року №164/Л-02, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (надалі - Порядок № 1740).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі №802/1566/17-а.

Судом встановлено, що право власності на квартиру житловою площею 29,0 кв.м., загальною площею 43,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 серпня 2018 року, номер запису про право власності: 27581408, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу №2133, виданий 21.08.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №135082246, сформованим 21.08.2018, та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №195660335, сформованою 08.01.2020 /а.с. 38-40/.

За змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №195660335, сформованої 08.01.2020, відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 іншого нерухомого майна, придбаного позивачем, крім придбаної квартири за договором купівлі-продажу від 21.08.2018, зареєстрованого за №2133, відсутні /а.с. 39-40/.

Отже, позивач на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2018, зареєстрованого за №2133, вперше придбав житло - квартиру АДРЕСА_2 .

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростовування твердження позивача щодо придбання нею житла вперше та/чи відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (надалі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання у відзиві на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлена листом від 13 січня 2020 року №164/Л-02, не ґрунтується на вимогах законодавства України.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав позивача визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлену листом від 13 січня 2020 року №164/Л-02, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3448 грн., сплаченого згідно квитанції №26 від 21 серпня 2018 року.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією №19916 від 16.01.2020 /а.с. 5/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 24/.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, при задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. 40 коп. (вісімсот сорок гривень сорок копійок).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 205, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлену листом від 13 січня 2020 року №164/Л-02.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3448 грн. (три тисячі чотириста сорок вісім гривень), сплаченого згідно квитанції №26 від 21 серпня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. 40 коп. (вісімсот сорок гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич