Рішення № 88267237, 17.03.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/398/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в м.Лисичанську Луганської області), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні йому пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та визнати за позивачем - право щодо призначення йому з 02.09.2019 пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2. ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати відповідача переглянути заяву позивача щодо призначення йому з 02.09.2019 пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2. ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.09.2019 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську, із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1. 03.09.2019 за наслідками розгляду раніше поданої заяви про призначення пенсії, прийняв рішення № 121130001081, який відмовив в призначенні пенсії в порядку п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважає відмову відповідача протиправною та такою, що прямо порушує його права.

Позивач та представник позивача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином (арк.спр.112, 114).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином (арк.спр.113).

25.02.2020 від представника відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційний номером 7373/2020 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (арк.спр.108-109).

11.03.2020 від представника позивача за вхідним реєстраційним номером 9537/2020 надійшла відповідь на відзив та наполягав на задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (арк.спр.115-117).

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вимоги частини 9 статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження (арк.спр.39-40).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 08.02.2012 Лисичанським МВ ГУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк.спр.28).

Судом встановлено, що 02.09.2019 позивач звернувся до УПФУ в м. Лисичанську Луганської області із заявою про призначення пенсії, відповідно до якої просив призначити пенсію за віком, зазначивши при цьому, що пенсія на іншій підставі, державна допомога, виплата на дитину, страхові виплати не призначались, працює. Вказана заява та перелік документів до неї, була 02.09.2019 прийнята посадовими особами та зареєстрована за № 2210 (арк.спр.60).

03.09.2019 за результатами розгляду заяви від 02.09.2019 УПФУ в м. Лисичанську Луганської області було прийнято рішення № 121130001081 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (далі – рішення від 03.09.2019) (арк.спр.33).

Зі змісту рішення від 03.09.2019 вбачається, що до пільгового стажу підлягають зарахуванню періоди роботи, за які є інформація по спеціальному стажу в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5). Підстав для зарахування до пільгового стажу періодів роботи, за які відсутня сплата підприємством страхових внесків. Період роботи на ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» з 01.10.2017 по 31.07.2019 неможливо зарахувати до пільгового стажу за відсутністю даних про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Страховий пільговий стаж по Списку № 1 з урахуванням інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, наявних в індивідуальних відомостях про застраховану особу, станом на 02.09.2019 становить 06 років 00 місяців 00 днів. На підставі викладеного відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 1 згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (арк.спр.33).

09.09.2019 позивач звернувся до директора ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» із заявою, відповідно до якої просив надати довідку щодо заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на нараховану заробітну плату (арк.спр.19).

Відповідно до довідки № 264, виданої ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» слідує, що за ОСОБА_1 здійснювалось перерахування внесків ЄСВ за виплачену заробітну плату, включаючи заробітну плату за липень 2019 частково (арк.спр.34).

Згідно інформації керівництва відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» вбачається, що за періоди: 2017 (січень-грудень); 2018 (січень-грудень); 2019 (січень-жовтень); 2019 (листопад -грудень) здійснювалось нарахування та перерахування ЄСВ робітника шахти ОСОБА_1 на загальну суму 55702,03 грн. (арк.спр.38).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 за № 3721-XII, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-IV) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Так, пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

ОСОБА_1 звернувся із до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області саме з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.

Надаючи оцінку доводам відповідача про неможливість зарахування до пільгового страховго стажу періоду роботи позивача на ВП «Шахта імені Д.Ф.Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» з 01.10.2017 по 31.07.2019 у зв`язку із відсутністю даних про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, суд виходить з наступного.

Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2015 № 22-1 (далі – Порядок № 22-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (далі – Положення № 10-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Статтею 21 Закону № 1058-IV врегульовані питання персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

При цьому, абзацом 2 частини 1 статті 21 Закону № 1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті) (частина 2 статті 21 Закону № 1058-IV).

Персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості: частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків: ідентифікаційний номер страхувальника; рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць; страховий стаж; ознака особливих умов праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні; сума заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; сума доходу (прибутку) осіб, які провадять підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) (пункт 2 частини третьої статті 21 Закону № 1058-IV).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Пунктами 1, 16 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794, передбачено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб). На кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру: <...> 2) частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи; сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах; <...>.

Нормами Положення № 10-1 визначено порядок формування реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) з метою забезпечення ведення єдиного обліку застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації, накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Пунктом 4 Положення № 10-1 передбачено, що реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 2, 5 Положення № 10-1 індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються страхувальникам та/або застрахованій особі на паперових носіях за формою згідно з додатком 1 або додатком 2 до цього Положення. Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються для призначення/перерахунку пенсій за формами згідно з додатком 1 або додатком 3 до цього Положення.

Додаток 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 розділу III) передбачає індивідуальні відомості про застраховану особу Форма ОК-5.

З системного аналізу вищенаведених норм права слідує, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб згідно з додатком 1 до Положення № 10-1 (Форма ОК-5), надані територіальному органу Пенсійного фонду, є підставою для призначення пенсії.

Судом встановлено, що згідно із записами в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 від 26.07.1985, у спірний період, а саме з 01.10.2017 по 31.07.2019 працював у ВП «Шахта імені Д.Ф.Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» з повним робочим днем під землею (арк.спр.7-14).

Разом з тим, відповідно до Постанов Правління ПФУ № 26-1 від 05.11.2009 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органам ПФУ», № 25-2 від 03.12.2013 «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Правління ПФУ від 08.10.2010 № 22-2», якими затверджувалися «Довідники кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства», встановлено код підстав для обліку спецстажу за № ЗП3013А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

Тобто, при здачі звітів страхувальником до органів Пенсійного фонду за спірний період його роботи у ВП «Шахта імені Д.Ф.Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» вказувалося, що страхові внески за позивача вносилися за професією за кодом ЗП3013А1, що в свою чергу відповідає положенням статті 114 Закону № 1058-IV.

Разом з тим, суд звертає увагу на таке.

У відповідності до статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно із частинами 11 та 12 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з абзацами 1, 3 пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З огляду на положення частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV, законодавцем визначено дві обов`язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме:

1) особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню;

2) сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У свою чергу, індивідуальні відомості про застраховану особу позивача з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5) не містять інформації щодо сплати страхових внесків ОСОБА_1 за період з 01.10.2017 по 31.07.2019 (арк.спр.102-104).

Однак, при прийнятті рішення від 03.09.2019 № 121130001081 про відмову у призначенні пенсії відповідачем не враховані вищевказані положення Закону № 2464-VI в частині настання відповідальності за невиконання обов`язку щодо належної сплати страхових внесків саме для страхувальника, а не для застрахованої особи.

Суд зазначає, що, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судому постанові від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.

Згідно із пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, відповідач мав право при розгляді заяви про призначення пенсії робити відповідні запити до відокремленого підрозділу «Шахта імені Д.Ф.Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» з вимогою надати необхідні документи для підтвердження пільгового стажу позивача, у разі виникнення сумнівів, що зроблено не було і свідчить про неналежний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Натомість, рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містить жодних відомостей щодо з`ясування УПФУ в місті Лисичанську Луганської області обставин щодо тримання ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.10.2017 по 31.07.2019, а також утримання страхувальником єдиного соціального внеску з такої заробітної плати позивача.

У свою чергу, в матеріалах адміністративної справи наявна копія довідки № 264 про здійснення перерахування внесків ЄСВ за виплачену заробітну плату позивача, включаючи заробітну плату за липень 2019 частково (арк.спр.34) та інформації керівництва відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» про здійснення нарахування та перерахування ЄСВ робітника шахти ОСОБА_1 за періоди: 2017 (січень-грудень); 2018 (січень-грудень); 2019 (січень-жовтень); 2019 (листопад -грудень) на загальну суму 55702,03 грн. (арк.спр.38).

З огляду на викладене, визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава для відмови в призначені пенсії як відсутність відомостей по спеціальному стажу згідно індивідуальних відомостей позивача про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 01.10.2017 по 31.07.2019 є необґрунтованою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що протиправні дії управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області полягали саме в прийнятті рішення від 03.09.2019 № 121130001081, яке у свою чергу створює відповідні правові наслідки, то суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати вказане рішення.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

З практики Європейського суду з прав людини слідує наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Тобто, територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії. Повноваження територіального органу Пенсійного фонду у питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, є дискреційними. Відповідно суд не повноважний втручатися до таких повноважень і не може підміняти територіальний орган Пенсійного фонду, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 03.09.2019 № 121130001081 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.09.2019, зареєстровану за № 2210 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем при подачі позову був сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн., про що суду надано квитанцію від 23.01.2020 (арк.спр.3).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних нарахувань управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (місцезнаходження: Луганська обл., місто Лисичанськ, вул. ім. В.Сосюри, буд. 347, код ЄДРПОУ: 21792407) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 03 вересня 2019 року № 121130001081 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 вересня 2019 року, зареєстровану за № 2210 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя Є.О. Кисельова