Рішення № 88267463, 17.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.006646

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1), Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 9) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним діяння начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області Станіщука М.В. та Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, які не реагують на вимоги позивача щодо виконання судових рішень, не надсилають відповіді, не надають інформацію про хід виконавчих дій, не вживають заходів щодо стягнення з боржника боргу в повному обсязі;

- зобов`язати відповідачів виконати судові рішення від 22.01.2018 року Миколаївського районного суду Львівської області у справі № 447/2497/16-ц та постанову від 21.02.2019 року Львівського апеляційного суду, додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 06.05.2019 року, шляхом накладання арешту на все майно, нерухомість, банківські рахунки, землі та активи боржника, подати на нього подання в правоохоронні органи, накласти штрафи, заборонити виїзд за кордон тощо;

- зобов`язати начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області Станіщука М.В. надати відповіді на вимоги позивача від 17.09.2019 року та 16.11.2019 року;

- стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.;

- винести окрему ухвалу в прокуратуру Львівської області щодо бездіяльності відповідачів та невиконання ними судових рішень.

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог з підстав непідсудності частини позовних вимог розгляду в порядку адміністративного судочинства, а саме: зобов`язання відповідачів виконати судові рішення від 22.01.2018 року Миколаївського районного суду Львівської області у справі № 447/2497/16-ц та постанову від 21.02.2019 року Львівського апеляційного суду, додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 06.05.2019 року, шляхом накладання арешту на все майно, нерухомість, банківські рахунки, землі та активи боржника, подати на нього подання в правоохоронні органи, накласти штрафи, заборонити виїзд за кордон тощо.

Ухвалою від 16.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду в решті позовних вимог та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку ст.263 КАС України), а саме щодо вимог про:

- визнати протиправним та нечинним діяння начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області Станіщука М.В. та Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, які не реагують на вимоги позивача щодо виконання судових рішень, не надсилають відповіді, не надають інформацію про хід виконавчих дій, не вживають заходів щодо стягнення з боржника боргу в повному обсязі;

- зобов`язати начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області Станіщука М.В. надати відповіді на вимоги позивача від 17.09.2019 року та 16.11.2019 року;

- стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.09.2019 року та 16.11.2019 року позивач звертався з вимогами до начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області Станіщука М.В. На момент звернення позивача з даним позовом до суду відповідач не надав позивачу відповіді щодо вжитих заходів для виконання судового рішення. ОСОБА_1 зазначає, що діями відповідача йому завдано моральної шкоди, оскільки через дії відповідачів постійно перебував в пригніченому стані, не має засобів на лікування, харчування, відпочинок.

Не погодившись з ухвалою суду від 16.12.2019 року про відмову у відкритті провадження в частини позовних вимог позивач подав апеляційну скаргу на вищезазначену ухвалу.

Ухвалою від 03.01.2020 року провадження в адміністративній справі № 1.380.2019.006646 зупинено до перегляду ухвали від 16.12.2019 року у справі в порядку апеляційного провадження.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог у справі № 1.380.2019.006646 – без змін.

Ухвалою суду від 04.03.2020 року поновлено провадження у справі № 1.380.2019.006646 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою про відкриття провадження від 16.12.2019 запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Копію вказаної ухвали суду надіслано відповідачу, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за адресою: 79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1. До суду повернулося повідомлення про вручення № 7901826712450, з якого вбачається про отримання копії ухвали представником відповідача 26 грудня 2019 року.

Копію вказаної ухвали суду надіслано відповідачу, Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за адресою: 81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 9. До суду повернулося повідомлення про вручення № 7901826696039, з якого вбачається про отримання копії ухвали представником відповідача 26 грудня 2019 року.

Відповідач, Головне територіальне управління юстиції у Львівській області, відзив на позовну заяву у встановлені строки не подав.

Відповідач, Миколаївський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відзив на позовну заяву у встановлені строки не подав.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 22 січня 2018 року у справі № 447/2497/16-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково – стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 31.10.2017 року становить 321 951 (триста двадцять одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят одну) гривню 60 копійок; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три відсотки річних в сумі 28 975 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 64 копійки.

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційні скарги Донця М.В. та Оприска М.В. залишено без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 січня 2018 року без змін.

Позивач, ОСОБА_1 , 17.09.2019 року звернувся з вимогою до начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області Станіщука М.В. із зверненням, в якому просив:

- зобов`язати працівників Головного територіального управління юстиції у Львівській області в примусовому порядку виконати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 січня 2018 року у справі № 447/2497/16-ц згідно надісланого виконавчого листа;

- накласти арешт на майно, транспортні засоби, нерухомість, земельні участки, банківські рахунки та інші активи та власність боржника, обмежити його у виїзді за межі України (з повідомленням прикордонних служб) до повного виконання судового рішення;

- притягнути до відповідальності та накласти матеріальні стягнення – штраф на посадових осіб державної виконавчої служби та Боржника, які не забезпечили виконання судового рішення згідно виконавчих листів, внести подання до правоохоронних органів;

- повідомити Стягувача про хід виконання зазначеного судового рішення, накладення штрафів на Боржника та повне примусове виконання рішення суду.

ОСОБА_1 16.11.2019 року повторно звернувся з вимогою до начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області Станіщука М.В. зверненням, в якому просив:

- зобов`язати працівників Головного територіального управління юстиції у Львівській області в примусовому порядку виконати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 січня 2018 року у справі № 447/2497/16-ц згідно надісланого виконавчого листа;

- накласти арешт на майно, транспортні засоби, нерухомість, земельні участки, банківські рахунки та інші активи та власність боржника, обмежити його у виїзді за межі України (з повідомленням прикордонних служб) до повного виконання судового рішення;

- притягнути до відповідальності та накласти матеріальні стягнення – штраф на посадових осіб державної виконавчої служби та Боржника, які не забезпечили виконання судового рішення згідно виконавчих листів, внести подання до правоохоронних органів;

- повідомити Стягувача про хід виконання зазначеного судового рішення, накладення штрафів на Боржника та повне примусове виконання рішення суду.

Відповідачами не заперечено факту отримання таких звернень, однак доказів надання відповідей на звернення не надано.

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Згідно із ст. 7 цього Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про звернення громадян» діловодство щодо звернень громадян ведеться в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Таким чином, обов`язковими умовами розгляду заяв (клопотань) є: 1) перевірка викладених фактів; 2) прийняття рішення про задоволення заяви (клопотання) чи її відмову; 3) у разі прийняття рішення про задоволення заяви (клопотання) забезпечити його виконання; 4) повідомити заявника про наслідки розгляду; 5) у разі прийняття рішення про відмову заяви (клопотання) повідомити заявнику мотиві такого рішення з посиланням на Закон; 6) у разі прийняття рішення про відмову заяви (клопотання) роз`яснити заявнику порядок оскарження прийнятого рішення.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Законодавець вимагає від суб`єктів розгляду звернень громадян максимальної чіткості, безперечності, визначеності у наданні відповідей.

З матеріалів справи встановлено, що у заяві від 17.09.2019 року та заяві від 16.11.2019 року було викладено наступні питання:

- зобов`язати працівників Головного територіального управління юстиції у Львівській області в примусовому порядку виконати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 січня 2018 року у справі № 447/2497/16-ц згідно надісланого виконавчого листа;

- накласти арешт на майно, транспортні засоби, нерухомість, земельні участки, банківські рахунки та інші активи та власність боржника, обмежити його у виїзді за межі України (з повідомленням прикордонних служб) до повного виконання судового рішення;

- притягнути до відповідальності та накласти матеріальні стягнення – штраф на посадових осіб державної виконавчої служби та Боржника, які не забезпечили виконання судового рішення згідно виконавчих листів, внести подання до правоохоронних органів;

- повідомити Стягувача про хід виконання зазначеного судового рішення, накладення штрафів на Боржника та повне примусове виконання рішення суду.

Проте, відповіді на вищезазначені заяви позивачу не надано, відзиву на позовну заяву до матеріалів справи відповідачем не долучено.

Відповідно до частини 2 статті 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 4 статті 159 КАС України встановлено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, дії відповідача Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо не розгляду заяв позивача відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» є протиправними. Тому наявні підстави для зобов`язання відповідача розглянути повторно заяви позивача від 17.09.2019 року,16.11.2019 року.

Щодо вимоги позивача стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., то суд зазначає наступне.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, щодо доказування моральної шкоди, порушення прав особи вже само по собі тягне моральні страждання і виникнення моральної шкоди, тому не потрібно доводити факт страждань, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (рішення у справах «Анатолій Войтенко проти України», заява №18966/02, «Світлана Науменко проти України», заява №41984/9).

У відповідності до Постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно норм ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чого в даному випадку немає.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у статті 23 якого встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, п`ята).

Згідно розділу 6 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди», Мінюст 13.05.2004 № 35-13/797 відповідно до чинного законодавства моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення (п. 6.2.).

Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (п. 6.3.).

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи.

У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді (п. 6.4.).

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем не доведено завданої моральної шкоди.

Щодо вимоги позивача про винесення окремої ухвали.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

За своїм змістом зазначена норма визначає непрямий спосіб судового контролю, що має обмежену дію: ініціатива постановлення окремої ухвали може виходити виключно від суду; коло заходів, які має виконати адресат, визначається також судом. При цьому, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Питання винесення окремої ухвали не відноситься до позовних вимог, а є дискреційними повноваженнями суду.

Наразі суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали за результатами розгляду цієї справи.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідачі як суб`єкти владних повноважень в ході судового розгляду не довели обґрунтованість своїх дій, відзиву на позов не подали, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 243-245, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Миколаївського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Головного територіального управління юстиції у Львівській області, які полягають у ненаданні відповіді на заяви ОСОБА_1 від 17.09.2019 року, 16.11.2019 року.

Зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Львівській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 17.09.2019 року та від 16.11.2019 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач 1 – Головне територіальне управління юстиції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1, ЄДРПОУ 34942940).

Відповідач 2- Миколаївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (81600, Львівська обл., м. Миколаїв, вул. Шептицького, 9, ЄДРПОУ 35048088).

Повне судове рішення складено 17.03.2020 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна