Рішення № 88267178, 13.03.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2020 рокум. Ужгород№ 260/232/20

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі

головуючого - судді Плеханова З.Б.

при секретарі судового засідання - Поп Н.В.

за участю

представника позивача - адвоката Кричфалушій Івана Івановича

відповідача: Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області , представник- Олас Т.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді адміністративнй позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області , яким просить суд:

1.Визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.

2.Прийняти позовну заяву до розгляду.

3.Визнати протиправною, скасувати Вимогу Головного Управління ДФС у Закарпатській області, про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4325-56 від 13.12.2019 року на суму 19380,39 ( дев`ятнадцять тисяч триста вісімдесят ) гривнів 39 коп. та виключити суму недоїмки з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 .

4.Стягнути з ГУ ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 кошти, сплачені як судовий збір.

13 березня 2020 року протокольною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду замінено неналежного відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на належного -Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області.

1.Позиції сторін

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2009 році позивач був зареєстрований як фізична особа -підприємець. На початку 2011 року ним було подано до Хустської ОДПІ заяву про припинення його як ФОП, в зв`язку з тим що перестав займатись цідприємницькою діяльністю. З 1996 року по теперішній час позивач працює в TOB «Оператор газотранспортної системи України» на посаді диспетчер лінійно виробничої служби з транспортування газу.

15 січня 2020 року позивач отримав вимогу № Ф-4325-56 від 13.12.2019 року, про сплату боргу (недоїмки) ЄСВ, з ФОП ОСОБА_1 на користь ДПС ГУ у Закарпатській області у розмірі 19380,39 грн. Позивач вважає, що Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4325-56 від 13.12.2019 року винесена на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, і фактично винесена з порушенням вимог та порядку, передбаченим Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон) та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне державне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 499, (надалі Інструкція), а тому є протиправною та підлягає скасуванню. Відтак, посилаючись на вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач зазначає, що є застрахованою особою і єдиний соціальний внесок в період не здійснення підприємницької діяльності нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не меншому від мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного соціального внеску позивачем. Жодних повідомлень від відповідача за весь цей період не отримував.

24 лютого 2020 року представником відповідача було надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що станом на 30.11.2019 року за ОСОБА_1 рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 19380,39 грн., в результаті чого йому надіслано податкову вимогу від 13.12.2019 року № Ф-4325-56.

Відповідач зазначив, що з 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, яким внесені зміни до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI), зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного періоду. Відповідно до вказаних змін з 01.01.2017 мінімальний страховий внесок у 2017 році склав 704,00 грн., а з 01.01.2018 року - 819,06 грн.

Вказує на те, що у позивача відсутні підстави для звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фізичні особи-підприємці, які одночасно є найманими працівниками підприємств не звільняються від сплати ЄСВ та подання звітності за себе як за фізичних осіб-підприємців. Відтак, зазначає, що оскільки факт наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску повністю підтверджується даними інформаційної системи податкового органу, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-4325-56 від 13.12.2019 року сформована Відповідачем правомірно.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову з підстав наведених вище. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Закарпатській області (Хустська ДПІ) з 15.07.2009 року.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем здійснена 18.06.2019 року (а.с.12).

Відповідно до Довідки АТ "Укртрансгаз" Філія "Оператор газотранспортної системи України" від 14.11.2019 року, ОСОБА_1 працював в (а.с.13):

- Хустському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» диспетчером з транспортування газу лінійної виробничо-диспетчерської служби Хустського промислового майданчика з 01 серпня 1996 року (наказ про прийняття № 42-к від 01.08.1996) по 28 лютого 2019 року.

- Наказом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 08.02.2019 № 83 Хустське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних Газопроводів «Прикарпаттрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» у зв`язку з - ліквідацією об`єднано з Закарпатським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз».

- Наказом філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» з 01 березня 2019 року переміщений диспетчером з транспортування газу дільниці лінійної виробничо-диспетчерської служби Хустського промислового майданчика Закарпатського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів.

- Наказом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 07.05.2019 № 296 Закарпатське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» з 01 червня ' передано до філії «Оператор газотранспортної системи України» Акціонерного товариства «Укртрансгаз».

- Наказом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 17.05.2019 №273-к з 01 червня 2019 року переміщений до Закарпатського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Оператор газотранспортної системи України» Акціонерного товариства «Укртрансгаз». 02 липня 2019 року звільнений у зв`язку з переведенням для подальшої роботи в ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (наказ про звільнення №53-к від 27.06.2019р.).

Відповідно до Довідки Закарпатського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Оператор газотранспортної системи України» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 14.11.2019 року, ОСОБА_1 дійсно працює в Закарпатському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів філії «Оператор газотранспортної системи України» диспетчером з транспортування газу дільниці лінійної виробничо-диспетчерської служби Хустського промислового майданчика з 03.07.2019 року, згідно наказу про прийняття №250-к/1 від 27.06.2019 року (а.с.14).

За інформацією із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за 1999р. - 2019 роки за позивача роботодавцями по місцю роботи позивача сплачувалися страхові внески за період з 1999 року по 2019 рік (а.с.15-16).

13.12.2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у Закарпатській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4325-56 від 13.12.2019 року у розмірі 19380,39 грн. з посиланням на ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (а.с.11).

Згідно інформації наявної у відповідача даних інформаційної системи органу доходів і зборів щодо сум нарахування, сплати та заборгованості у ОСОБА_1 станом на 30.11.2019 року рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 19380,39 грн.(56-57).

Відповідно до Довідки про доходи № 2020 вих 20-34 від 14.02.2020 р., виданої Закарпатським ЛВУМГ Кричфалушій Іван Ваисльович працював диспетчером з транспортування газу, де вказано: період його роботи з січня 2017 року по грудень 2019 року ; нарахована заробітна плата в розмірі 579 690 грн. та нарахований ЄСВ в розмірі 127 531,84 грн.

Відповідно до Довідки про доходи, яку надав ТОВ "Оператор газотранспортної системи України ", де позивач працює на посаді диспетчер з транспортування газу з березня 2019 року по грудень 2029 року позивачу нараховано 113 954 грн. заробітної плати та 25 070 ЄСВ.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI /надалі Закон № 2464-VI/.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що працівник це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрем:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (надалі Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України ( п.3 ч.1 ст.1 12 ЗУ "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування".

Відповідно до статті 12 ЗУ "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування" - кошти, що надходять до Фонду соціального страхування від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, повинні забезпечувати: серед іншого, виплату застрахованим особам матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Правовий висновок з даного приводу сформулював Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19які, є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, а саме:

- особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Суд зазначає, що в інтегрованій картці по єдиному внеску станом на 30.11.2019 року за ОСОБА_1 рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 19380,39 грн..

За доводами контролюючого органу, усупереч обов`язків платника єдиного внеску, позивач не нарахував та не сплатив у встановлений строк єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску:

-за 2017 рік у розмірі 8 448,00 грн. (704,00*12 міс.).

- за І-VІ квартали 2018 року у розмірі 9828,72 грн., по 2 457,18 грн. за квартал.((819,06 грн.*3міс.)*4 кв.).

- за І квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн. (918,06 грн.*3міс.).

Внаслідок чого в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів та в інтегрованій картці платника відображено станом на 30.11.2019 року за ОСОБА_1 рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 19380,39 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що отримання доходу за період з січня 2017 року по грудень 2019 року підтверджено довідкою про доходи, яка міститься у матеріалах даної адміністративної справи.

Крім того, наданими до суду позивачем довідкою АТ "Укртрансгаз" Філія "Оператор газотранспортної системи України" від 14.11.2019 року , ОСОБА_1 працював з 1996 року по теперішній в TOB «Оператор газотранспортної системи України» на посаді диспетчер лінійно виробничої служби з транспортування газу.

Варто також зазначити, що за інформацією із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за 1999р. - 2019 роки за позивача сплачувалися страхові внески (а.с.15-16а).

Крім того, Закон №2464-VI не містить норм щодо обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок у разі, коли такою особою фактично не ведеться підприємницька діяльність.

Факт державної реєстрації фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності не зобов`язує таку особу до активного її ведення.

Крім того, цим законом не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.

Наданою позивачем до суду копією виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 підтверджено сплату страхувальником його роботодавцем єдиного внеску за застраховану особу (позивача) протягом спірного періоду.

Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати.

Крім того, визначальним у контексті саме цього спору на думку суду є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.

Позивачу таке право гарантоване за рахунок її участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за неї роботодавцем за основним місцем роботи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період.

Отже, Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4325-56 від 13.12.201 року на суму 19380,39 грн.

Враховуючи викладені обставини, суд доходить висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4325-56 від 13.12.201 року на суму 19380,39 грн. Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача щодо виключиння суми недоїмки з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджений наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 та зареєстровано в Міністерстві юстиції 20.05.2016 за № 751/28881 визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) (далі Порядок).

Відповідно до п.4 Розділу І Порядку, відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Пунктом 5 Розділу І Порядку визначено, що контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

За змістом глави 4 "Відображення в інформаційній системі органів ДФС результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП" розділу V Порядку №422 залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему органів ДФС з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами.

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Скасовується в судовому порядку"), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена відповідальними працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Відповідальні працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем органів ДФС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо зобов`язання виключити суму недоїмки з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 з урахуванням вище зазначеного, згідно вимог чинного законодавства є формою втручання в повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, самі по собі дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегрованої картки платника не несуть жодних правових наслідків для позивача, на відміну від вимог контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, про протиправність яких суд дійшов висновку в ході розгляду даної справи.

З огляду на наведене, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАСУ, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., мисто Ужгород, вул. Волошина, будинок 52, код ЄДРПОУ 43143065) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4325-56 від 13.12.201 року на суму 19380,39 ( дев`ятнадцять тисяч триста вісімдесят ) гривнів 39 коп.

В іншій частині позовних вимог-відмовити.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Волошина, будинок 52, код ЄДРПОУ 43143065) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840,00 (вісімсот сорок гривень 00 коп.) грн. згідно квитанції №1312240205 від 22 січня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 березня 2020 року.