Рішення № 88267770, 10.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/5058/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Пуленко М.І.,

представника відповідача – Казмерчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄШІ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЄШІ" (надалі - позивач, ТОВ "МЄШІ") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 1.04.19 №0016485012 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 77963,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення прав та законних інтересів позивача з огляду на безпідставне донарахування грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій за результатами камеральної перевірки податкової звітності ТОВ "МЄШІ".

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /т. 2, а.с. 4-5/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість спірного рішення. Зауважив, що позивачем не виконано вимоги пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, а саме - з огляду на анулювання реєстрації підприємства як платника податку на додану вартість у червні 2017 року не нараховані податкові зобов`язання на залишки необоротних активів.

3. Інші заяви учасників по суті справи.

23.01.20 до суду надійшла відповідь на відзив /т. 2, а.с. 24-25/, у якій представник позивача звертав увагу на те, що відповідачем у ході проведення контролюючого заходу не перевірялись обставини придбання ТОВ "МЄШІ" необоротних активів та запасів товарно-матеріальних цінностей, на залишкову вартість яких нараховані податкові зобов`язання спірних податковим повідомленням-рішенням, зокрема, не встановлено, чи включено до їх вартості податок на додану вартість. Окрім того, податкове зобов`язання зі сплати ПДВ відповідачем обчислено виходячи із залишкової вартості необоротних активів та запасів, тоді як норма пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України вимагає проведення таких нарахувань виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів. На цій підставі, позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

6.02.20 до суду надійшли заперечення на відповідь, у яких представник відповідача стверджував про правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення /т. 2, а.с. 37-39/. Крім того, звертав увагу на те, що позивачу було надіслано листа від 3.03.18 №4547/10/16-31-12-02-19 про надання інформації разом з її документальним підтвердженням, однак поштове відправлення повернулось неврученим з огляду на відсутність платника за податковою адресою.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.19 провадження у справі за даним позовом відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 24.02.20 протокольною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання представника відповідача та замінено відповідача у справі на Головне управління ДПС у Полтавській області.

Судове засідання 5.03.20 не відбулось з огляду на перебування судді у відрядженні.

У судовому засіданні 10.03.20 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позову повністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ТОВ "МЄШІ" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31391203 /т. 1, а.с. 13, 14/.

У період з 12.03.2001 по 30.06.2017 позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість, реєстрацію платника ПДВ анульовано у червні 2017 року, що сторони не заперечують.

25.02.19 Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено камеральну перевірку ТОВ "МЄШІ" з питання дотримання вимог пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України.

Результати перевірки оформлені актом від 25.02.19 №14166/16-31-12-02-11/31391203, у якому вказано на порушення платником податку вимог пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, що призвело до заниження по декларації за червень 2017 року податкових зобов`язань по операціям з умовного постачання після анулювання реєстрації у якості платника ПДВ на вартість необоротних активів /т. 1, а.с. 26-29/. Крім того, вказано на порушення позивачем вимог пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в частині заниження суми податку до сплати у розмірі 62371,00 грн.

1.04.19 відповідачем сформоване податкове повідомлення-рішення №0016485012 про збільшення ТОВ "МЄШІ" грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 77963,75 грн (у т.ч., 62371,00 грн - основний платіж, 15592,75 грн - штрафна (фінансова) санкція) /т. 1, а.с. 24/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА /у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин/.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, окрім іншого: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Спір у цій справі стосується наявності у позивача обов`язку нарахувати на дату анулювання реєстрації платника ПДВ податкові зобов`язання по товарах/послугах, необоротних активах, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, за умови їх невикористання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів.

При цьому позивач не заперечує, що реєстрацію платника ПДВ ТОВ "МЄШІ" анульовано у червні 2017 року за власним рішенням платника податку. Також позивач не спростовує той факт, що ним не визначені податкові зобов`язання станом на 30.06.2017, як того вимагають положення пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України.

Доводи позивача щодо неправомірності визначення грошових зобов`язань спірним податковим повідомленням-рішенням зводяться до того, що контролюючим органом безпідставно розраховано грошове зобов`язання, виходячи з даних Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТОВ "МЄШІ" станом на 30 червня 2017 року /а.с. 27-28/.

Суд враховує, що згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином, під час камеральної перевірки податковий орган здійснює перевірку податкової звітності платника податків без дослідження первинних документів бухгалтерського обліку.

З урахуванням наведеного, суд визнає безпідставними доводи позивача про те, що відповідачем під час перевірки не витребувано та не досліджено первинні документи бухгалтерського обліку, на підставі яких сформовано дані податкової звітності ТОВ "МЄШІ", зокрема, відомості про баланс підприємства станом на 30.06.17.

Також суд зазначає, що в силу положень статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Оскільки позивачем на вимогу контролюючого органу (лист від 3.03.18 №4547/10/16-31-12-02-19) не надано первинні документи з питання визначення умовного постачання, станом на 30.06.17 самостійно не визначено податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до пункту 184.7 статті 184 ПК України, не надано доказів, що придбані товари/послуги та необоротні активи були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно нараховані відповідні зобов`язання на суму вартості необоротних активів та запасів товарно-матеріальних цінностей станом на останній звітний (податковий) період (червень 2017 року), з урахуванням даних Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТОВ "МЄШІ".

Стосовно посилань позивача на те, що положення пункту 184.7 статті 184 ПК України містять вимогу про необхідність визначення податкових зобов`язань виходячи зі звичайної ціни товарів/ послуг чи необоротних активів, суд зауважує, що відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У спірних відносинах відповідна звичайна ціна товарів/послуг та необоротних активів може бути визначена за даними фінансової звітності платника податку, адже така звітність апріорі має ґрунтуватись на даних бухгалтерського обліку.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "МЄШІ".

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 5-10, 72-77, 90, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄШІ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 16 березня 2020 року.

Суддя О.О. Кукоба