Рішення № 88267641, 18.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6665/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування Рішення щодо відмови в призначенні мені пенсії за вислугу років від 13.09.2019року №19; зобов`язання вчинити певні дії,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.09.2019року №19 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу за вислугу років періоди навчання в Міському середньому професійно-технічному училищі №22 з 01.09.1978р. по 25.07.1981р., проходження строкової служби у Збройних Силах колишнього СРСР з 25.10.1982р. по 10.12.1984р., роботи на посаді докера-механізатора в ТОВ “Українська національна стивідорна компанія” з 12.10.2017р. по 05.07.2019р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 15.08.2019року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , у період з 01.09.1978р. по 25.07.1981р. ОСОБА_1 навчався в Міському середньому професійно-технічному училищі №22, з 16.07.1981року - прийнятий на посаду докера-механізатора в Іллічівському морському торговельному порту, та звільнений з вказаної посади 14.10.1982р. у зв`язку з призивом на строкову службу до лав колишньої Радянської Армії; у період з 25.10.1982р. по 10.12.1984р. – проходив строкову військову службу в лавах колишньої Радянської Армії; у період з 28.01.1985р. по 02.07.1986р. – працював на посаді докера-механізатора в Іллічівському морському торговельному порту; у період з 27.06.2002р. по 02.08.2019р. – працював на посаді докера-механізатора на Державному підприємстві «Українська національна стивідорна компанія» (з подальшим перейменуванням в Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська національна стивідорна компанія»).

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 13.12.2019р. вхід.№ЕП/9861/19, від 16.12.2019р. вхід.№47529/19), наголошуючи, зокрема, на тому, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років.

Ухвалою суду від 26.11.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №420/6665/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування Рішення щодо відмови в призначенні мені пенсії за вислугу років від 13.09.2019року №19; зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2020р., з урахуванням положень п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Враховуючи наявність передбачених приписами ч.ч.1, 3, 9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 15.08.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Чорномосрького об`єднаного управління ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугу.

Судом встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №628 “Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України” Чорноморське об`єднане Управління Пенсійного фонду України в Одеській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.08.2019р. про призначення пенсії за вислугу років Відділом з питань призначення та перерахунку пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято Рішення про відмову в призначенні пенсії №19 від 13.09.2019р.

Не погодившись з означеним Рішенням Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії №19 від 13.09.2019р., позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Рішення Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.09.2019року №19 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу за вислугу років періоди навчання в Міському середньому професійно-технічному училищі №22 з 01.09.1978р. по 25.07.1981р., проходження строкової служби у Збройних Силах колишнього СРСР з 25.10.1982р. по 10.12.1984р., та роботи на посаді докера-механізатора в ТОВ “Українська національна стивідорна компанія” з 12.10.2017р. по 05.07.2019р.; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 15.08.2019року, підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, у Рішенні Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.09.2019року №19 про відмову в призначенні пенсії зазначено, що згідно з пунктом «г» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 27 років 6 місяців, з них не менше 20 років на зазначеній роботі. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Отже, з урахуванням наданих ОСОБА_1 документів (паспорта, коду, трудової книжки, військового квітка, довідки про навчання, пільгових довідок, особової картки, витягів з наказів, форми ОК - 5) загальний страховий стаж склав 40 років 7 місяців 19 днів, з них стаж як докера механізатора комплексних бригад – 18 років 9 днів, стаж по списку №2 згідно рішення комісії від 28.08.2019р., викладеного в протоколі №8 – 4 місяці 16 днів.

Водночас, з означеною позицією Відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладеною в спірному Рішенні про відмову в призначенні пенсії №19 від 13.09.2019р. погодитися неможливо, з урахуванням наступного.

Так, судом з`ясовано, що на час звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років від 15.08.2019р., позивачу - ОСОБА_1 виповнилося 55 років.

Як встановлено судом, та вбачається з наявної у матеріалах справи копії Трудової книжки серії НОМЕР_1 , у період з 01.09.1978р. по 25.07.1981р. ОСОБА_1 навчався в Міському середньому професійно-технічному училищі №22, з 16.07.1981року - прийнятий на посаду докера-механізатора в Іллічівському морському торговельному порту, та звільнений з вказаної посади 14.10.1982р. у зв`язку з призивом на строкову службу до лав колишньої Радянської Армії; у період з 25.10.1982р. по 10.12.1984р. – проходив строкову військову службу в лавах колишньої Радянської Армії; у період з 28.01.1985р. по 02.07.1986р. – працював на посаді докера-механізатора в Іллічівському морському торговельному порту; у період з 27.06.2002р. по 02.08.2019р. – працював на посаді докера-механізатора на Державному підприємстві «Українська національна стивідорна компанія» (з подальшим перейменуванням в Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська національна стивідорна компанія»).

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту "г" статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за вислугу років мають чоловіки-механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що Законом України «Про пенсійне забезпечення» передбачено зарахування періоду роботи на умовах трудового договору на підприємствах незалежно від форм власності та господарювання до загального трудового стажу особи.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначено відомостей про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено, судом, та зазначено вище, відповідно до наявної у матеріалах справи копії Трудової книжки серії НОМЕР_1 , у період з 01.09.1978р. по 25.07.1981р. ОСОБА_1 навчався в Міському середньому професійно-технічному училищі №22, з 16.07.1981року - прийнятий на посаду докера-механізатора в Іллічівському морському торговельному порту, та звільнений з вказаної посади 14.10.1982р. у зв`язку з призивом на строкову службу до лав колишньої Радянської Армії; у період з 25.10.1982р. по 10.12.1984р. – проходив строкову військову службу в лавах колишньої Радянської Армії; у період з 28.01.1985р. по 02.07.1986р. – працював на посаді докера-механізатора в Іллічівському морському торговельному порту; у період з 27.06.2002р. по 02.08.2019р. – працював на посаді докера-механізатора на Державному підприємстві «Українська національна стивідорна компанія» (з подальшим перейменуванням в Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська національна стивідорна компанія»).

Відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 15.03.2018р. №09/11.2-67, ОСОБА_1 працював повний робочий день в Іллічівському морському торговельному порту з 16.07.1981р. по 14.10.1982р., та з 28.01.1985р. по 02.07.1986р. докером-механізатором комплексних бригад 4-го вантажного району, на вантажно-розвантажувальних роботах у морському торговельному порту. Загальний стаж, який необхідно для призначення пенсії за вислугу років згідно п.«г» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» складає 02 роки 08 місяців 04 дні.

Згідно з Довідкою ТОВ «Українська національна стивідорна компанія» від 05.07.2019р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день на ТОВ «Українська національна стивідорна компанія». За період з 27.06.2002р. по 05.07.2019р. виконував вантажно-розвантажувальні роботи на підприємстві ТОВ «УНСК», за професією, (посадою) докер-механізатор комплексних бригад вантажно-розвантажувальних роботах ТОВ «УНСК», на орендованому у ДП «Одеський морський торгівельний порт» перевантажувально-виробничому комплексі №6 (причал - 14). Загальний стаж складає 17 років 00 місяців 07 днів.

Також, частиною 1 статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" визначено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Судом з`ясовано, що у період з 01.09.1978р. по 25.07.1981р. ОСОБА_1 навчався в Міському середньому професійно-технічному училищі №22, з 16.07.1981року - прийнятий на посаду докера-механізатора в Іллічівському морському торговельному порту, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Трудової книжки серії НОМЕР_1 , Довідки Одеського Національного морського університету №19 від 15.06.2018р.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії Військового квитка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у період з 25.10.1982р. по 10.12.1984р. проходив службу в лавах колишньої Радянської Армії.

Таким чином, з урахуванням дослідження наявних у матеріалах справи документів, судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на зарахування до стажу період з 01.09.1978р. по 25.07.1981р. - навчання в Міському середньому професійно-технічному училищі №22; з 16.07.1981р. по 14.10.1982р. – праці на посаді докера-механізатора в Іллічівському морському торговельному порту; з 25.10.1982р. по 10.12.1984р. – проходження строкової військової служби в лавах колишньої Радянської Армії; період з 28.01.1985р. по 02.07.1986р. – праці на посаді докера-механізатора в Іллічівському морському торговельному порту; період з 27.06.2002р. по 02.08.2019р. – праці на посаді докера-механізатора на Державному підприємстві «Українська національна стивідорна компанія» (з подальшим перейменуванням в Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська національна стивідорна компанія»), у зв`язку з чим, під час вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років Відділом з питань призначення та перерахунку пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області цілком безпідставно, та необґрунтовано не прийнято до уваги означені спірні періоди.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.09.2019року №19 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу за вислугу років періоди навчання в Міському середньому професійно-технічному училищі №22 з 01.09.1978р. по 25.07.1981р., проходження строкової служби у Збройних Силах колишнього СРСР з 25.10.1982р. по 10.12.1984р., роботи на посаді докера-механізатора в ТОВ “Українська національна стивідорна компанія” з 12.10.2017р. по 05.07.2019р.

Між тим, не є обґрунтованою, на думку суду, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 15.08.2019року, оскільки зобов`язання відповідача вчинити означені дії є втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, в іншому випадку порушується принцип розподілу влади.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що судом встановлено неправомірність, та безпідставність винесення Відділом з питань призначення та перерахунку пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Рішення від 13.09.2019року №19 про відмову в призначенні пенсії, суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2019р. про призначення пенсії за вислугу років, з доданими до неї документами, з урахуванням окреслених у даному Рішенні висновків, та правової оцінки суду.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування Рішення щодо відмови в призначенні мені пенсії за вислугу років від 13.09.2019року №19; зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню частково, з вищеокреслених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.ч.1, 3, 9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування Рішення щодо відмови в призначенні мені пенсії за вислугу років від 13.09.2019року №19; зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №21 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.09.2019року №19 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу за вислугу років періоди навчання в Міському середньому професійно-технічному училищі №22 з 01.09.1978р. по 25.07.1981р., проходження строкової служби у Збройних Силах колишнього СРСР з 25.10.1982р. по 10.12.1984р., роботи на посаді докера-механізатора в ТОВ “Українська національна стивідорна компанія” з 12.10.2017р. по 05.07.2019р.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна,83, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) від 15.08.2019р. про призначення пенсії за вислугу років, з доданими до неї документами, з урахуванням окреслених у даному Рішенні висновків, та правової оцінки суду.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна,83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768(сімсот шістдесят вісім)грн. 40коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.